5 червня 1745 року наказом Катерини II була ліквідована Запорозька Січ. Щорічно в цей день у козацькій колисці - на острові Хортиця - відбувається тризна.
З Головним отаманом Війська Запорізького - Спілки козаків України веде бесіду кореспондент "Дня".
- Пане отамане, чи не бентежить вас, що багато хто ставиться до вашої організації як до чогось не вельми серйозного, театрального?
- З цього приводу хочу сказати, що кілька років тому деякі політичні сили намагалися створити з козацтва кишенькову організацію для вирішення своїх прихованих інтересів. Звідси, мабуть, і ступінь іронії. Не вийшло до кінця, і слава Богу. У тім-то й цінність нашого нового підходу: в безпартійності.
Сьогодні військо Запорізьке - Спілка козаків України - об'єднує 16 обласних організацій, у яких понад 20 тис. козаків. Середній вік не перевищує 40 років. Це люди, які прийшли допомогти і народу, і державі у справі військово-патріотичного виховання молоді, у справі допомоги охорони громадського спокою, у справі розвитку козацької економіки. І, природно, у пропаганді нашої ідеї, як способу козацького життя. Ось те основне завдання, заради якого ми й зібралися під козацькі знамена.
- Невиконані завдання комсомолу...
- Якимось чином так. Немає комсомолу, немає ДТСААФ у повному обсязі. Ми втрачаємо підростаюче покоління, тому що немає тієї серйозної організації, яка могла б впливати на формування його світогляду, тим більше - готувати до життя.
Адже доки є держава - доти будуть необхідні її атрибути: армія, міліція, кордони тощо, а для них потрібні будуть патріоти. Хто їх буде готувати? Тут перша роль козацтва. Інший момент. Сьогодні кримінальна ситуація на селі така, що серед білого дня забирають у людей усе й розвозять по "шашличних". Хто захистить сільське населення? Один на кілька населених пунктів дільничний чи сільський райвідділ, у якого часто-густо старі зіпсовані машини? Злочинець знає про це, і з цього користується.
Козацькі сотні й повинні вирішувати там питання. Козак не на асфальті, козак не в мільйонному місті, козак там, у районі. Сьогодні козацтво - це союз чоловіків для колективного захисту нашої гідності, майна, життя в умовах, коли держава не виконує своїх обов`язків в повному обсязі перед народом. За великим рахунком можна й так підсумувати, що сучасне козацтво - це природна реакція слов`янства на економічні умови життя, які постійно погіршуються.
Козацтво сьогодні просто необхідне. Ми позбуваємося театральності, шароварів, якихось-там суперзовнішніх атрибутів. Однак залишаємо за собою ідейно-історичну начинку. Тобто, основа полягає в тих самих глибинних корінних завданнях козацтва, що було й кілька століть тому, - захист, соціальний захист тієї частини населення, яка сьогодні просто не в змозі отримати цей захист від держави. Проте ми не намагаємося заступати державні органи, ми намагаємося допомогти.
- Хто фінансує козацтво?
- Ніхто. Повне самофінансування. Наша госпдіяльність. Влітку козаки беруть під охорону поля, укладають угоди з колгоспами, радгоспами тощо на процент від урожаю. Велика частка наших надходжень - від літніх робіт. Деякі мають свої малі підприємства, там реалізують себе. Ми намагаємося ані копійки не брати з бюджету. Ми не сидимо на шиї в народу. Це дозволяє нам нормально говорити з місцевою владою, співпрацювати в тих питаннях, де ми вважаємо це за можливе. І не жебракувати.
Питання фінансування сьогодні актуальне ще й тим, що багато політичних сил могли б думати про козацтво, як про необхідний резерв у політичній боротьбі передвиборного 1997 року. Ось чому ми намагаємося знаходити свої джерела фінансування.
- А наскільки серйозною є організація в правовому відношенні?
- Ми вже давно зрозуміли, що жити великому об`єднанню, не маючи нормативних актів у державі, - це неправильно. Тому ми, звичайно, виступаємо за те, щоб сьогодні визначити де юре наші стосунки і з державою, і з суспільством. У цьому нам дуже допомагає депутатська позапартійна група у ВР "Козаки запорожці". Сьогодні це - 35 нардепів України...
- Ви сказали про державний статус вашого, наймасовішого козацького Союзу, але ж є інші козацькі організації.
- Так, є. Є "Українське козацтво" під проводом гетьмана Муляви, з яким у нас вельми складні стосунки. Ми не приймаємо багато чого з того, що є в них. Є "Звичаєве козацтво", є "Вільне козацтво", є й деякі інші організації. Я не бачу трагедії в тому, що різні люди по-різному сприймають козацький рух. Проте я сподіваюся, що разом із зростанням самосвідомості козаків, прийде той час, коли всі козаки, якщо вони справді хочуть зростання та державного статусу козацтва в Україні, просто об`єднаються. Треба дочекатися, треба дати час визріти цій проблемі.
- Давайте закінчимо, з чого починали, - з військово-патріотичного виховання.
- У нас розроблена своя програма військово-патріотичного виховання молоді. Рух джур. Є генеральний хорунжий, військовий старшина Валерій Наріжний, який розробив програму виховання джур, і школа джур у нього чудово функціонує вже 5 років у Південному мікрорайоні. Там хлопці не тільки вчаться бути козаками, тренуються фізично, а й вивчають закон Божий, історію козацтва, готуються до походів, змагань, навчаються постійно бути мобільними, дужими. Наразі це майже 50 чоловік. Є такі школи в Мелітополі, в Мелітопольському, в Бердянському, Василівському районах. Це дуже важливо, особливо в глибинці. Хочемо створити школи джур у кожному районі. До речі, їх виступи ви побачите 5 червня на Хортиці.
- А що ще буде 5 червня на Хортиці?
- Зберуться делегати від усіх організацій козаків України, представники козачих організацій Кубані, інші гості, представники місцевої влади. Буде молебень, виступи гостей, відповідальних людей, покладання вінків на воду. Потім козаки будуть демонструвати своє молодецтво - в рукопашних сутичках, боротьбі.
Бесіду вів Віктор ПУЖАЙЧЕРЕДА, "День"
Запоріжжя
