— Коли я повідомив про дворівневу акредитацію журналістів у ВР, — сказав пан Зінченко на прес-конференції, — одразу в ЗМІ пішла реакція: «Зінченко обмежує свободу слова журналістів!» Я навіть персонально хочу звернутися до газети «День», яка надрукувала відгуки Піховшека, Кондратюк — відомих журналістів. Висновок, на жаль, невтішний: будь-які речі, які зараз відпрацьовуються в органах влади, журналісти зустрічають з упередженням. Тобто ми за дев’ять років створили такі умови, за яких будь- яка ініціатива буде зустрічатись тільки з негативною реакцією.
А що малось на увазі насправді? От тисячу журналістів акредитовано у ВР. Ви приходите і часом не знаєте, де взяти той чи інший документ, де відпрацювати якусь довідку. В інформації існує два рівні: перший — коли є сам виклад постанови або події. Для неспеціалістів часом цього достатньо. А інколи треба працювати з загалом документів, викласти їх історію в розвитку, хто кого підтримував, і так далі. Адже є такі ЗМІ, що повинні отримувати інформацію щонайперше — це передусім інформаційні агентства ДІНАУ, УНІАН, Інтерфакс, ще деякі ЗМІ. Вони мають трактувати ці документи не так, як вони зрозуміли чи почули, а заглиблюючись у суть питань. Це інший рівень. Для цього потрібно створити відповідну структуру, що мала б відповідний якісний і кількісний рівень співробітників, які будуть заглиблюватись в деталі. І я дуже важко собі уявляю співробітництво такого рівня одразу з тисячами журналістів, що формально акредитовані у ВР.
І друге питання — про комерціалізацію, річ, реакція на яку мене також здивувала. Якщо буде можливість створити довідкове бюро ВР, яке може колись у майбутньому працювати в комерційному режимі — чому це погано? Коли йдеться про стрічку ДІНАУ чи Інтерфаксу — це комерційна діяльність? Так. І коли я говорю про другий рівень інформації, що готується «Радою» — інформаційним агентством ВР — то ця стрічка може розповсюджуватись комерційно. Я абсолютно переконаний в тому, що ніякого обмеження прав журналістів не буде.
КОМЕНТАР «Дня»:
Інформагенції УНІАН, Інтерфакс сповіщали не просто про ідею комерційного розповсюдження інформаційної стрічки про роботу парламенту (на яку, справді, може підписатися кожне ЗМІ), а про продаж ексклюзивних матеріалів, в тому числі інтерв’ю з депутатами. А це вже дещо інше. Ексклюзивні інтерв’ю роблять самі журналісти ЗМІ (тому й ексклюзив ! ) І коли між депутатами і ЗМІ з’являться комерційні посередники — чи не буде це обмеженням доступу журналістів до депутатів?
— Минулого тижня ВР не відкликала старий склад Нацради з питань ТБ і РМ. Як будуть розвиватися події далі?
— ВР вирішує комплексне питання: про кадрову політику. І в раді Нацбанку, і в Нацраді з питань ТБ і РМ, у Вищій раді юстиції... Є 146 посад в усіх представництвах України, в усіх міжнародних інституціях. Це надзвичайно складний пакет змістовних кадрових змін, який потрібно здійснити найближчим часом. Наш комітет у ВР розглянув питання щодо складу Нацради і не прийняв остаточного рішення. Ми запропонували зробити це безпосередньо в залі Верховної Ради. Але перед обговоренням кандидатур у комітеті парламент повинен відкликати свою попередню четвірку... Усе має робитися послідовно. У перших числах квітня ми повертаємось до цього питання.
— Які конкретні законопроекти зараз готуються в очолюваному вами комітеті? Яких аспектів вони торкаються?
— По-перше, це низка законопроектів, які нарешті нададуть можливість реалізувати намір про Суспільне телебачення і радіомовлення. Це не Закон про суспільне телебачення і радіомовлення, він уже є. Нам потрібно створити механізми для його реалізації. І, напевно, ми приймемо закон, який матиме назву «Про роздержавлення ЗМІ». Держава ще не була відкритим гравцем на ринковому полі ЗМІ. Вона повинна забрати те, що належить саме державним установам, і грати поруч з приватними телеструктурами. Це буде нормальна конкуренція.
Надзвичайно важливий майбутній закон — про радіочастотний ресурс. Ми повинні принципово підійти до системних змін в інформаційному просторі і розробити національний інформаційний кодекс України. Буде прийнятий закон про кабельні мережі і закон про супутникове телебачення. Тут відвертий і абсолютний «беспредел». Немає жодних підстав говорити, що там є погодження авторських прав, суміжних прав, що відраховуються відсотки за використання авторської продукції, і таке інше.
— Як буде реагувати комітет ВР на ситуацію з закриттям рахунків «Сільських вістей»?
— Негативно в цілому ставлюсь до проблеми, що виникла. Оскільки це тиражна газета, треба буде дослідити всі підстави цієї справи.
— Що ви можете сказати про концепцію інформаційної безпеки держави, в тому числі про стан україномовних каналів, видань, газет?
— Концепція інформаційної безпеки держави — вона, знаєте, як полтергейст: і нібито є, і хтось знає, що воно таке, а в цілому ніхто не знає, що воно таке і як воно трактується. Якщо говорити про українську мову, про функціонування українських ЗМІ, я сказав би таким чином.
«Інтер» чомусь досі вважається російськомовним каналом. Треба пам’ятати, що ще недавно на цій частоті дві з половиною години працювали російські інформаційні новини. Сьогодні вони працюють лише 25 хвилин на добу, а в неділю — відсутні. Зверніть увагу: це — без втрати рейтингу тієї частоти, на якій працює канал. Йдеться про тенденцію: поступове зниження присутності російської мови. Погода, спорт, музичні програми на «Інтері» завжди виходять українською мовою. Тобто в інформаційному просторі «Інтера» з’явились українські частини, і вони будуть розширюватись. Не можна було прийти у 1996 році, стукнути по столу й сказати: давайте терміново зробимо інше, відмовимося від російської мови, російського телепродукту! Інше — це не означає, що це буде краще. Повинен іти поступовий процес, який би забезпечував не просто зміни, а якісні зміни, тобто створення українського конкурентоздатного продукту.
А коли говорять: давайте будемо газету «Известия» друкувати українською мовою, то це наївно. Просто наївно. Скажіть будь ласка, чому в Росії книговидання є третім у бюджеті засобом надходження грошей? Після енергоносіїв та ще чогось. Третім! Наше книговидання не запрацює, поки ми не приведемо в нормальний стан поліграфічні потужності. А ці машини ще треба завезти, склавши ПДВ на їхню вартість! Держава не в змозі це зробити, а бізнесменам це зараз невигідно, тому що немає гнучкості податкової політики. Тобто спочатку потрібно створити мотивацію, підтримати ЗМІ, відверто сказати, що ми йдемо на їхнє роздержавлення...
— Як ви ставитесь до величезних судових позовів щодо ЗМІ та журналістів?
— Як не дивно, законопроект щодо обмеження штрафів за такими позовами до ЗМІ провалили ліві фракції. Я й досі, якщо відверто, не збагну, чому. Зараз були б зовсім інші «тарифи» щодо позовів. Судові позови — не мотивовані до ЗМІ — йдуть тисячами, наш комітет завалений такими зверненнями.
Щодо захисту честі й гідності посадових осіб. Якщо людина почала працювати в державному закладі, вона буде під більш гострим кутом зору, ніж будь- яка інша особистість. Усі мають звикати: система засобів масової інформації має бути однією з гарантій розвиненої демократії в країні. Якщо вона не працює, то називатись «четвертою владою» зарано.
— Нещодавно у Міністерстві культури розглядалося питання про створення телеканалу «Культура», який планується поки що на УТ-1. Як ви ставитесь до цієї ідеї?
— Дуже добре. Я стежив за створенням каналу «Культура» у Москві. Сьогодні він має свою аудиторію. Це нормальна ситуація, коли телеринок розвивається сегментаційно. Єдине вагання — щодо того, що цей канал буде розвиватися в межах каналу УТ-1. Коли це буде канал всередині каналу — це буде незакінчена система.
— Як ви ставитесь до того, що зараз в Україні розвивається Інтернет, але, скажімо так, не всі сайти створюються українською мовою?
— Сама ідея Інтернету в тому, що кожен має право на отримання та розповсюдження інформації в тому вигляді, як він цього бажає. Нехай ті, хто хоче, створюють українські сайти! У нас інтернетівський напрямок ще в початковому стані. Повинні бути створені передові інтернет-провайдери. Вони повинні об’єднатися із загальнонаціональними носіями інформації, з системою освіти — тоді буде стрибок.
Ми, до речі, можемо спробувати провести разом із газетою «День» інтернетівську прес- конференцію на цю тему.
