Правду кажуть, що удосконаленню немає меж, особливо якщо йдеться про права, повноваження й пільги народного депутата та членів його сім’ї. Бачте, тепер начебто екс-прем’єр-міністр України Ю.Тимошенко винна в тому, що підняла міністрам заробітну плату до 15—18 тис. грн., — оскільки народні депутати України за своїм статусом рівні з цими міністрами, то і їм також заробітна плата нараховується в цьому ж розмірі. Лише невелика відмінність: міністрів і прирівняних до них голів комітетів близько 50, а народних обранців — 450, та й відносно відповідальності є сумніви щодо рівності. Оскільки визначений мінімальний розмір заробітної плати по Україні становить 332(!) грн., встановлення урядовцями самими собі таких розмірів оплати праці, очевидно, виходило за межі їх повноважень. Куди поділись у цей момент «захисники народу», вони ж члени фракції Комуністичної партії України? А разом з ними і нові захисники народних інтересів — Народний блок В.Литвина?
Відомо, що в Словакії члени уряду отримують близько 2400 американських доларів, а члени парламенту — 1500, в Чехії — 3600 і 2000 відповідно. Але, увага! У Чехії середня заробітна плата становить 800(!) доларів.
А чи не було урізання парламентаріями самими собі зарплат так званим піар-ходом у передвиборчій боротьбі?
Через кілька місяців ми знову будемо обирати «кращих своїх представників» до парламенту — вже за новим законом, згідно з яким право внесення до списку кандидатів належить чи-то керівництву партії, чи-то її керівникові, в залежності від стилю управління. Схоже, вплив народу на процес формування органу представницької влади стрімко наближається до нуля. Але ж цікаво, за якими критеріями, публічно проголошеними, формуватимуться партійні списки? Чи будуть доступні виборцям біографічні дані всіх висуванців кожного суб’єкту виборів?
Верховна Рада України впродовж чотирьох скликань так і не визначила право виборців відкликати свого обранця, який не виправдав їхньої довіри та, більш того, прямо і очевидно порушував закон. Зважаючи на те, що припинення повноважень народного депутата достроково передбачено виключно у разі його особистої письмової заяви, можна констатувати позбавлення права виборців впливати на представницький орган влади.
Відомо, що народний депутат має право звертатись із депутатським запитом або депутатським зверненням до президента України, органів державної влади в Україні та їх керівників, а також до керівників підприємств, установ та організацій, незалежно від їхнього підпорядкування і форм власності. Але більшість відповідей державних чиновників носять формальний характер і мають явні ознаки відписок, тому очевидно, що вага і значення депутатського звернення девальвована.
Отже, для відновлення авторитету та ваги депутатського звернення необхідно одне — чіткий правовий аналіз отриманих відповідей на звернення.
Чи зобов’язані народні депутати підтримувати зв’язок з виборцями? Закон передбачає такий зв’язок у порядку персонального представництва та зобов’язує народного депутата розглядати звернення виборців, органів державної влади, об’єднань громадян, вживати заходів для реалізації їх пропозицій і законних вимог, інформувати виборців про свою депутатську діяльність під час особистих зустрічей та через ЗМІ. Однак про своє право особисто зустрітись з народним депутатом або звернутись із проханням у сприянні вирішення того чи іншого питання більшість українців і не здогадується. Більше того, значна частина виборців не тільки не впізнає в обличчя свого представника в парламенті, а й не знає його прізвища, а також днів, часів і місця прийому. Мову про парламентаріїв, обраних за партійними списками, краще не вести, бо ні для кого не секрет, що багато бізнесменів пройшли до парламенту за партійними списками виключно для захисту свого бізнесу і не надто переймаються проблемами простого люду.
Багато хто з виборців не зможе пояснити різницю між депутатським запитом і депутатським зверненням, яке направляється до того чи іншого органу державної влади чи будь-якої іншої установи. Саме за депутатським запитом народний депутат вправі вимагати відповіді, порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій. Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, зобов’язані повідомити народного депутата в письмовій формі про результати розгляду запиту у п’ятнадцятиденний строк. Зобов’язати народного депутата України вміло, своєчасно і наполегливо використовувати свої повноваження на благо однієї людини, колективу підприємства, району, області чи регіону України може змусити лише сама громада. Способів впливу на представника народу чи парламентської фракції достатньо. І серед них не останнє місце займають особисті й колективні звернення виборців, організованих ініціативною групою, як правило, громадською організацією місцевого, районного або й всеукраїнського реєстру. Найважливіше в цьому випадку — правильно сформулювати вимогу до цієї фракції: наприклад, чому до цього часу не прокладений шляхопровід у 1,5— 2 км із твердим покриттям чи не протягнутий газопровід на таку ж або й меншу відстань. Таке звернення слід підкріпити зверненнями до засобів масової інформації та надати представникам інших партій, які також будуть намагатися оволодіти електоратом цього району.
Відповідь на депутатський запит надається голові Верховної Ради України і народному депутатові. Більш того, закон передбачає можливість проведення обговорення, якщо на ньому наполягає не менше однієї п’ятої від конституційного складу Верховної Ради.
Депутатське звернення — це, по суті, той же запит, але він направляється на власний розсуд народного депутата з пропозицією здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції. Суб’єкти, яким адресоване депутатське звернення, зобов’язані впродовж 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду питання народного депутата у визначений строк повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Автор звернення може бути присутнім при його розгляді, також він наділений правом невідкладного прийому з питань депутатської діяльності керівниками та іншими посадовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, громадських організацій і політичних партій. А також правом безперешкодно відвідувати всі органи державної влади, підприємства, установи та організації, розташовані на території України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, режиму секретності.
Важливими повноваженнями депутата є право на місці вимагати негайного припинення порушень прав, свобод й інтересів людини тощо. Посадові особи й працівники правоохоронних органів, до яких звертається народний депутат, зобов’язані негайно вжити заходів щодо усунення порушення.
Народний депутат має право залучати до участі у розгляді пропозицій, заяв і скарг громадян посадових осіб органів державної влади; керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядування зобов’язаний бути присутнім на прийомі народного депутата особисто або уповноважити на це замість себе іншу посадову особу.
Отже, тільки небайдужість виборців, постійний громадський контроль і висвітлення проблем у ЗМІ в поєднанні із особистим спілкуванням виборців з обраними народними депутатами є запорукою розгляду питань по суті органами державної влади і їх керівниками. А усвідомлення депутатами Верховної Ради України свого обов’язку перед виборцями своєчасно і правдиво інформувати про результати розгляду їх звернень є запорукою зростання довіри народу до своїх «слуг»...
