Втім, Олександра Сергійовича Довтяна, в минулому одного
з двох головних піротехніків міста, в Харкові тепер знають як солідного
бізнесмена, котрий вдихнув нове життя в центральний готель «Харків», телерадіокомпанію
«Симон», ресторани та кафе. Його трудами було відновлено купол кафедрального
Благовіщенського собору, що згорів під час пожежі. А це — один із символів
міста.
І раптом успішливий бізнесмен зайнявся політикою. Він відкрито
підтримав кандидата у президенти Євгена Марчука. Керована ним телерадіокомпанія
серед усіх місцевих засобів масової інформації найбільш повно розповiдає
про цього політичного діяча, його ідеї, про зустрічі його з харків'янами.
Не вигідніше для бізнесмена було не висовуватися? — таким було перше
запитання кореспондента «Дня» до Олександра ДОВТЯНА .
— Звісно ж, вигідніше. Але є таке правило: прибуток понад
усе, а честь понад прибуток. Тільки я не згодний з цим вашим «раптом».
Я Євгена Кириловича знаю давно, відчуваю до нього величезну симпатію, почуття
довіри. І якби комусь вдалося мене переконати, що Марчук не стане президентом,
я все одно був би з ним до кінця. Та це нормальне чоловіче почуття — огида
до зради, просто незручно говорити.
До речі, вигода — це не просто нажива, не все можна міряти
на гроші. Подумайте самі. Коли була тоталітарна держава, ми всі голосували
одностайно. А потім нам оголосили, що ми живемо вже в демократичній державі.
От я і пробую так жити. І хочу, щоб усі так жили. Хіба це не вигідно?
У тоталітарній державі була страшна 58-річна стаття — зрада
Батьківщини. Її застосовували навіть за помисли про зраду. Не пройшло і
десятка років, як знову починається політичний тиск на інакодумців. Існуюча
влада агітацію за іншого кандидата вважає якщо не зрадою Батьківщини, то
ознакою нелояльності. Тільки статті застосовуються інші, наприклад, укриття
доходів від оподаткування. Отже, ти — проти країни. Йолки-палки, я ж не
за марсіан борюся. За нашого українського громадянина, великого державного
діяча.
— Ну, симпатизували б, ну, голосували б за нього. Адже
товаришувати можна з усіма...
— Я не зраджую старих друзів тому, що з'явилися нові, вигіднішi.
Хоч ви висловлюєте поширену думку, що бізнесмен має бути лояльний саме
до існуючої влади. Після того як одна газета написала, що я організовую
підтримку Євгена Марчука (і багато перебрехала про моє життя взагалі),
зі мною перестали спілкуватися чимало бізнесменів. Або телефонують потай,
крадькома. Це принизлива залежність людини від політики, природжене почуття
страху.
А люди від існуючої влади... Десь я їх розумію, всі вони
скуті і виконують вказівки керівництва. Після виборів президента виконуватимуть
вже вказівки нового керівництва...
— Нещодавно на прес- конференції ви оголосили, що арештовано
рахунок телерадіокомпанії «Симон» і сказали, що це — політична акція.
— Я сказав, «можливо, це політична акція». Рахунок було
арештовано слідчим УБОЗу з абсолютно дріб'язкового приводу: давним-давно
«Симон» одержав від компанії «Швидкі гроші» радіопередавач вартістю в 3
тисячі гривень. Розплатився за нього рекламою. УБОЗ розкручує справу «Швидких
грошей» і випадково вийшов на нас. От слідчий і поквапився. Але незабаром
керівництво управління міліції рахунок розблокувало, так що це було, найвірогідніше,
надмірне службове завзяття працівника міліції, бажання відрапортувати про
виконану роботу в боротьбі з економічною злочинністю. Президентські вибори
на носі, а за справою стежать сотні обдурених вкладників. Але до чого тут
радіо? Передавач — ось він, у наявності, акти по договорах закрито. Я тоді
ніякого відношення до «Симона» і не мав, давно звільнився. Займаюся тільки
громадською роботою. У цьому випадку не варто говорити про політичний тиск.
Але, знаючи методи роботи нашої влади, я вже тривалий час не підписую ніяких
рахунків. Це робить мій заступник. І не даремно. Компанії, які я заснував,
зараз буквально рвуть на частини різними перевіркам і нічого істотного
не знаходять, але хтось же цим керує?
— Після всього цього ви повинні стати ворогом державної
системи...
— Боже, cпаси! Я безпартійний, але за мисленням — соціал-демократ.
А соціал- демократія завжди спирається на державність. До 31 жовтня мій
Президент — Леонід Данилович Кучма, і ніхто інший. Просто я хочу, щоб ця
держава мене поважала. У нас побудовано суспільство начальників і підлеглих.
Ось iз цим я не згодний. Які начальники? Всі чиновники — це найняті суспільством
працівники. І навіть найголовніший iз них — Президент — живе на зарплату,
яку забезпечуємо йому ми, платники податків. Шкода, що вона в нього така
маленька, хоча податків з нас деруть дуже багато. Я хочу, щоб він, сідаючи
у свій президентський літак, усвідомлював, що це і мій літак, хоча на три
копійки, але мій. Тоді у нас буде дійсно демократичне суспільство.
Так, за вдачею я бунтар. У старий час мене три рази намагалися
виключити з партії за неправильне висловлювання. Щоправда, до райкому справа
не доходила. Партквиток я публічно не викидав, вважав цю показуху негідною
мужчини. Адже в партію силоміць мене ніхто не тягнув. Але висловлювався.
Так от, якщо на виборах переможе Марчук — а я в цьому впевнений — я знову
говоритиму про недоліки в демократичному устрої, якщо такі залишаться.
Сподіваюся, що він почує.
Це не гасла. Подивіться на нашу компанію, мій компаньйон
— активіст Партії зелених, водій — член КПУ, серед працівників багато членів
Руху. Партійні переконання — їхня особиста справа у позаробочий час. На
роботі вони — працівники. Ось так має бути і в усьому суспільстві.
Ми хочемо дати нашим глядачам можливість вибору між багатьма
кандидатами. Нещодавно надiслали листи всім претендентам із проханням дати
інтерв'ю нашому телебаченню. Нехай висловлюються.
— І Леоніду Даниловичу?
— Так. Ми йому першому надiслали листа. Щоправда, я не
впевнений, що він відгукнеться, але інші кандидати, гадаю, згоду дадуть.
Це ж Харків, а його роль у виборах висока. Принаймні Євген Кирилович Марчук
і Олександр Олександрович Мороз бути нашими гостями погодилися. А також
Кононов і Ткаченко.
— Олександре Сергійовичу, скажіть відверто, ви не боїтеся
результатів виборів? Реакції, яка може бути у разі перемоги чинного Президента?
— А, набридло боятися! Ну, заберуть у мене все, що створив.
То ми і раніше багато не жили. Однак я не думаю, що в такому випадку була
б сильна реакція. Зрештою, є впливові міжнародні інституції, що спостерігають
за демократичними процесами. Україна від них залежить.
Але я дивлюся на майбутнє з оптимізмом. Президентом України
буде Євген Кирилович Марчук.
