Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку продовжує переживати шалену хвилю звернень громадян, які намагаються з’ясувати долю своїх компенсаційних та майнових сертифікатів, що їх українці більше звикли називати ваучерами. Досі тільки до центрального апарату Комісії щодня в середньому надходить 15—20 скарг з цього приводу. Інвестиційні фонди та довірчі товариства пік своєї діяльності в Україні пережили у 1994-1997 роках. Вони залучали ваучери та грошi громадян під обіцянку сплатити шалені дивіденди і, як правило, зникали у невідомому напрямку разом з зібраними коштами. Тільки у 1997 році почали діяти Центри сертифікатних аукціонів, що надали людям можливість безпосередньо вкладати сертифікати в акції підприємств, не користуючись послугами «трастів». І все ж кілька мільйонів громадян так і залишились ошуканими і тепер з величезними складнощами намагаються з’ясувати долю своїх ваучерів та грошей. У кращому разі такі люди можуть домогтися виплати 50-80 гривень. Для багатьох, особливо пенсіонерів, ця сума є досить значною, щоб почати пошуки. За рекомендаціями для таких громадян ми звернулись до в.о. начальника відділу захисту прав інвесторів Держкомісії з цінних паперів Інни ГРИБЕНКО.
— З часу завершення «паперової» приватизації минуло багато років, наскільки ця проблема взагалі актуальна?
— За підсумками минулого року, майже половина з 10 тисяч скарг громадян до відділу захисту прав інвесторів Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку стосувалась діяльності фінансових посередників, які свого часу найбільш активно залучали приватизаційні майнові сертифікати, компенсаційні сертифікати та кошти громадян. Це всім відомі структури «Київська Русь МДС», інвестиційна компанія «ТЕКТ», «Перший український фонд приватизації», «Діком», «Олбі-Довіра», «Олбі-Україна», концерн «Разноэкспорт». Причин такої кількості звернень дуже багато, але одна з найважливіших — це те, що під час всіх тих процесів була дуже велика і не зовсім коректна рекламна кампанія. Основна інформація, яку можна було почути громадянам, це гарантування шалених прибутків, дивідендів. При цьому була абсолютно відсутня інформація про права учасників цих товариств і зобов’язання товариств перед своїми учасниками. В даний час уже практично не йдеться про дивіденди, бо можна на пальцях однієї руки порахувати компанії, які змогли сплатити дивіденди своїм учасникам. Але громадяни-учасники товариств намагаються хоча б знайти їхнє місцезнаходження, щоб хоч якось з’ясувати долю свого приватизаційного паперу.
— Чим ви можете реально допомогти громадянам, які звертаються в Комісію?
— Всі листи, які надходять, ми дуже уважно розглядаємо, враховуючи похилий вік громадян, які сподіваються хоч якось поліпшити своє фінансове становище, отримати хоч якісь дивіденди. Ми надаємо всю інформацію, яка у нас є: і місце знаходження товариства, і права учасників, і зобов’язання товариства, і як можна вирішити свої порушені майнові права у судовому порядку чи іншими заходами у межах Комісії.
— Якими є повноваження Держкомісії у цій сфері?
— Повноваження обмежені. Тут треба зробити невеличке зауваження. Були славнозвісні трасти, які залучали валюту. Ми цим не займаємось. Там були просто цивільно-правові угоди, і мабуть, зараз і немає державного органу, який би спеціалізовано займався вирішенням питання трастів. Це має вирішуватись або правоохоронними органами або в судовому порядку. Довірчими товариствами займається Фонд державного майна. Принаймні він видавав їм ліцензію на право роботи з приватизаційними паперами. На даний час ситуація з довірчими товариствами теж дуже складна, бо у дуже великій кількості таких товариств вже відкликано ліцензії. Залишилось лише кілька таких товариств, з якими можна здійснити розрахунок і дізнатись долю свого сертифіката.
— Якщо ліцензія відкликана, то шансів повернути гроші вже немає?
— Це запитання більше до Фонду держмайна, який відповідає за роботу довірчих товариств. На мою думку, після того як відкликана ліцензія, воно вже не може здійснювати діяльність з цими паперами. Тобто розрахунок здійснити вже неможливо.
— Що робити громадянам, якщо їм вдалося знайти адресу «своєї» компанії, яка залучила ваучери?
— Я пропоную громадянам-учасникам товариств, які знайшли їхню адресу, безпосередньо звернутися до товариства. Не по телефону, а письмово — листом. Iз зазначенням повністю своїх реквізитів слід надіслати копії договорів або сертифікатів, які є у їхньому розпорядженні. Але в жодному разі не можна надсилати оригінали договорів або сертифікатів. Треба або вказати номер, або надіслати копію. При цьому слід викласти питання, що саме щодо цього товариства цікавить. За законом про звернення громадян, товариство протягом 30 днів повинно надати заявнику відповідь по суті порушених питань. У разі, коли не буде надана така відповідь і це товариство є учасником ринку цінних паперів, громадяни можуть звернутися до нас. Або ж можуть звернутись з оскарженням до суду.
— Наскільки реально, пройшовши всі ці процедури, громадянам зрештою отримати кошти?
— Ми допомагаємо громадянам знайти місцезнаходження товариства, з’ясувати долю приватизаційного паперу, і є випадки, коли розрахунки після цього здійснюються. Хоча у підсумку сама сума, на жаль, громадян не задовольняє. Бо їм дають 10, 50 гривень, це вартість приватизаційного майнового сертифіката, або, може, 14, 21 гривню у разі, якщо там були якісь дивіденди протягом років. У даний час розраховується інвестиційна компанія «Разноэкспорт». Вона відраховує вартість сертифіката і якісь невеличкі дивіденди. Довірче товариство «Разноекспорт-траст» теж розраховується.
— Є компанії, які ще працюють, але не розраховуються з вкладниками?
— Тут важливо зрозуміти особливість. Усі фінансові посередники поділяються на дві групи — довірчі товариства й інвестиційні фонди і компанії. У довірчих товариств діяльність регламентується своїми законодавчими актами, а діяльність інвестиційних фондів і компаній теж дуже специфічна. Якщо це закриті інвестиційні фонди, то вони створені на певний термін. І розрахунок здійснюється тільки після закінчення цього терміну. Дуже багато листів надходить від громадян похилого віку, які вважають, що можуть взагалі не дожити до того часу, коли буде розрахунок. Наприклад, «Київська Русь» подовжила свою діяльність до 2030 року, і деякі громадяни просто не мають надії дожити до цього терміну. Це проблема, але вона існує в нормах чинного законодавства.
— Скількох взагалі вкладників ця проблема торкнулася в Україні?
— Важко сказати. За дуже незначний час масової приватизації практично все населення України було залучено до неї. Слабка обізнаність щодо своїх прав і обов’язків і призвела до того, що зараз маємо.
— Чи можуть вкладники отримати інформацію про засновників компаній, які зібрали гроші і зникли, адже більшість з них зараз легально працюють в Україні?
— Це складне питання. Стосовно ряду посадових осіб товариств були порушені справи, і наскільки я знаю, більшість з цих справ були закриті у зв’язку з відсутністю складу злочину. В суді як вирішуються питання — у нас немає зведеної інформації. Але з телефонних дзвінків громадян і з листів з’ясовується, що це дуже важко — повернути належні кошти у разі, коли товариство або змінило свою організаційно-правову форму, або взагалі засновники зникли.
— Зрозуміло, що Держкомісія зараз перевантажена скаргами, і все ж куди саме звертатись громадянам, які хочуть з’ясувати долю свого сертифіката?
— Державна комісія складається з центрального апарату і територіальних управлінь. Вони діють у кожному обласному центрі, а також у містах Севастополi і Кривому Розi. Я раджу громадянам звертатись за роз’ясненнями до територіальних управлінь, там дуже добрі фахівці, які володіють всією належною інформацією, і зможуть допомогти.
