З правової та нормальної точок зору КПУ має свої підстави бути забороненою. Інша річ, що «заборонений плід солодкий», і тим самим «мученицький імідж» може неправомірно піднести її рівень і являти собою завжди готовий вибухнути і залити все навколо смердючою субстанцією політичний карбункул. Тому не можна все звести до формальної заборони. Ось тут якраз доречний був би референдум (опитування) в активному режимі. Упевнений, що в цьому випадкові і Венеціанська комісія не заперечила б Президентові.
КПУ проголосила себе правонаступницею КПРС. А значить, вона повинна відповісти і за її злочини. І не звичним демагогічним мармеладом, а передбачливими правовими та суспільно- політичними санкціями. За кров мільйонів — української еліти та культури, хліборобів, духівництва, всіх простих трудівників, що потрапили під жорна «рознарядок» і перевиконання планів партійно-чекістських «зачисток»...
Але судити треба не за ідеологію. Якщо в казку вірять, «значить — це комусь треба». Не випадково ж заповіді морального кодексу будівника комунізму — сильно перекручена, поцуплена копія нагірної проповіді з десятьма заповідями Христа. Однак — ідеологія КПУ/КПРС має ваду змісту, яку не можливо усунути!
Бо в реальному житті несумісні два великі принципи — СВОБОДИ І РІВНОСТІ. Несумісні: бо люди народжуються різними, нерівними. І навіть наявність однакових прав і свобод (а їх відсутність — тим більше) лише поглиблює ці відмінності. Так що скільки-небудь розумним послідовникам комунізму не зайвим буде засвоїти нездійсненність комунізму в принципі!
До того ж нинішні комуністи України є фактично «п’ятою колоною» іноземної держави (Росії) — це ще один чинник, що суперечить духу і букві законних інтересів українського народу, суспільства і держави.
Таким чином, КПУ/КПРС у її нинішньому вигляді приречена. Зріє її поділ, і це — симптоматично. Ідеальним варіантом було б покаяння наднових комуністів, що давно назрівало: нова справа повинна бути чистою, а та, що претендує на опозиційність — тим більше.
Народ добрий, і казками поки що задовольняється, але не варто випробовувати його терпіння. Бо привид комунізму, матеріалізувавшись, уже побродив і нашкодив неабияк. Час уже йому «ховатися в трубу»...
У всьому світі від привида залишилися хіба що останні «промінчики Чучхе». Навіть, здавалося, непохитний Фідель, не кажучи вже про керівників Китаю, став набагато гнучкішим. Час прозріти і їх блідолицим українським братам.
