Виникнення на початку списку блоку «За єдину Україну» фігури Володимира Литвина викликало значний інтерес в політичних колах. Дійсно — ось ти яка, партія влади! Якщо раніше розмови про адмінресурс мали трохи абстрактний зміст, то зараз він набув предметного звучання. Причому «предметом», на думку багатьох, є не хто-небудь, а голова Адміністрації Президента України.
Однак про неминучий «тріумфальний хід» «За ЄдУ» говорити ще рано. Більше того, є ймовірність, що це призначення може досить серйозно підірвати позиції як блоку, так і самого Володимира Михайловича як публічного політика. Причина тут полягає в тому, що дане призначення може посилити наслідки помилок, здійснених керівництвом блоку раніше.
«ЯК ДОБРЕ, ЩО ВСІ МИ ТУТ…»
Дійсно, це, звичайно, добре, що лідери чотирьох партій зібралися разом і швидко створили передвиборний блок. Така розсудливість аж ніяк не типова для вітчизняних політиків, і її прояв варто було б вітати. Однак виникає питання, а, власне, навіщо все це? Яка мета об’єднання?
Двоєдина мета об’єднання проглядається досить чітко, хоч і не зовсім зрозуміло, чи існує вона у вигляді конкретних планів керівництва об’єднання або це мета «де-факто», керівництвом блоку не усвідомлена.
По-перше, цілком визначеною метою є вишикуватися перед Президентом і відрапортувати: ось які ми хороші, як нас багато, і головне — ми всі за Вас. Не зовсім зрозуміло, правда, яке саме благо розраховували отримати «заєдинщики», продемонструвавши на всю країну своє позитивне ставлення до Президента. Саму цю дію, хоч і не шкідливу, ніяк не можна визнати осмисленою. Фігура діючого Президента досить суперечлива. Принаймні ворогів у нього набагато більше, ніж щирих прихильників. Тобто, залучення прихильників Президента в ряди виборців блоку з точки зору виборчої вигоди — заняття вельми неоднозначне.
Як позиціонування блоку в центристському спектрі ця діяльність також не справляє враження. Інші центристські блоки аж ніяк не підкреслюють своєї опозиційності (деякі навіть листоношами підробляють), тому презентація блоку як пропрезидентського сам блок на загальному фоні ніяк не виділяє. До того ж можна бути впевненим, що підтримка Леонідом Кучмою сьогодні того чи іншого блоку абсолютно не гарантує такої завтра або відсутності підтримки конкурентів сьогодні ж.
Здається, що представлення блоку як пропрезидентського самоціллю бути не може, але це тільки здається. Менталітет лідерів блоку і умови створення партій передбачають жорстку прив’язку до влади і її лідера. Не відзвітувати перед главою держави в своїх діях Пустовойтенко, Гладій, Тiгiпко й Азаров просто не могли. Це не недолік і не досягнення, це — на рівні рефлексів.
Другою метою, безумовно, є отримання адмінресурсу. Слід розуміти так, що в цьому відношенні плани повністю вдалися, свідченням чого є передача в користування блоку матеріального втілення відповідного священного артефакту — Володимира Литвина.
Правда, тут також помітні деякі недоробки. Досвід Валерія Пустовойтенка, здавалося б, повинен свідчити, що зацікавленість на рівні міністрів і голів обласних адміністрацій не гарантує успішного ведення виборчої кампанії. Основний вплив відбувається на рівні рядових чиновників, максимум — голів районних адміністрацій. Зацікавленість на обласному рівні на рівень реальних справ часто не передається. Крім того, існує вплив інших партій, необхідність «обслуговувати» мажоритарників, різні технології блокування адмінресурсу і т.iн. Результатом, швидше, виявиться локальний «перегрів» адміністративних органів і їх недостатньо ефективна робота на виборах. Поява в списку Володимира Литвина швидше викличе негативний вплив на стратегію блоку, оскільки може виникнути думка, що при наявності гарантованого адмінресурсу займатися організацією змістовної кампанії не потрібно.
СХРЕСТИТИ ВУЖА З ЇЖАКОМ
З самого початку деякі сумніви викликав підбір учасників блоку. Автор вже торкався цього питання в попередніх публікаціях, однак є смисл повернутися ще раз до питання сумісності іміджів партій у блоках. На жаль, говорити про це можна тільки за умов, коли самі політики (або їх радники) уявляють собі цінність і зміст цього поняття. На прикладі блоку «За ЄдУ» ми цього не спостерігаємо.
Зокрема, один з лідерів блоку — Володимир Семиноженко, представив партії в приблизно наступному вигляді: АПУ — партія захисту селян; НДП — партія з певним іміджем і електоратом (а інші цього не мають?); Партія регіонів — організація, що захищає інтереси регіонів (а інші не захищають?); «Трудова Україна» — партія захисту трудящих, українські лейбористи (?!?)Але... запропонована кодифікація іміджів, як мінімум, але головне — навіть в такому їх представленні вони нагадують вужа з їжаком. Принаймні поєднання лейбористів з аграрниками виглядає дещо штучним. Крім того, лейбористи звичайно виростають на ресурсах профспілок, а не власників підприємств.
Головна ж суперечність закладена в назві Партії регіонів. НДП і АПУ, за визначенням, партії загальнонаціональні, які виражають інтереси бюрократії київської або бюрократії, яка бажає (і має шанси) стати київською. Деякий дніпропетровський присмак першої і львівський — другої, особливого значення не мають. Партія регіонів і «Трудова Україна» чітко орієнтовані на відображення інтересів відповідно Донецької і Дніпропетровської областей. Причому не стільки бюрократії, скільки промисловців і підприємців. Кожна з цих партій має абсолютно певний електорат і поєднання електоратів не відбувається. Чому, власне, прихильники трудовиків з Дніпропетровська повинні голосувати за западенських колгоспних баронів або київських чиновників? Виявляється, що електорат блоку в цій ситуації повинен виявитися істотно меншим за суму електоратів вхідних у нього партій.
Несумісність партій проявляється не тільки в електоральних відмінностях, але і в протиріччях керівництва. Досить пригадати специфіку кримської ситуації, де НДП і СДПУ(о) виявилися в одній упряжці проти трудовиків. Не хочу заглиблюватися в аналіз комерційних і адміністративних протиріч «олігархів» (відповідної інформації все одно немає), але міцність блоку викликає стійкі сумніви. Звичайно, Литвин їх «построїть» на виборах, але ліквідувати глибинні основи протиріч не пiд силу навіть йому.
ЧОГО НЕ ВИСТАЧАЄ?
У цій «картинці» не вистачає ще багато чого. Самі по собі адміністративний, фінансовий і організаційний ресурси, які є в блоці, достатні, однак досі не вистачає деяких моментів, які блоку дуже необхідні.
По-перше, блок не має ніякої явної ідеології. Без чіткої ідеї адміністративний і фінансовий ресурси виявляться безпредметними. Ще раз нагадаю, що масоване використання адмінресурсу НДП, АПУ і «Громадою», незалежно від того, наскільки воно було ефективним у кожному випадку, передбачало все ж просування певної змістовної ідеї. «За ЄдУ» такої ідеї поки видимо немає.
Назва ідею в цілому не відображає. Зараз не 1994 рік, і єдності країни ніхто не загрожує. Якщо ж має на увазі абстрактну єдність регіонів в ім’я процвітання, то тут й ідея дуже неясна, і зримого противника немає. Закладена в назві блоку ідея може символізувати чи то об’єднання всіх проти Криму, чи то прагнення всіх громадян до ситості.
Сумнівним видається й ідея презентації «За ЄдУ» і як «партії реальних справ», що звичайно для адмінресурсних кампаній. Такий імідж передбачає близькість до реальної вертикалі виконавчої влади, тобто — тут був би корисний прем’єр-міністр. Однак Анатолій Кінах з ПППУ в блок поки що не вступив. Загалом складається парадоксальна ситуація: стратегія, виграшна для практично кожного мажоритарника з числа партій блоку, для самого блоку навряд чи виявиться досить ефективною.
По-друге, блок не має назви. Назви, зрозуміло, не в плані «лейби», яку міг би зареєструвати Центрвиборчком, а змістовного імені, яке відображало б ідею (як ми передбачили — відсутню) і сподобалося б виборцям. Результат творчості керівництва блоку абсолютно ніяк не позиціонує блок і нічим не кращий за абсолютно безлику «Нашу Україну». Адже у «нудистів» є Ющенко…Поки ще.
Наскільки можна зробити висновок, «політологи-практики» в цьому напрямі навіть і не думали. Чим ще можна пояснити те, що блоку двічі давали назву журналісти? І кожного разу ці назви виявлялися цілком знущальними? Здається, абсолютно природна думка: якщо створюєш блок або партію, потурбуйся про назву. Нічого подібного, блок довгий час взагалі не мав назви, бо шифр ТУНДРА (якщо хто забув) — просто абревіатура на основі перших букв назв партій.
По-третє, у блоку тільки зараз з’явилася спільна реклама. Причому реклама досить дивного (хоч і милозвучного) вигляду, типу: «АПУ — за єдину Україну». До цього дня партії блоку витрачають величезні кошти на свою індивідуальну рекламу і, наскільки можна зрозуміти, на індивідуальну стратегічну і технологічну підтримку. Який у цьому смисл? Чи то лідери самі не вірять у перспективи блоку, чи то натякають на майбутню боротьбу за владу в блоці. Загалом, рекламна політика складових блоку викликає легке здивування. Особливо — на фоні висунення єдиного списку, який декларується під маркою, що не співпадає з назвою кожної з партій блоку.
ПРОГОЛОСУВАТИ ЗА НИХ, ЧИ ЩО?
Внаслідок короткого аналізу маємо типову адмінресурсну стратегію. Орієнтована вона не на реального кінцевого споживача (тобто — виборця), а на Президента і адміністративну вертикаль. Причому така ситуація була зумовлена задовго до появи в блоці Литвина і саме початковими намірами лідерів блоку.
Такий підхід, природно, не може забезпечити істотного успіху. Однак бажаючим його використати доведеться примиритися з думкою, що бажання догодити чиновникам у корені суперечить бажанню отримати голоси виборців. Тут уже або те, або інше. Принаймні відомо багато адмінресурсних кампаній, які з тріском було програно саме внаслідок небажання звернути увагу на існування виборців. Навпаки, грамотно спланована змістовна кампанія цілком здатна подолати адмінресурс.
Природно, масована реклама і наявність у партій блоку постійного електорату може вирівняти ситуацію, але не більше. Несумісність іміджів партій-учасників блоку і відсутність певної об’єднуючої ідеї робить реальний електорат блоку більше ніж випадковим, непередбачуваним. Швидше за все, з цієї причини недостатньо ефективною виявиться реклама блоку. Хоч автор далекий від думки, що спільна реклама не дається зараз свідомо — з розрахунку на саме такий характер цільової аудиторії. Принаймні традиційний електорат НДП і АПУ (виборці, що голосують за представників влади) виявиться розмитий.
Загалом можна прогнозувати, що результат блоку може виявитися значно гіршим від потенційно можливого (якщо уже говорити про «партію влади») і навіть просто очікуваного. Принаймні про парламентську більшість лідерам блоку варто забути. В кращому випадку «За ЄдУ» повторить долю російського ОВР, який також вважався вельми перспективним. У гіршому ж випадку — якщо «заєдинщики» і далі ігноруватимуть існування виборців — партія може взагалі не подолати 4% бар’єр.
