Прийшовши в політику в 2002 році, коли він вперше став народним депутатом України по мажоритарному округу в Житомирській області, Павло Жебрівський досить скоро став однією з найбільш помітних фігур спочатку в блоці «Наша Україна», тепер в «Нашій Україні — Народній самообороні». Парламентар відомий також тим, що завжди має власну точку зору. Про деякі його оцінки нинішньої ситуації у парламенті й фракції, до якої він належить, і йшла мова в розмові з «Днем».
— Лідер вашої фракції В’ячеслав Кириленко попереджає, що може бути задіяний досить жорсткий по відношенню до опозиції спосіб розблокування роботи парламенту. В той же час голова Верховної Ради Арсеній Яценюк сподівається на досягнення компромісу. Яка ваша позиція як члена фракції НУ-НС у цьому зв’язку і який прогноз стосовно можливого розв’язання конфлікту?
— Думаю, що диктат меншості й наполягання нею на своїй позиції — або сприймайте те, що ми вимагаємо, або парламент не буде працювати — не може довго тривати. Є різні варіанти. Перший, і вже був такий прецедент, — провести засідання тим, хто хоче, в іншому місці. Але я вважаю, що це неправильно. Другий варіант — це деблокування трибуни Верховної Ради і президії. Тобто вчинити те, що робили «регіонали» у 2006 році, коли їхні депутати приходили раніше, ставали навколо цих місць і давали можливість працювати як спікеру парламенту, так і доповідачам по тим чи іншим законопроектам. Хоча, чесно кажучи, я сподіваюсь, що здоровий глузд переможе. Але якщо ні, то у фракції все більше приходять до думки, що треба зайнятися деблокуванням трибуни і президії, щоб сесійні засідання відбувались.
— Минулої п’ятниці голова Секретаріату Президента Віктор Балога опублікував у нашій газеті статтю «Демократія в нас вже є, потрібно посилити державу», суть деяких тез якої в наступному: партії не повинні диктувати політику державі, а зараз у нас вплив партій занадто великий. Що ви як член фракції, яка складається із значної кількості партій, думаєте з цього приводу?
— Я вважаю, що на даний час ніхто не може применшувати роль партій у політичному процесі. Вони, безумовно, будуть впливати на політику держави, тому що у нас зараз парламентсько-президентська республіка із виборами на партійній основі та на основі закритих партійних списків. Якщо дану проблему розглядати в контексті можливості прийняття нової Конституції України, без врахування позицій нинішніх парламентських фракцій — двох чисто партійних і трьох на основі блоків — про це говорити не доводиться. Президент, на мій погляд, повинен виступити як модератор, організатор написання нової Конституції. Але як би хтось того не хотів — я знову говорю про якісь компромісні рішення — на моє переконання, нікому одному, при всіх його посадах і регаліях, не вдасться нав’язати виключно свою точку зору. Тому що й наступна Конституція, як і попередня, буде таким документом, який являтиме собою систему компромісів.
— Якщо взяти стосунки між різними гілками влади, чи є виправданими з точки зору базових інтересів розвитку нашої країни нинішні суперечки (про них часто кажуть як про конфлікти) між Президентом Віктором Ющенком і прем’єр-міністром Юлією Тимошенко, і чи не роблять вони непевними подальші перспективи України?
— Я думаю, що, за великим рахунком, коли є боротьба ідей, поглядів, то виграє суспільство. Демократія якраз і передбачає достатньо серйозні дискусії. Ось приватизація — я думаю, що коли Президент опонує деяким планам уряду, то знайдеться компроміс, який покращить вирішення цього питання. Демократія передбачає суперечки, але «Наша Україна» страждає на те, що ми часто свої дискусії виносимо на сторінки преси — в цьому проблема. Вони мають бути, але проводитись в більш вузькому колі. Проте в таких підходах є й позитив, тому що громадяни бачать позицію політичної сили чи того, чи іншого посадовця і можуть оцінювати, хто пропонує більш ефективні рішення.
— Дещо про взаємовідносини глави Секретаріату Президента Віктора Балоги і фракції НУ-НС у парламенті. Наскільки сильним є його тиск на вас?
— Почесним головою партії «Народний Союз «Наша Україна» є Віктор Ющенко, членом її президії є Віктор Балога, лідером і головою парламентської фракції — В’ячеслав Кириленко. Якщо ми говоримо про політичну складову, то не можна принижувати роль когось із її керівників. Наша фракція розділена на галузеві групи, я — координатор фінансово-бюджетної групи. Так ось, не всі документи або законопроекти, які виходили з надр Секретаріату Президента, ми підтримували. Наприклад, закон про тендерні закупівлі — я сам на засіданні фракції підняв питання, що його не можна підтримати, і ми прийняли таке рішення. В результаті документ був відкликаний Президентом. Тобто, якщо із СП щось нам кажуть, то ми не беремо «під козирок». Наша фракція є не пропрезидентською, а президентською. В Секретаріаті теж є відповідальні за напрямки, і ми започатковуємо практику спільних засідань галузевих груп фракцій і галузевих груп СП, де будемо знаходити компроміси.
— Стосовно тих прогнозів, що фракція НУ-НС все ж буде поступово розходитись в різні сторони — залишається зараз загроза розколу чи ні? Адже достатньо відходу кількох депутатів...
— Я не думаю, що на даному етапі можливий розкол або вихід із фракції когось із парламентарів. У нас діє принцип: якщо за якесь рішення голосує дві третини її членів, то воно є обов’язковим для всіх. Зараз, крім Івана Плюща, який став «блукаючим форвардом», іншими депутатами ці рішення виконуються, в тому числі тими, кого пов’язують з головою СП. На цей час я не бачу підстав і можливостей для розколу фракції.
