Внутрішньопартійний конфлікт у Партії регіонів останнім часом набуває все публічнішого характеру. Про це свідчить низка виступів лідерів цієї політичної сили. Почалося все з того, що на заяву лідера партії — Віктора Януковича — про визнання Південної Осетії та Абхазії, секретар Ради національної безпеки та оборони України, член Партії регіонів Раїса Богатирьова відповіла, що заява лідера регіоналів є одноосібною і не має колективного характеру. За що була негайно виключена з партії та політради партії за невідповідність партійним позиціям стосовно Південної Осетії та Абхазії. Далі була заява заступника голови Партії регіонів — Бориса Колеснікова, який розкритикував рішення політради партії про виключення Раїси Богатирьової з її складу. Політолог, директор інституту Горшеніна Кость Бондаренко так прокоментував ситуацію, що склалася: «Партія регіонів перестала бути монолітною і, відповідно, в боротьбі за те, хто ж повинен бути лідером партії та яка ж із груп впливу повинна бути домінуючою в ПР, перемогла група Януковича. Гадаю, що в цій ситуації створюються передумови для поступового дрейфу команди Ахметова, до якої належить і Раїса Богатирьова, в президентський табір і відхід від Партії регіонів. Янукович зробив свою справу для Ахметова — вивів його на загальноукраїнський рівень. Тепер Ахметов сподівається, що Віктор Ющенко виведе його на загальноєвропейський рівень» (УНІАН).
Але цим ситуація не вичерпала себе. Той же Борис Колесніков буквально днями заявив, що вслід за Раїсою Богатирьовою залишити ряди Регіонів повинен Дмитро Табачник. «Якщо бути послідовним, то починати потрібно не з Богатирьової! Давайте піднімемо питання про виключення цього дешевого клоуна, Дмитра Табачника!» — заявив Колесніков. Річ у тім, що Дмитро Табачник на северодонецькому з’їзді заявив, що «гроші люблять тишу», маючи на увазі прагнення бізнесменів південного сходу домовитися з Ющенком. Це абсолютно не сподобалося Колеснікову, який до того ж підтвердив, що це його думка, думка Ріната Ахметова та всіх бізнесменів південного сходу — членів Партії регіонів. «Хто це говорить?! Казнокрад, який не створив у своєму житті ніякого бізнесу? Як він узагалі може судити? Що він узагалі робити вміє, крім того, як книжки та картини з і так небагатих українських музеїв тирити?» — заявив Колесніков. Схоже, з’ясування відносин у Партії регіонів дійсно набирає обертів й це на фоні тієї кризової ситуації, що склалася сьогодні в українському парламенті.
Які ж наслідки можуть мати внутрішньопартійні розбирання для Партії регіонів?
Володимир ЛУПАЦИЙ, експерт Центру соціальних досліджень:
— Сучасні політичні партії України не є партіями в повному розумінні цього слова. Фактично, політичні сили України являють собою корпоративні утворення, які діляться на холдерів — держателів цих партій та політичних брендів — публічних осіб. Щодо Партії регіонів, то рано або пізно, за законами управління, ця гігантська політична сила опинилася б у кризі. Чому це сталося сьогодні? Бо в сучасних умовах наростання політичної кризи в Україні Партія регіонів втратила баланс між політичною логікою та логікою лобіювання інтересів. Але те, що сьогодні внутрішньопартійні дискусії у Партії регіонів стали публічними не свідчить про розкол цієї політичної сили. Це просто остання спроба знайти вихід із ситуації, що склалася, знайти компроміс між корпоративним структурами та політичними менеджерами. Тому, загалом, сам конфлікт не впирається лише в особистість Дмитра Табачника. Звинувачення Колеснікова — це не персональне розбирання, а випліскування в публічну площину дискусії між великим бізнесом та окремою групою політменеджерів Партії регіонів. Винесення внутрішньопартійної дискусій на публіку можна також інтерпретувати як спробу дискредитації групи політменеджерів, які свої приватні інтереси поставили вище інтересів корпоративних. Групу менеджерів, до яких, до речі, відноситься й Д. Табачник, звинуватили в роботі «на сторону» — цією стороною може бути і Юлія Тимошенко. Тому цей конфлікт можна розглядати як заморожування можливих альянсів із Блоком Юлії Тимошенко та можливого подальшого переписування Конституції. Щодо Раїси Богатирьової, то вона нарівні з Табачником є політменеджером, публічним політиком, яка працює на корпоративну групу партії, а не на себе або на чужі групи (І. К. — має на увазі Табачника).
Сергій ДАЦЮК, експерт:
— Партія регіонів — це політична сила, яка не відрізняється єдиним програмним забезпеченням. Тут працюють корпоративні інтереси. Тому вигода тих чи інших осіб є для партії першорядною. І конфлікт у Грузії розвалив не лише коаліцію НУНС і БЮТ, але й Партію регіонів. Відсутність єдиної позиції щодо війни в Грузії означає, що партія не має єдиної програмної платформи. Наприклад, у БЮТ є відповідь на події в Грузії — вона помірна, у НУ-НС — більш радикальна, а в Партії регіонів чіткої відповіді немає. Отже, на цьому грунті й виник конфлікт у партії, який характеризується не лише відсутністю єдиної партійної програми, але й зіткненням корпоративних інтересів.
Костянтин МАТВІЕНКО, експерт корпорації стратегічного консалтінгу «Гардаріка»:
— Партія регіонів — це партія великого бізнесу, великих корпорацій. Вона створювалася на основі підпорядкованості. Але в один чудовий момент групові інтереси Януковича зіткнулися з груповими інтересами Ахметова. Тепер же ці відносини вийшли на поверхню, вони стали публічними. Ахметов більш-менш орієнтується на Європу, а Янукович, опираючися на своїх виборців, — на Росію. І коли Росія перетворилася на агресора в Грузії, між цими двома групами виник конфлікт. На цій основі Раїса Богатирьова стала конкуренткою для Януковича, тому й виникла суперечка за лідерство в партії. Ситуація на Кавказі, вислови Януковича про визнання Південної Осетії й Абхазії, а також інтенсифікація переговорів з Блоком Юлії Тимошенко про коаліцію створили підстави для «розлучення» цих двох груп. Крім цього, виходячи із сьогоднішньої ситуації в парламенті, можна не виключати те, що група Ахметова піде на новий крок — створення нового політичного проекту. А група Януковича працюватиме на свій електорат.
