Всеукраїнське об’єднання «Свобода» на чолі з Олегом Тягнибоком — поки єдина непарламентська сила, яка має шанси потрапити до Верховної Ради на дострокових виборах. Націоналіст Тягнибок, схоже, вибрав правильну тактику — жорстко критикує всіх, включаючи «патріотів» в образі БЮТ та НУ-НС, авторитет яких помітно впав у результаті безперервних чвар.
— Політична криза в Україні затягується, ключові гравці традиційно звинувачують одне одного. Хто, на ваш погляд, несе відповідальність за те, що країна поринає в політичний хаос?
— Політичну відповідальність несе псевдоеліта, яка керує державою. Сьогодні вона представлена трьома кримінально-олігархічними кланами. Це — Партія регіонів, БЮТ і «Наша Україна». Спілкуючись з простими людьми, все частіше доводиться чути таку тезу: от якби Януковича, Тимошенко та Ющенко відправити кудись на Північний полюс — всім стане краще. Якщо такі настрої є серед людей, це означає, що правляча верхівка довела державу «до ручки».
Своїм конфліктом БЮТ і «Наша Україна» ясно показали, що вони вже ніколи не зможуть жити під спільним політичним дахом, в житті не об’єднаються в одну коаліцію. Тут виникає запитання: чи варто за них голосувати, якщо вони, по-перше, не матимуть більшості кожен окремо, по-друге, якщо вони між собою не домовляться і не створять єдиної коаліції?
Тим більше, що ці політичні сили вже один раз по-крупному обманули своїх виборців. Під час виборчої кампанії лідери як БЮТу, так і «Нашої України» всі західні регіони обїздили з обіцянками домогтися визнання ОУН-УПА. Юрій Луценко, приміром, на кожному мітингу бив себе в груди і казав, що до першого січня 2008 року, кров з носа, ми ухвалимо закон про визнання УПА борцями за незалежність України. Теж саме й бютівці обіяли. Більш того, вони казали людям: не голосуйте за «Свободу», вона все одно не пройде, а ми пройдемо, й обов’язково доб’ємося визнання тих, хто боровся за українську державу. Чимало людей повірили цим обіцянкам. І що ж ми маємо? Закон про УПА лише не ухвалили, а навіть проекту не подали. Людей просто використали.
Сьогодні фактично відбувається руйнація основних інституцій держави, на наших очах приватизуються суди, прокуратура, МВС. Винуваті всі — як президентська вертикаль, так і прем’єрська команда, а також ті, хто називає себе опозицією.
— Припустимо, ВО «Свобода» проходить в парламент. З ким ви будете блокуватися?
— Ми готові вступити в коаліцію з силами, які погодяться проголосувати наші закони про люстрацію, про визнання ОУН-УПА, про заборону комуністичної ідеології, проголосувати наш проект Конституції, тощо.
— Дострокові вибори ще навіть як слід не стартували, а ВО «Свобода» вже відзначилася кількома гучними акціями. Зокрема — концертами за участю українських і навіть зарубіжних «зірок». Звідкіля у вас гроші?
— Це гроші середнього класу. Ще після виборів 2006 року в нас була створена так звана Економічна рада, куди входять підприємці, які підтримують «Свободу». Деякі з них є в наших партійних списках. Переважно, вони представляють малий та середній бізнес. Це є наші ідейні побратими — це люди, які думають так само, як думаємо ми. До того ж, посилення конфлікту між БЮТ і «Нашою Україною» привело до «Свободи» чимало тих людей, які вкладали гроші в помаранчеву революцію, але розчарувалися в її лідерах.
— У ЗМІ вперто ходять чутки, що вас підтримує дехто з бізнесменів, яких прийнято вважати президентськими меценатами.
— Це лише чутки. ВО «Свобода» як ідеологічна партія на сьогоднішній день не має жодних фінансових зобов’язань.
— Якщо Віктор Ющенко попросить вас підтримати його на майбутніх президентських виборах, що ви скажете?
— Я сам буду балотуватися на президента.
— А в другому турі?
— Якщо чинний президент підтримає мою кандидатуру в другому турі, я буду вдячний йому за це.
— Хто буде в списку «Свободи»?
— Перша п’ятірка буде така, як і в 2007 році — Тягнибок, Ільєнко, Фаріон, Бенюк, Сич. Із нових облич в першій десятці може з’явитися журналіст Ігор Мірошниченко.
— ВО «Свобода» розпочала нинішній політичний сезон ініціативою ліквідувати автономію Криму. Чи не призведуть ваші зусилля до зворотного ефекту — посилення відцентрових тенденцій на півострові?
— По-перше, соціологічні опитування показують, що бажання жити саме в автономії, а не в області, не є серед кримчан надто домінуючим. Їм байдуже, де вони живуть, — чи в автономії, чи в області, — для них важливо, щоб протягом трьох місяців курортного сезону туди туристи їздили і залишали гроші.
Але сам факт того, що ми підняли це питання, вже призвів до певних позитивів. Після нашого звернення до СБУ з приводу подвійного громадянства було проведено відповідні рейди, і близько сорока мешканців Криму позбулися українського громадянства через те, що у них було зафіксовано паспорти іншої держави. Відчувши опір, Росія була вимушена призупинити свою «паспортну агресію».
Перетворивши Крим в область, ми б мали менше проблем з можливою втратою територіальної цілісності. Що легше відірвати від України: Кримську автономію чи, наприклад, Харківську область?
Окрім того, в державі треба проводити адміністративно-територіальну реформу. Влада мусить контролювати ситуацію по всій території держави. Звичайно, про ущемлення економічних прав тих чи інших регіонів навіть мови бути не може.
