Газета «Кримська світлиця» назвала цей стан освіти «лінгвоцидом». Вона пише, що цей факт має негативні політичні наслідки, оскільки він, по-перше, не дає можливості українським та кримськотатарським дітям створити під час навчання стабільні рідномовні середовища, в яких би вони пізнавали дух та психологію, культуру свого народу; по-друге, продовжує штучно нав’язувати зверхність російської культури над культурою українців та кримських татар; по-третє, не допускає розвитку в Криму української за духом та мовою державності та домашнього самовідчуття кримськотатарського народу, який не має, крім Криму, іншої батьківщини; по-четверте, створює загрозу культурній цілісності України, перетворюючи Крим на мовний та культурний придаток до сусідньої Росії.
Місцева організація УНР розповсюдила прес-реліз, в якому висловлено протест проти споглядальної позиції Києва до стану освіти в Криму. Партія пише, що «Пана Огнев’юка (заступник міністра освіти України, що був присутній на з’їзді вчителів та спокійно поставився до нового провалу україномовної освіти в автономії) така «велика» кількість шкіл, напевно, задовольнила. Тому вислухати голову Всекримського товариства «Просвіта» Сергія Савченка він не захотів. Резолюція освітянського з’їзду теж позбавила своєї уваги проблеми україномовних шкіл. Залишається тільки звернутися до світової громадськості з криком відчаю: «Хто захистить конституційні права кримчан учитись рідною українською мовою?!»
На початку року за ініціативою Кримської організації УНР було утворено громадський Комітет сприяння створенню шкіл з українською мовою навчання у Криму. Уповноважені представники комітету неодноразово зустрічались з кримським міністром освіти Валентиною Левіною, заступником голови Ради міністрів Криму Володимиром Казаріним, працювала комісія міністерства освіти та науки України. В результаті була прийнята постанова колегії міністерства освіти АР Крим № 3/7 від 25.04.01, яка зобов’язала начальників райвідділів освіти через ЗМІ надати оголошення, де йдеться набір у школи з українською мовою навчання. Більшість районних керівників цієї постанови не виконали. Коли Бахчисарайська влада визначила за школою № 3 статус школи з українською мовою навчання, на боротьбу проти батьків піднялись різноманітні проросійські общини на чолі із заступником міністра освіти АР Крим В.Каврайським. Тепер місто Бахчисарай позбавлено окремої школи з українською мовою навчання, а заяви від батьків до україномовних класів — з першого по десятий — довелось приймати в російськомовної школі № 4. Усі одноголосно стверджують, що в умовах окремої україномовної школи кількість заяв була б набагато більшою. Таких прикладів безліч. Особливо непокоїть відсутність підручників українською мовою... Сумний підсумок через 10 років Незалежності: з 600 кримських шкіл тільки 4 з українською мовою навчання.
Редакція газети «Кримська світлиця» вважає, що нинішній стан освіти в Криму аморальний для української держави, а нормою вона вважає такий спосіб, коли б в Українській державі при українській школі відкривалися за потребою російськомовні класи та школи, як це робиться у всьому світі, де є потреба в навчанні на мовах інших народів, а не навпаки. Відкриття україномовних класів у російських школах, на думку редакції, призводить лише до повного вихолощування українського духу, даремної трати коштів, зведення українськомовного навчання на аматорський необов’язковий рівень. Це лише консервує нинішнє становище: російські школи розміщені в добротних типових приміщеннях з усіма умовами для навчання, а українці на 11-му році незалежності безуспішно вишукають для своїх шкіл непристосовані та аварійні приміщення для того, щоб навчати своїх дітей державною мовою.
