Своєрідний соціально-політичний аудит першого кварталу роботи уряду, проведений минулого тижня на розширеному засіданнi Кабінету Міністрів, засвідчив, що отриманий урядом Віктора Ющенка величезний кредит довіри у практичній площині ще не приніс дивідендів.
Звичайно, нинішній уряд опинився у складній міжнародній ситуації. З одного боку, Росія активізувала свою діяльність на газовому фронті, з іншого — ускладнення у стосунках iз МВФ призвели до втрати західних фінансових ін’єкцій. І Віктору Ющенку, якщо його візит до Вашингтону все-таки відбудеться, доведеться докласти чимало зусиль, аби переконати «головного донора» в тому, що Україна все ж таки реформується.
Одними деклараціями на цей раз Вашингтон вже не переконаєш. Потрібні реальні реформи і реальні зрушення. Однак навіть у ключовій для безпеки країни сфері — енергозабезпечення — їх побачити надзвичайно складно. Можна, звичайно, все «списати» на те, що «певні сили» «очорнюють» ситуацію, аби добитися відставки віце-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Однак, якби були б досягнуті позитивні результати, голос противників Тимошенко навряд чи був почутий. А так, за словами Президента, триває «комуністичний підхід до споживання в енергетиці», розширюється криза платежів, не збільшуються надходження до бюджету, зростають борги за російський газ, а нові схеми розрахунків за газ і електроенергію не спрацьовують. Енергетика, кредитуючи економіку, стала практично банкрутом. Л.Кучма доручив провести «детальний аудит» «Енергоатому», щоб з’ясувати причину такого стану справ.
Багато оглядачів прогнозують, що невдоволення діяльністю уряду з часом може призвести до кадрових змін в Кабінеті Ющенка. Свою точку зору на розвиток подій висловлює заступник голови парламентської комісії з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки Олексій КУЧЕРЕНКО.
Засідання Кабміну, присвячене звіту уряду за перший квартал, проходило в обстановці ажіотажу. Я сказав би, непотрібного ажіотажу. Чи можна було в цих умовах чекати серйозної, конструктивної оцінки? Але так уже вийшло. Кабмін був втягнутий у гру, і саме це зіграло проти нього: з вуст Президента прозвучало, що занадто багато галасу, надто багато публічності навколо роботи Кабміну. І, дійсно, молоді люди, які галасливо пікетували в середу будинок уряду не без сприяння одного з його членів, навряд чи можуть глибоко розбиратися в складних проблемах і нюансах паливно- енергетичного комплексу.
Дивно, що віце-прем’єр Юлія Тимошенко шукала підтримки саме в цієї непрофесійної аудиторії, а не звернулася до парламентського комітету з питань ПЕК. На жаль, у нас в комітеті з віце-прем’єром стосунки не склалися з перших же днів її приходу в Кабмін, і, ми вважаємо, не з нашої вини. Нас просто жодного разу не побажали вислухати — ні голову, ні його першого заступника. На численні засідання та наради запрошували кого завгодно, тільки не членів комітету.
На засіданні Кабміну були поставлені під сумнів і успіхи в аграрній реформі. Будь-який депутат, який був обраний від мажоритарного округу і, звичайно, не втратив з ним зв’язку, може підтвердити, що реформа йде далеко не так, як у цьому нас переконують. Рапорти звучать гарно, навіть дуже, але курчат, як то кажуть, рахують восени. От і ми лише восени зможемо підбити перші підсумки реформи на селі.
І все ж, незважаючи на те, що на засіданні уряду звучало багато критики, загальна тональність була нормальною, а обстановка конструктивною й доброзичливою. Цьому дещо заважав ажіотаж навколо ПЕК, але все ж саме обговорення його проблем було квінтесенцією дискусії. І тут Президент чітко дав зрозуміти, що незадоволений відсутністю реформ у цій галузі. Причому на таку оцінку вплинув ще й суб’єктивний чинник: уряд спробував представити певне поліпшення статистичних показників як наслідок реформ у цій галузі. Якби в доповідях уряду було менше ейфорії та рапортів про успіхи — зростання виробництва, платежів тощо, то й обговорення проходило б в іншому руслі. Президент відзначив, що уряд неадекватно оцінює підсумки роботи в першому кварталі. Я підтримую також його неприйняття спроб уряду розпочати все з чистого аркуша. Це популізм чистої води. І він найбільше проявляється саме в ПЕК. Нам кажуть: от у нас є Жанна д’Арк, вона прийшла й розв’яже всі наші проблеми, а потім спаленою на багатті увійде в історію. Я вважаю, що не треба нікого спалювати. Юлія Володимирівна ще принесе користь нашій країні. Однак ті проблеми, які нагромаджувалися в ПЕК впродовж багатьох років, враховуючи перетин різних інтересів, мають не тільки економічний, а й політичний характер. Саме тому цей вузол проблем можна розкручувати лише дуже акуратно. Крім того, кажучи про якісь поліпшення в ПЕК, не можна не враховувати й зробленого попереднім складом уряду. Колишньому міністру енергетики Івану Плачкову також не вдалося переконати керівництво країни в правильності свого курсу. А нове керівництво енергокомплексу намагається адміністративними заходами розв’язати проблеми. Цьому я хотів би протиставити підхід нашого комітету, який, як виявилося, діє більш професіонально або саме на головному напрямку реформування. Зокрема, ми створили робочу групу для контролю за приватизацією, розуміючи, що остання не лише неминуча, а й є єдиним важелем, що дозволяє провести технічне переозброєння ПЕК. При цьому ми не хотіли б бути в опозиції до віце-прем’єра з ПЕК або ставити заслін рішенням уряду, главі якого ми повністю довіряємо.
На засіданні Кабмiну ми побачили Президента в новій ролі, він, наче по-батьківському, публічно, але разом iз тим розумно й тактовно, трохи полаяв і «свого старшого сина», і (досить жорстко, але справедливо) «падчерку». Нікого при цьому дурнем не виставляли. Але висновок було зроблено цікавий і, я вважаю, правильний: на зльоті не туди пішли. За три місяці важко було очікувати якихось змін в економічній ситуації в ПЕК. Але прозора й узгоджена з парламентом концепція його реформування могла б і з’явитися. Однак головною метою безлічі нарад iз питань ПЕК був перерозподіл грошових потоків. І не випадково Президент дав цьому негативну оцінку.
Досить різко й жорстко сказав про причини недоліків у ПЕК міністр палива та енергетики Сергій Тулуб. Ще три тижні тому він казав про те, що в стосунках з Ю.Тимошенко в нього немає жодних проблем. А тепер він заявив, що абсолютно не розуміє, чому його роль обмежена вугіллям і чому віце-прем’єр безпосередньо управляє його підлеглими — директорами енергогенеруючих компаній і обленерго. Міністру не довіряють?
Така оцінка діяльності віце- прем’єра дозволила Президентові порушити питання про розподіл обов’язків в уряді. Й дійсно, як можна в країні, яка йде курсом ринкових економічних реформ, не мати в уряді віце-прем’єра з питань економіки? В результаті ми втратили економічні реформи. А віце-прем’єр з ПЕК є, хоча й незрозуміло, чим відрізняються його обов’язки від функцій міністра з палива та енергетики? Тепер на цю ситуацію треба буде якось реагувати. Гадаю, найправильніше — повернутися до нормального розподілу функцій, коли не буде окремого «паливного» віце- прем’єра. Турботу про ПЕК має взяти на себе перший віце-прем’єр, водночас підвищивши роль і відповідальність міністра палива та енергетики. А сьогодні Тулуб не більше ніж заступник Тимошенко з питань вугілля. Це — неправильно.
Найближчим часом належить продумати, як вписати кадровий склад Кабміну в ті завдання, які поставив перед ним Президент. Наприклад, чи готова Юлія Володимирівна стати віце-прем’єром з економіки. Ми знаємо, в бюджеті вона розбирається. Щоправда, це ще не вся економіка. Враховуючи широко відому природжену порядність прем’єра щодо захисту своїх кадрів, через що він, мабуть, захищатиме Ю.Тимошенко до кінця, треба ухвалити зважене рішення, не дати приводу для розколу уряду. А Юлії Володимирівні слід знайти в собі сили, щоб переглянути свою роль і місце в структурі виконавчої влади.
