Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Орел кримськотатарського народу

29 жовтня, 2005 - 00:00

У Криму відзначається 85-річчя з дня народження відомого кримськотатарського льотчика, двічі Героя Радянського Союзу Амет-хана Султана. Багато громадських організацій взяли участь у покладенні квітів до пам’ятного знака в Сімферополі, встановленого в переддень 80-річчя героя. Квіти поклали також представники меджлісу кримськотатарського народу. У Міжнародному дитячому центрі «Артек», де він відпочивав у юнацькі роки, відбулося відкриття пересувної виставки «Життя, віддане небу». У холі палацу «Суук- Су» представники міністерства культури та мистецтв республіки, директор музею Амет-хана Султана в Алупці Мустафа Мустафаєв, генеральний консул Російської Федерації в Сімферополі Олександр Ніколаєв, начальник школи льотчиків-випробувачів підмосковного міста Жуковського Володимир Кондратенко, льотчик-випробувач Володимир Бірюгов, ветерани Великої Вітчизняної війни, представники громадськості Криму вшанували пам’ять героя.

Алупкинському музеєві гості з Росії подарували книгу про Амет-хана Султана. У передмові до неї колишній віце-мер Москви В. Шанцев пише: «Народившись і вирісши в простій родині дагестанця та кримської татарки, він з юних років рвався в небо. З першого і до останнього дня війни перебував у діючій армії. І завжди залишався патріотом, людиною, що цілком присвятила своє життя, знання і досвід служінню Вітчизні». Заслужений льотчик-випробувач СРСР Георгій Шиянов пише: «Це був льотчик величезного, дуже рідкісного обдарування. Того, що зробив Амет-хан як випробувач, вистачило б на багатьох професіоналів. Ми називали його льотчиком від Бога». Про бойовий шлях героя розповідають експонати, представлені на виставці. Один із них — макет стратегічного реактивного бомбардувальника Ту-16ЛЛ, на якому Амет-хан у складі екіпажу з п’яти осіб 1 лютого 1971 року здійснив свій останній політ...

…Доля, яка оберігала Амет-хана на фронті, завдала безжалісного удару тоді, коли здавалося, що найстрашніше позаду. Ще в ході боїв за визволення Севастополя Амет-хан отримав звісточку з Алупки про те, що його батько й мати живі. Командування дало йому короткотермінову відпустку. Погостювати декілька днів у батьків Амет-хана залишився і його близький друг льотчик Павло Головачов. Настав ранок 18 травня 1944 року. Ще до сходу сонця крики і плач матері змусили Амет- хана в одній білизні вибігти у двір. Льотчик побачив страшну картину: декілька солдатів тримали його матір і відштовхували від неї батька. Амет-хан кинувся на солдатів, зав’язалася бійка. Але тут вийшов Павло Головачов у льотній формі з безліччю орденів та Зіркою Героя Радянського Союзу. Солдати відпустили Амет-хана. «Товаришу капітане, — звернувся один із них до Головачова, — виконуємо наказ Головнокомандувача про виселення всіх мешканців татарської національності з міста…» Амет-хан ніколи не розповідав своїм близьким і друзям про подробиці того страшного дня. Відомо лише, що командування полку і його бойові друзі в ту ж ніч зробили все можливе, щоб добитися від Москви дозволу не виселяти батьків Героя. У той день мати героя виявилася, ймовірно, єдиною кримською татаркою, яку обійшла страшна доля депортованої…

Про Амет-хана Султана незаслужено мало писали за радянських часів, тому нефахівці за межами Криму знають про нього мало, багато людей в Україні взагалі не чули цього імені. Через цензуру навіть його відомим на всю країну бойовим побратимам доводилося вдаватися до усіляких хитрощів, щоб у мемуарах указати ім’я свого безстрашного друга. Зате Амет-хана Султана відразу впізнавали в московській приймальні ЦК КПРС, куди він як активний учасник національного руху в супроводі своїх співвітчизників приходив для передачі вождям чергового звернення з вимогами про повернення кримськотатарського народу на батьківщину.

Амет-хан Султан народився 25 жовтня 1920 року в Алупці. Вчився в Сімферополі в ФЗН і в місцевому аероклубі. У січні 1939 року кримський аероклуб рекомендував Амет-хана для вступу до Качинської школи військових льотчиків, що збіглося з бажанням самого юнака, — він уже не уявляв своє життя без авіації. 1940 року випускник Качинської школи військових льотчиків, молодший лейтенант Амет-хан Султан направляється для проходження служби до Бобруйська, а потім до 4-го винищувального авіаційного полку, який дислокувався під Кишиневом. У перший день війни — 22 червня 1941 року — Амет-хан Султан здійснив декілька бойових вильотів на винищувачі І-153 на розвідку, йому відразу ж довелося атакувати наступаючого ворога. Бойовий шлях прославленого льотчика за чотири роки війни проліг через усі фронти й завершився в небі над повергнутим Берліном. Усього за час війни Амет-хан Султан здійснив 603 бойові вильоти, з них 70 — для атак противника. Він провів 150 повітряних боїв, у яких збив особисто 30 літаків противника, а в складі групи — 19 ворожих машин. На його рахунку також здійснений ним таран літака противника. Двічі — 24 серпня 1943 року і 26 липня 1945 року — йому присвоювали звання Героя Радянського Союзу.

Із серпня 1945 року Амет-хан Султан — слухач Військово-повітряної академії в Моніно. Але на початку 1946 року підполковник Амет-хан подає рапорт про відрахування. Офіційна версія — бракує теоретичних знань. При цьому відрахування з академії автоматично означає звільнення в запас зі Збройних сил. Сьогодні біографи льотчика намагаються зрозуміти логіку цього вчинку, адже відразу ж після звільнення з академії Амет-хан Султан докладає всіх зусиль до того, щоб знову повернутися до льотної професії. З цього випливає, як вважають дослідники його життєпису, що відрахування з академії не було добровільним. За свідченням багатьох його друзів, «завинила в усьому» його національність і впертість: незважаючи на те, що і друзі, і політпрацівники настійно радили йому вказувати в анкетах національність не матері, а батька — лакець, Амет-хан демонстративно підкреслював, що він — татарин. Відомий випадок, коли з досади на настирливість таких «доброзичливців», Амет-хан жорстко кинув їм у обличчя: «Шукайте свого сина там, де його втратили. Я — син кримськотатарського народу»…

Завдяки підтримці та допомозі бойових друзів у лютому 1947 року Амет-хан Султан стає льотчиком-випробувачем Льотно-дослідницького інституту під Москвою. Його постійне прагнення до виконання найбільш ризикованих експериментів не залишається непоміченим колегами-фахівцями: 1949 року йому присвоєно третій клас льотчика- випробувача, в січні 1950 року — другий клас, а вже у вересні 1952 року Амет-хан Султан стає льотчиком-випробувачем 1-го класу. Саме йому доручаються найвідповідальніші і найбільш ризиковані випробування, без яких навряд чи був би можливим такий стрімкий розвиток радянської авіації нового покоління. Так, у червні 1949 року Амет-хан Султан спільно з А.П. Якимовим проводить відпрацювання системи автоматичної дозаправки літаків методом «з крила на крило». У червні 1949 року Амет-хан спільно з І.І. Шелестом на літаку Ту-2 проводить першу в країні повністю автоматичну дозаправку в повітрі. Наприкінці 1949 року Я.І. Верников і Амет-хан Султан виконують перший політ на дослідному всепогодному двомісному винищувачі-перехоплювачі ОКБ А.І. Мікояна І-320 («Р-2»). У 1951—1953 роках Амет-ханом Султаном спільно з С.М. Анохіним, Ф.І. Бурцевим та В.Г. Павловим було проведено повні випробування аналога пілотованого літака-снаряда КС («Комета-3»). Аналог підвішувався під літак Ту-4КС, літак-носій набирав 3000 метрів, після чого відчіплював літак-снаряд. Уже у вільному падінні автоматика вмикала двигун, і літак-снаряд летів до мети. Саме Амет-хан Султан 4 січня 1951 року виконав перший політ «Комети» із землі, а в травні 1951 року — перший старт із літака-носія, окрім того — велика кількість випробувальних польотів з відчепленням від літака-носія в повітрі. Відомий випадок, коли в одному з випробувальних польотів після відчеплення двигун літака-снаряда відразу не запустився, і лишень завдяки витримці Амет-хана, який не скористався катапультою, а продовжував спроби запуску двигуна, які увінчалися успіхом лише біля самої землі, машину було врятовано. За проведення цих випробувань Амет-хану Султанові було присуджено Сталінську премію 2-го ступеня…

1953 року Амет-хан Султан випробовував керованість літака на надзвукових швидкостях польоту. Ці польоти виконувалися на літаку СІ-10 з керованими передкрилками та поворотним стабілізатором, створеному на базі винищувача МіГ-17.

Безліч польотів було виконано Амет-ханом Султаном для відпрацювання систем катапультування з різних типів літаків. 12 листопада 1958 року, під час випробувань катапультного крісла парашутистом-випробувачем В.І. Головіним, на літаку МіГ-15УТІ стався вибух порохового патрона стріляючого механізму катапульти. Пальне хлинуло в кабіну, кожну хвилину могла спалахнути пожежа і літак вибухнув би. Амет-хан міг би катапультуватися, але в задній кабіні постраждав би парашутист-випробувач. Ризикуючи власним життям, Амет-хан успішно запобіг загорянню і посадив літак. І машина, і життя товариша були врятовані.

23 вересня 1961 року Амет-ханові було присвоєне звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР», причому він став третім, хто отримав це високе почесне звання. За час льотної роботи він освоїв близько 100 типів літальних апаратів, його наліт становив 4237 годин.

Загинув Амет-хан Султан 1 лютого 1971 року під час випробувального польоту на Ту-16ЛЛ. Разом із Амет-ханом загинули ще чотири члени екіпажу. Всі вони були досвідченими фахівцями. Створена для з’ясування причин аварії спеціальна комісія виявила, що після зльоту не було прибрано закрилки, що призвело до різких коливань літального апарата та катастрофічного перевантаження. Як тоді, так і сьогодні, не всі фахівці згодні з цим висновком, бо важко собі уявити, щоб екіпаж із п’яти найдосвідченіших випробувачів припустився такої помилки. У Криму вважають, що історія останнього польоту Амет-хана Султана та його колег-випробувачів ще чекає на своїх неупереджених дослідників.

Багато хто з льотчиків та істориків авіації вважає, що Амет-хан Султан посідає гідне місце серед таких мужніх і вірних синів Вітчизни, як Володимир Коккінакі, Микола Рибко, Сергій Анохін, Олександр Покришкін, Іван Кожедуб… У прославленого кримчанина, якого називають орлом кримськотатарського народу, безліч високих нагород — дві Золоті Зірки Героя Радянського Союзу, три ордени Леніна, п’ять — Червоного Прапора, ордени Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки. До 85-річчя від дня народження військового льотчика удостоєно пам’ятної медалі Російської Федерації «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні» (посмертно). Її вручено братові Амет-хана Шамілеві Султану, який був присутній на відкритті виставки в «Артеку». Експозиція «Життя, віддане небу» є частиною музею, який незабаром планується відкрити в Алупці. А початок збиранню експонатів для музею поклала мешканка Алупки Тефіде Мухтерем, яка ще 1993 року відкрила в міському Будинку культури Кімнату пам’яті Амет-хана Султана. Фонди музею останнім часом поповнилися багатьма експонатами, зараз їх понад 1200. «Наш обов’язок, — говорить директор музею Мустафа Мустафаєв, — зберегти пам’ять про героя»…

Рефат ЧУБАРОВ, народний депутат України, Микита КАСЬЯНЕНКО
Газета: 
Рубрика: