Це прецедент. В історії країни такого ще не було. Дніпропетровщина, яка з радянських часів має репутацію «кузні кадрів», четвертий місяць поспіль живе без законного губернатора. Ще в середині грудня, — у самий розпал помаранчевої революції, — махнувши рукою на все, подав у відставку колишній голова облдержадміністрації Володимир Яцуба. Призначати його наступника старій влади було вже ніколи. Спроби нової влади закінчилися цілковитим конфузом. Присланого після інавгурації Президента депутата Верховної Ради, колишнього дніпропетровського бізнесмена-миловара Сергія Касьянова, так і не представленого офіційно на посаді, відправили у відставку під тиском прихильників самого ж Президента. Проте він встиг звільнити колишніх керівників обласної і районних адміністрацій, після чого місцеву виконавчу владу остаточно розбив параліч. Чи варто говорити, що тривале безвладдя спантеличує багатьох дніпропетровців, які чекають змін, обіцяних В. Ющенком як під час виборчої кампанії, так і при вступі на президентську посаду. У здивуванні перебувають місцеві чиновники, які втомилися сидіти на валізах, і справа дійшла до того, що при зустрічах люди цікавляться не здоров’ям одне одного, а тим, хто за чутками, буде наступним «господарем області». Тим часом сам глава держави, який постійно перебуває за кордоном, із вибором кандидатури свого «повпреда» в одному з найважливіших регіонів країни, явно зволікає.
ТЕРАРІУМ СОЮЗНИКІВ
Зовні все має такий вигляд, що нова влада відчуває дефіцит кадрів. Адже навіть під час виборчої кампанії дніпропетровські штаби нинішнього Президента були укомплектовані маловідомими та невпливовими людьми, частина з яких, ніде правди діти, мала репутацію «міських божевільних». Тим часом, як відомо, кадри вирішують усе, і не випадково в ющенківських штабах змінювалося керівництво, проте докорінно змінити ситуацію не допомогло навіть особисте кураторство енергійної Юлії Тимошенко.
Більш впливові та значні люди почали під’їжджати на дорогих іномарках до обласного штабу на вулиці Ламаній уже в період помаранчевої революції. Саме з цієї категорії відвідувачів був і «народний аграрій» С. Касьянов, який аж до другого туру виборів коливався разом із генеральною лінією своєї партії. Причому, як стверджують місцеві оранжеві, переважно у бік В. Януковича. Попри це, він одним із перших в області одягнув помаранчевий шарф і навіть відрекомендувався на прес-конференції як заступник голови обласного комітету національного порятунку. Зрозуміло, на кадровому «безриб’ї» народні депутати мали вигляд найзначніших фігур. Як тоді здавалось багатьом, серед них найімовірнішим кандидатом на губернаторську посаду був член групи «Центр», колишній заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Сергій Бичков, який перейшов на сторону В. Ющенка ще на початку президентської кампанії. Його полум’яні промови на мітингах лякали прихильників В. Януковича, проте перевагу, як подейкують, у найостанніший момент, віддали саме С. Касьянову. Можливо, тому, що колишній підприємець, який розбагатів на спільному з турками виробництві миючих засобів, мав вигляд тямущого менеджера та фігури досить незаангажованої до дніпропетровського чиновництва та фінансово-промислових угруповань, які орудують переважно в гірничо-металургійному комплексі.
Проте С. Касьянов із перших кроків на губернаторській посаді опинився в нелегкій ситуації. Партійні активісти з «оранжевої коаліції» фактично висунули йому ультиматум, зажадавши кадрових призначень в облдержадміністрації та районах, слідом спалахнув конфлікт із головою облради М. Швецем, за яким згуртувалося дніпропетровське чиновництво. Посварився губернатор і з керівником обласної організації Народної аграрної партії А. Шевченком, який був вимушений скаржитися самому спікеру В. Литвину. Не дивно, що незабаром С. Касьянов опинився в політичній ізоляції, а біля стін облдержадміністрації почалися безперервні мітинги з вимогою його відставки. Скарги повезли й до Києва, до Президента В. Ющенка, який, вичекавши, все ж таки прислав в область авторитетну комісію. За результатами її доповіді й відбулася безславна відставка губернатора, якому недруги, з огляду на специфіку його сімейного бізнесу, дали прізвисько «Мойдодыр».
Історію, що сталась із С. Касьяновим, можна було б пояснити політичною недосвідченістю людини, на яку неждано-негадано звалилася губернаторська влада. Проте, безсумнівно, в ній простежується й щось більше. Ще недавно, під завісу президентства Л. Кучми, на Дніпропетровщині тривала гостра боротьба між донецькими і дніпропетровськими ФПГ за приватизацію металургійних, рудних і вугільних підприємств. Політичними жертвами цієї боротьби можна вважати попередників С. Касьянова. Тепер, за нової влади, на порядку денному знову власність — від реприватизації «Криворіжсталі» до боротьби навколо найбільшого в Україні місцевого ринку «Озерка». Учасники цих «переділів», як бізнес- групи, так і пов’язані з ними чиновники, не можуть залишатися байдужими до того, хто очолюватиме «хлібну» область. Попри те, що С. Касьянов не встиг сформувати команду, він відчув на собі потужну інформаційну кампанію в дніпропетровських ЗМІ. Губернатора активно топила «приватівська» преса. І водночас доброзичливо підтримували ЗМІ, близькі до зятя колишнього президента В. Пінчука.
КАНДИДАТИ
Але ще більше нинішня Дніпропетровщина стала бажаним об’єктом для політичної приватизації. Напередодні парламентських і місцевих виборів, а також майбутньої політреформи, здатної перемістити центр влади з місцевих адміністрацій у місцеві ради, друга за чисельністю виборців область перетворилася на вигідний плацдарм для штурму політичних висот. «Народний аграрій» С. Касьянов, призначений на губернаторську посаду за так званою «квотою В. Литвина», міг би зробити своїй партії неоціниму послугу під час виборів. Тим паче, що в «губернаторську партію», якою до того ж керує колишній лідер блоку «За єдУ!» подалося б усе дніпропетровське начальство. Зрозуміло, що такий щедрий «подарунок» люди з найближчого оточення Президента В. Ющенка оцінювали по-різному. Як кажуть, прихильно до С. Касьянова ставився голова РНБОУ П. Порошенко, до сфери інтересів якого в Дніпропетровську багато хто зараховує Верхньодніпровський крохмально-патоковий комбінат. Співвласником КПК вважається і народний депутат, приятель i однопартієць С. Касьянова — Валерій Мартиновський. Подейкують, що в період губернаторства С. Касьянова в дніпропетровській приймальні Валерія Павловича в чергу вишиковувалося місцеве начальство, бажаючи засвідчити свою повагу, вирішити те чи інше питання.
Не залишилася непоміченою дніпропетровцями й ще одна цікава деталь. Проти губернатора С. Касьянова несподівано активно виступили люди з місцевої «Батьківщини». У мітингах, що відбувалися під стінами облдержадміністрації, брали участь і навіть давали інтерв’ю зазвичай мовчазні родичі Ю. Тимошенко. І це при тому, що сам С. Касьянов призначив своїми заступниками двох людей, рекомендованих, із його слів, прем’єр-міністром, — місцевого підприємця Загіда Краснова й одного з колишніх керівників ЄЕСУ Івана Чорнокура. Останній із них, після відставки С. Касьянова, тимчасово виконує обов’язки голови облдержадміністрації і, на думку знаючих людей, має великі шанси посісти цю посаду.
Хоч що б там було, але після гучної відставки С. Касьянова та від’їзду комісії минув цілий місяць. На сьогодні імена ймовірних претендентів з’являлися на слуху мало не щодня. Найчастіше звучало ім’я народного депутата з «Нашої України» Михайла Полянчича, який у період виборів був довіреною особою В. Ющенка в Кривому Розі й очолював у Дніпропетровську обласний комітет національного порятунку. Цю новину навіть озвучив на одній із нарад голова облради М. Швець, посилаючись на розмову з самим В. Ющенком. Проте кандидатура вихідця з Західної України та зооінженера за фахом, судячи з усього, не особливо обрадувала місцеве начальство. Партійні активісти коаліції «Сила народу» спрямували главі держави своє чергове послання. У ньому вони називають дві кандидатури — народного депутата Сергія Бичкова та колишнього парламентарія Олександра Жира, здатного, на їхню думку, навести в області революційний порядок.
ВСЯ ВЛАДА — РАДАМ?
Утім, будь-якому призначенцю Президента В. Ющенка в Дніпропетровську буде несолодко — так чи інакше йому доведеться вибудовувати відносини не лише з впливовими в області ФПГ, а й зі «старою гвардією» дніпропетровської номенклатури, яка на чолі з колишнім губернатором М. Швецем міцно «окопалася» в Дніпропетровській облраді. Не є таємницею, що господарі будівлі хочуть не лише пересидіти «неспокійні часи», а й із палким бажанням чекають початку формування виконкомів місцевих рад, до яких повинна перейти реальна влада. Із партійними симпатіями в облраді остаточно не визначилися, зондуючи відносини то з партією В. Литвина, то з соціалістами В. Мороза. Проте М. Швець під час обрання його головою облради твердо пообіцяв своїм соратникам зробити все, щоб депутатські мандати залишилися в їхніх кишенях. Очевидно, не випадково команда відставного губернатора С. Касьянова, можливо, й за підказкою з Києва, взялася «викорчовувати» голову облради з його крісла. Прокурорські протести та суди з приводу незаконності перебування М. Швеця на його посаді тривають досі. Немає гарантій, що й наступному губернатору також не сподобається така ідея, задля того, щоб зберегти свій контроль в області. Так чи інакше, але відносини між двома гілками влади на Дніпропетровщині залишаються вибухонебезпечними, де багато залежить від того, кого саме призначить головою облдержадміністрації Президент В. Ющенко. Повернутися до цього питання, судячи з останніх повідомлень, він обіцяв після чергової поїздки за кордон, попередньо порадившись зі своїми близькими соратниками. Тим часом депутати Дніпропетровської облради виступили з пропозицією провести «сміливий експеримент» — узагалі не призначати керівників обласної та районних адміністрацій, а всю владу достроково передати виконкомам місцевих рад, щоб перевірити на дніпропетровцях переваги та недоліки майбутньої політреформи. На думку голови облради М. Швеця, за відсутності голів адміністрацій на Дніпроперовщині нічого катастрофічного не сталось. Навпаки, екс-політичне зростання прогресує, збільшуються надходження до бюджету та скорочується кількість збиткових підприємств. Одним словом, на прикладі Дніпропетровської області вже є над чим замислитися, в тому числі й самому Президенту В. Ющенку.
