Президент повідомив у четвер, що «дійсно були гарячі
голови, котрі радили розпустити парламент». І нагадав, що змушений був
заспокоїти депутатів і заявити, що не збирається розпускати ВР, позаяк
«сьогодні втягнути Україну в іще одні парламентські вибори недоцільно не
лише з політичної точки зору, а й із економічної».
Демонстративну миролюбність, тим часом, деякі не вважають «безкорисною».
Як і іншу заяву Президента — стосовно того, що, коли в парламенті буде
сформована більшість, «здатна взяти на себе відповідальність за ситуацію
в країні», — він готовий до серйозних змін в українському уряді. Є підозра,
що таким чином Леонід Кучма «сигналить» «Громаді», за яких умов можливе
здійснення «кришталевої мрії» Павла Івановича про «звалювання» кабінету
Пустовойтенка.
Чи то внаслідок цих причин, чи тому, що засідання погоджувальної ради
фракцій у четвер увечері за участю депутатського корпусу знову виявилося
безуспішним, один із лідерів НДП Олександр Ємець, коли вийшов із залу,
виглядав надзвичайно роздратованим. І запитання корр. «Дня» Тетяни КОРОБОВОЇ
— «чи задоволений Президент, що ви знову заблокували вибори» — викликало
емоційну реакцію:
— Мене абсолютно не цікавить думка Президента з цього приводу. Я маю
якийсь досвід у цьому парламенті і знаю, як з нинішньої ситуації вийти.
І мені просто шкода, що Президент Кучма повторює помилку Президента Кравчука,
не втручаючись активно у парламентську кризу.
— А що означає «активно»?
— Я вважаю, має бути заявлена різка й рішуча позиція Президента так,
як це було зроблено під час конституційного процесу, і після цього все
зрушилося з мертвої точки.
— Уточніть, будь ласка, що означає сьогодні «різке» втручання Президента
в процес — «я вам дам по ..., я вас розжену» чи ще щось?
— Він мусить, як мінімум, давати свою жорстку оцінку. Він глава держави,
і на ньому лежить відповідальність не лише за одну гілку влади, а за ситуацію
із владою в цілому. І він мусить шукати конституційні шляхи вирішення проблеми
— можливо, проведення референдуму про дострокові перевибори парламенту,
можливо, якісь інші варіанти. Однак не можна говорити — «нехай вони там
самі вирішують». Він відповідає не лише за адміністрацію Президента (?!—
Т. К.), він, як глава держави, відповідає за всю владу, і законодавчу теж.
— Олександре Івановичу, я правильно зрозуміла, що, Президент, запустивши
вас у цей тупиковий парламентський процес, тепер, на вашу думку, покинув
вас на самоті, замість того, аби стати за вашою спиною і змахнути шаблею?
— Ні, Президент нас не запускав у цей процес — ми «запустилися» самі,
внаслідок реального розкладу голосів. Він такий у ВР, про це говорили сьогодні
тут різні лідери — Лазаренко навіть назвав конкретні цифри: 200 на 203.
І це не залежить від Президента. Це залежить від позиції тих людей, яких
обрано.
— Однак саме вашій стороні не вистачає допомоги Президента? Він має
негайно й «активно» стати на вашу чашу вагів?
— Нехай стоїть на якій хоче чаші, та нехай сприяє вирішенню кризи в
парламенті. По-перше, висловить чітко свою позицію: або він має намір робити
так, щоб парламент постійно був у такому стані, і він із цим погоджується,
або ж він бачить інші варіанти. Я запропонував би жорсткі способи: проведення
референдуму чи інші, вони у мене є, і я їх буду пропонувати.
— Що означає — «референдум»? Сам вирішив, сам оголосив, сам підписав
— чи не так?
— Так, сам провів референдум.
— Це конституційний шлях?
— Я вам скажу: бувають у державі кризові ситуації, коли необхідно шукати
легітимний шлях виходу. А легітимність — це не ідентичне поняття із законністю,
це спирання на волю більшості громадян України. І саме в цьому процесі,
на мій погляд, Президент має бути активнішим.
— Олександре Івановичу, у вас зараз такий настрій, що я можу дозволити
собі задати некоректне запитання. Навіщо морочитися з референдумом? Підігнали
танки, бабахнули пару разів — і все закінчилося.
— Ні, в Україні таке не проходить. Бо ми українці.
