Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ОДЕСА. «21 липня 1992 року сторожовий корабель скр-112 під державним прапором України здійснив прорив із Кримської військово-морської бази до Одеси»

22 серпня, 2012 - 00:00

Розповсюдження синьо-жовтого прапора в Одесі як українського національного символу тісно пов’язане з розвитком українського національного руху, який у причорноморському місті має давні й багаті традиції. Більше того, ще під час взяття фортеці Хаджибей наприкінці ХVІІІ ст. козацькі війська встановили на стінах прапор із цими кольорами. Уже як суто національний символ стяг широко використовували українці протягом революцій 1905—1907 рр. та особливо 1917—1920 років. Зокрема, його підняли матроси кількох суден Чорноморського флоту; із березня 1917 року він майорів на вулиці Херсонській, 52, над одеським осередком Центральної Ради — над будинком її члена Івана Луценка, в осередках українських мілітарних формувань — Січі, сотні Т. Яніва та інших просвітніх установ. 1920 року вже під час встановлення комуністичної влади український прапор у руках мітингувальників і галицьких військових частин був центральним моментом під час грандіозного Шевченківського свята. Протягом Другої світової війни зображення прапора використовували українські націоналістичні осередки. У другій половині ХХ ст. пам’ять про стяг була зосереджена у дисидентських групах, всіляко переслідуваних режимом.

Ці традиції зумовили широке використання прапора як національного символу наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років українськими патріотами, членами Народного Руху та «Просвіти». Над однією зі шкіл у Комінтернівському районі стяг установив 1989 року Євген Боровик. Тоді ж на виборчій дільниці під час виборів у народні депутати Верховної Ради СРСР, незважаючи на спротив більшості, прапор установив художник Сергій Савченко. Цей символ України було піднято також над приміщенням Народного Руху України в Одесі, у провулку Чайковського, його використовували під час демонстрацій, виставок на стадіонах «Динамо» і «Спартак». Один із учасників національного руху Каденчук самотужки ініціював таку акцію: у кожному районному центрі Одеської області він деякий час стояв із синьо-жовтим прапором у руках. Усі ці спроби використання українського стяга наштовхувалися на спротив влади і її адептів. Неодноразово прапор рвали правоохоронці. Однак із 24 серпня 1991 року вони ж змушені були забезпечувати порядок під час велелюдної церемонії першого офіційного підняття прапора над будинком міськвиконкому, на Приморському бульварі, 6 вересня 1991 року. Однак і після цієї події прапор виконував місію важливого символу українського потягу до волі в тодішніх непростих умовах. Напевно, найяскравішим виявом цього явища були події 21 липня 1992 року, коли сторожовий корабель СКР-112 під Державним Прапором України на чолі з капітан-лейтенантом Сергія Настенка під обстрілом російських кораблів здійснив прорив із Кримської військово-морської бази до Одеси, де вступив до розпорядження ВМС України.

У наші дні щорічне підняття великого Державного прапора над Потьомкінськими сходами великою групою українських патріотів має засвідчити незнищенність українського в Одесі. Так і буде!

Олександр МУЗИЧКО, член виборчого списку Української платформи «Собор»
Газета: 
Рубрика: