Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Остогидли щурі з радянської історії з новітньою історією України включно

16 жовтня, 1999 - 00:00

Колись на кожен випадок у нас мала бути напоготові цитата з класиків. Як казав один мій інститутський товариш: «У Леніна немає, мабуть, «крилатої фрази» хіба що про мого дідуся». На решту випадків є. Наприклад, про Україну: «Без України...» — і далі по тексту.

Отже, урок перший, що засвоїли ми з історії — це різноманітні сентенції політиків, полководців, визначних державних діячів тощо (зазвичай неукраїнців) про Україну. У глобальних планах — від Батия до Жириновського, від Сталіна до Гітлера — Україна завжди фігурує як джерело ясиру, фуражу, гарних жінок і працьовитих наймитів. Країна меду й соняшників — як полігон воєнних баталій. Карпатськими грудьми спиняє Орду і рятує Європу... Здається на відкуп, в оренду, по лізингу монголо-татарам, Литві, Польщі, Рассєї- матушці, комуністам, МВФ. То німець за лічені тижні під Харковом: «Мільх, яйка!», то мат- перемат під вікнами — «Наші!» От знову щось назріває: не зійшлися чиїсь глобальні інтереси. Іслам наступає, слов'янська єдність під загрозою. Рятуйте, хто в Бога вірує! У Росії теракти — так і чекай якого- небудь «Брусиловського прориву» на всій лінії фронту — від Сяну до Дону. Урок другий, що засвоїли — дбати про хатинку, ту, що скраю, або — в Швейцарії, про хутірець, земельку, кабанчика... Хто сказав, що ми не прагматики? Нехай їм буде «за державу обідно!» А нам: «П'ять років мак не родив? Та й голоду не було!» Добре, що картопелька вродила цього року. Аби бомби на голову не падали. Чергова повінь у Закарпатті — хороший привід для передвиборної благочинності чинного президента. Урок третій — стояти до кінця!

Їх — на палю, по Дніпру трупами, голодомором, Сибіром — стоять!

Їх — бидлом, хохлами, московською гряззю — стоять!

Їх — рекетом, податковою, «воронками» — беруть своїх десять копійок на пачці американських, на парі турецької, на кілограмі польського — а стоять! У дощ, сніг, взимку, влітку... Їх ганяють з одного п'ятачка на другий, відбивають нирки, а вони: — Мєняєм, мєняєм! — Водка, водочка, сігарєти! — Кому надоєлі миші, клопи, таракани? Ще й як набридли. Насточортіли! Остогидли! Дістали!

(Я маю на увазі щурів, клопів, тарганів з давньої історії, історії середніх віків, у тому числі — і радянської історії з новітньою історією України включно).

Олег ДАЦЮК, безробітний
Ужгород

Газета: 
Рубрика: