Початок нової парламентської сесії не приніс нічого нового в роботу Верховної Ради. Депутати не ухвалили жодного закону, півдня радилися, блокували трибуну, але так ні до чого й не домовилися. Камінь спотикання — закон про підвищення мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму — на цьому наполягають опозиціонери-регіонали. Бютівці умовляють опонентів не поспішати. Кажуть, у бюджеті на це грошей немає, і думати про збільшення соціальних стандартів можна буде не раніше наступного року. У результаті, як відомо, спроба підняти соціальні стандарти успіхом не увінчалася — не вистачило голосів. Регіонали відразу ж заблокували трибуну й пообіцяли стояти доти, доки соціальний закон не буде прийнятий.
Наступне засідання парламенту заплановане на вівторок, 8 вересня, але фракція БЮТ уже зібрала необхідні підписи, щоб депутати прийшли до сесійної зали раніше — вже цієї п’ятниці.
Експерти констатують — так як депутати «працювали» у вівторок, так вони «працюватимуть» упродовж і V, і VI сесій. Провідний експерт політико-правових програм Центру ім. Разумкова Олександр Литвиненко в інтерв’ю «Німецькій хвилі», зокрема, зазначає: «Коефіцієнт корисної дії роботи Верховної Ради минулої сесії наближався до нуля. Таким він буде й тепер. Перше засідання показало, що перспектив немає жодних. До президентських виборів робота депутатів буде, швидше, спорадичною й лише з локальних питань». Більше того, політолог упевнений, що й перші півроку після обрання нового президента народні депутати займатимуться не законотворчою діяльністю, а засядуть за політичні переговори й торги за посади.
Про те, як розвиватимуться далі події в парламенті, про вплив виборчого чинника на роботу ВР, про тактику опозиціонерів і поствиборної стратегії Партії регіонів «День» розмовляє з одним із лідерів ПР Олександром Єфремовим.
— Олександре Сергійовичу, сьогодні багато політиків та експертів говорять про домінуючий вплив президентської виборчої кампанії на роботу єдиного законодавчого органу країни. Ваша думка щодо цього.
— Безумовно, виборча кампанія впливатиме на роботу парламенту, оскільки учасниками виборів є представники всіх політичних сил, представлених у Верховній Раді. Цей факт накладе свій відбиток і на роботу, і на розвиток ВР у тому числі. Чи затверджуватимуться непопулярні заходи? Не думаю, адже тут багато що залежить від уряду, а Тимошенко — популіст за вдачею й це погано для держави і для людей, які проживають в Україні. Якщо антикризова програма не народилася за рік кризи, то навряд чи можна чекати ефективних антикризових заходів у виборчий проміжок часу.
Інша річ, що люди можуть позитивно виграти, бо ситуація, на мій погляд, зміниться. Якщо раніше голосування за підвищення зарплат та пенсій підтримувала фактично лише Партія регіонів, а інші займали вичікувальну позицію, то невдовзі ситуація може змінитися.
— А якщо закон про підвищення мінімальних зарплат і пенсій буде знову провалений (1 вересня цей документ набрав 200 голосів «за» при необхідному мінімумі — 226. Після провального голосування регіонали заблокували трибуну й заявили, що внесуть на розгляд ВР новий законопроект. — Авт.), знову блокуватимете трибуну?
— Усі чули виступ Івана Кириленка на одній із позачергових сесій і його обіцянку, що БЮТ разом із урядом піде на підвищення прожиткового мінімуму та мінімальних пенсій, таким чином підтримуючи нас у цьому питанні. Якщо вони свою обіцянку не виконають, звичайно, ми відстоюватимемо свою позицію. Сьогодні для того, щоб не вирішувати насущні проблеми людей, вони починають кричати знову про депутатські пільги, про скасування депутатської недоторканності тощо. Ви знаєте, це настільки затерті теми... Скоро дійдемо до того, що й депутатів потрібно буде захищати, інакше вони просто не зможуть працювати.
Питання підвищення соціальних стандартів є першочерговим, і, на мою думку, Тимошенко лукавила, заявляючи, що вона не підійматиме людям зарплати та пенсії. Річ у тім, що вона збиралася зробити це сама, а наша політична сила примусила її зробити це під диктування. І Тимошенко лише цей факт пригнічує.
Якщо минулого року 30% інфляції, якщо цього року — 30%, то всім зрозуміло, що людям необхідно це компенсувати. Тож про що мова, якщо бензин сьогодні вісім гривень, а вона обіцяла зробити як? Ви ж пам’ятаєте ролик: «Поверніть Тимошенко, і бензин буде по 3,60». Сьогодні ціни на цукор такі, яких раніше ніколи не було... Тобто люди сьогодні нажахані тим, що ніхто не займається економікою всередині держави. Це нас повинно непокоїти насамперед і про це ми повинні прямо й відверто говорити. Коли в нас відбувалася Погоджувальна рада у форматі всіх фракцій, я сказав, що мене дуже хвилює те, що ми входимо в зиму абсолютно не підготовлені. Ось приклад лише щодо моєї, Луганської області — близько 800 млн. область винна тільки за енергоносії й держава таку ж саму суму повинна компенсувати області за рахунок підвищення цін на енергоносії. Однак держава компенсує всього 100 млн., а область винна 800. І потім казатимуть, що область не розраховується, а вони просто не в змозі розрахуватися. Або інший приклад. Вилучаються кошти з обігових коштів підприємств. Сьогодні, знову-таки по Луганській області, 811 млн. не повернення ПДВ із підприємств і понад 600 мільйонів — це переплата з податків. Тобто податки взяті за рахунок майбутнього часу. 1,5 млрд. витягли з обігових коштів, а як у такій ситуації можуть підприємства розвиватися? Мені здається, зараз ми повинні не лозунги слухати, а конкретні пропозиції. Потрібно чесно відповісти: чи в змозі цей уряд хоч щось зробити, або чи в змозі він хоча б не обрушити ситуацію до такого рівня, що її потім доведеться виправляти дуже й дуже довго.
— Як ви вважаєте, ВР нинішнього скликання працюватиме після закінчення президентських виборів чи ж новий глава держави ініціює дострокове припинення повноважень парламенту для того, щоб у тому числі й спробувати створити лояльну до себе правлячу більшість?
— Передусім, варто зауважити, що ситуація в державі буде важкою незалежно від того, хто стане президентом. У нинішньому уряді немає фахівців, немає професіоналів, які змогли б якимось чином виправити економічну ситуацію. Далі ситуація ще погіршуватиметься, і дай Боже, щоб ми не розвалилися взагалі до виборів. Ситуація на фінансовому ринку також така, що незрозуміло, як узагалі її можна виправити...
— До речі, про фінанси. Олександре Сергійовичу, чи згодні ви з твердженням керівництва НБУ про те, що нестабільність курсу прямо пов’язана з політичною нестабільністю в державі?
— Неможливо вирішити питання курсової політики, проводячи різнопланову внутрішню політику. Це питання можна вирішити лише консолідованим шляхом, коли представники Кабінету Міністрів та Національного банку сідають за один стіл і відкривають один одному всі цифри, які є. А коли в НБУ кажуть, що не знають даних, оскільки їх засекретив уряд, а уряд каже, що їх не інформує Нацбанк, про яку прогнозованість і консолідовану політику може йтися? У зв’язку з цим ми отримали те, що отримали, а саме — варіант недієздатності влади.
Прогнозувати курс — безперспективна справа, однак ситуація дуже серйозна. Але питання в тому, що сьогодні не лише курс непрогнозований. Ви можете собі уявити: країна живе, коли не ведеться облік наявності паливних матеріалів. Наприклад, США щодня публікують дані про те, якого палива в них немає в наявності, а яка кількість бензину, дизпалива знаходиться в резервуарах країни. І залежно від цього відбувається коливання і цін на нафту, і курсової різниці тощо. А в нас, зауважте, навіть облік не ведеться і сьогодні керівники компаній, які забезпечують паливом споживачів у нашій державі, просто шоковані, вони не знають, яку політику провести. Відбувається зниження переробки нафти всередині України, а про те, які в нас наявні резерви, ніхто не знає. Ситуація — незвичайна.
— Давайте повернемося до питання подальшої долі парламенту. Ваш прогноз.
— Переконаний у тому, що в будь-якого керівника, який стане переможцем на президентських виборах, виникне потреба, передусім, консолідувати й суспільство, й парламент. Якщо після президентських виборів приректи країну ще на півроку виборчого парламентського періоду, то це означає приректи себе в тому числі й на повну відповідальність за негативні, якщо не сказати кризово-критичні процеси, що відбуватимуться. Тому я прогнозую наступне: перше, що буде зроблене після виборів, — спроба домовитися. Якщо дивитися на ситуацію об’єктивно, то в нинішньому парламенті можливість домовитися різним політичним силам для консолідованого розв’язання питань (у тому числі й щодо конституційних змін) існує. Віктор Янукович, до речі, в ході недавньої прес-конференції чітко заявив, що ми не ставимо за мету розвалити парламент, ми ставимо за мету консолідувати ВР. І це розумно, коли свої особисті амбіції не ставляться вище державних інтересів.
— Тобто, можна знову говорити про співпрацю БЮТ та ПР?
— Скажу так: у нас є хороші можливості, щоб після обрання нового президента створити таку коаліцію в парламенті, яка матиме конституційну більшість. І я раджу сьогодні всім політикам: давайте змінимо тональність спілкування, не можна переходити на особистісні образи, які іноді прослизають. Це неперспективно, це безглуздо, це, нарешті, ні до чого хорошого не приведе. Нам усім жити в цій державі, а те, що Ющенко та його команда зробили 2004 року... Я тоді приїжджав, і одне запитання їм задавав: «Навіщо ви з нас робите ворогів?» Так, ми сьогодні опоненти, але опонент і ворог — різні речі.
— Олександре Сергійовичу, в перипетіях щодо нового закону про вибори президента все ще не поставлена крапка. ВР подолала президентське вето, однак Віктор Ющенко заявив намір звернутися до Конституційного Суду. Як далі, на ваш погляд, розвиватиметься ситуація?
— На мою думку, тут немає жодної небезпеки. Закон ухвалений, він вступив у дію і якщо якомусь окремому політику (або групі політиків) захочеться оскаржити якийсь із фрагментів цього закону в КС — він може це зробити. Конституційний Суд розгляне подання і, припустімо, з якогось питання може сказати, що так, дійсно, певний пункт не зовсім відповідає Конституції. Але нічого страшного в цьому немає, парламент збереться, внесе уточнення і вибори все одно проходитимуть згідно з новим законом. Разом із тим складається враження, що дехто хоче просто зірвати ці вибори за допомогою КС. Другий крок у цьому напрямі — новий варіант Конституції, що пропонує зробити президента монархом у нашій державі. Це безглуздо і речі, що там прописані, абсолютно непрохідні під час голосування в парламенті. Але я повторюю: небезпеки немає, вибори позначені, і вони пройдуть згідно з ухваленим ВР законом.
— Як уникнути потрясінь?
— Хочу нагадати, що в новому законі передбачене оскарження виборів у гранично короткі терміни і не в суді вищої інстанції, керівником якого є пан Онопенко, який представляє окрему політичну силу (мається на увазі БЮТ. — Авт.). Але люди, хай там як, дуже відчувають несправедливість і це змусить політиків не піддаватися спокусі до всіляких маніпуляцій. Це перше. Друге. Є ще міжнародна громадськість. Так, певною мірою міжнародна громадськість заангажована, але не настільки, щоб поступатися основними демократичними принципами. Тому тут також буде своєрідний бар’єр, що не дозволить діяти за принципом свавілля. Я також не вірю в надмірне піднесення адміністративного ресурсу. Я боюся іншого. У розмовах з окремими колегами, які сьогодні перебувають при владі в певних регіонах, я чую наступне: «Ось ви, дурні, на Сході рахуєте голоси, а ми пишемо протоколи». Це дуже нехороша річ, що має місце в нашій державі. І якщо одні рахуватимуть голоси, а інші — писатимуть протоколи (і при цьому суди не ухвалюватимуть жодних рішень), то, звичайно ж, можна дочекатися будь-яких фальсифікацій, на які лише здатні можновладці.
— Виборча кампанія де-факто стартувала. Чим вибори 2010 року схожі на вибори 2004-го, а чим відрізняються?
— Тоді, 2004 року, внаслідок низки дій (не говоритимемо чиїх) була зганьблена діюча влада, а технології, принесені до нас з-за кордону, були привабливі й люди повірили політикам, і повірили, за великим рахунком, правильним лозунгам, які проголошувалися. Але я ще тоді чітко та прямо сказав: «Я знаю, хто такий Ющенко, це біда для нашої держави». І я Віктору Ющенку це прямо в обличчя сказав. Йому в жодному випадку не можна бути в керівництві, тим більше, держави. До того ж тут немає нічого особистого, я просто реально бачив його роботу, коли він обіймав посаду прем’єр-міністра. Він абсолютно непідготовлений для керівництва на державному рівні.
Сьогодні ситуація дещо інакша, сьогодні люди починають відчувати і оцінювати владу не лише ціною красивих лозунгів (хоча й це присутнє), але й ціною своєї кишені. І, за великим рахунком, ми рухаємося до тієї демократії, коли оцінювання керівництва держави відбувається за декількома параметрами, один із яких сформульований так: чи комфортніше стало жити за того або іншого уряду, чи ж ні, починаючи від екології, закінчуючи матеріальним достатком? Якщо оцінювати ситуацію, відштовхуючись від цих критеріїв, то я впевнений, що вибори будуть абсолютно іншими.
