Отже, в понеділок пізно увечері Центральна виборча комісія вдруге за останні місяці підбила підсумки президентських виборів. Цього разу вердикт, судячи з усього, остаточний, а порядок його винесення радикально відрізнявся від «спроби номер раз», здійсненої попереднім главою ЦВК Сергієм Ківаловим 24 листопада минулого року.
Нинішній глава Центрвиборчкому Ярослав Давидович своєї обіцянки, що «все займе набагато більше ніж 15 хвилин» дотримався повною мірою. Розпочавшись о другій годині дня, історичне засідання ЦВК завершилося незадовго до півночі. Таким чином, вдалося вкластися в 15-денний термін від дня голосування, відпущений профільним законом на встановлення його результатів. Зайвих навколоюридичних пересудів, таким чином, уникли.
До речі, на цьому засідання ЦВК не закінчилося, на порядку денному були ще два питання, однак продовження, у зв’язку з пізнім часом і надзвичайною втомою всіх членів Комісії, перенесли вже на наступний день. Останні при цьому зазначали: «Уперше за півроку відчуваємо полегшення. Тепер хоч спати можна з чистою совістю, процес завершено гідно».
Дійсно, з погляду процедури, було дотримано всіх нюансів. Саме це й стало причиною зволікання з оголошенням остаточних цифр. Перед оприлюдненням результатів по країні загалом уповноважені члени Центрвиборчкому наводили дані по кожному з 225 (без урахування закордонного) округів. У перерві, що передувала початку головної частини понеділкового засідання, пана Давидовича намагалися було відрадити від «паперової рутини», але він виявився твердим і послідовним у дотриманні регламентних норм. Розказують, що він навіть декілька разів повторював: «Я вам не Ківалов» і «поспішиш — людей насмішиш». Зачитувати оригінали протоколів, що надійшли з тервиборчкомів, почали лише о п’ятій вечора. За оцінками глави ЦВК, захід обіцяв затягнутися на 4—5 годин, за припущеннями досвідчених працівників секретаріату — на 8—9. Песимісти при цьому зважали й на звичку присутніх у залі уповноважених одного з кандидатів «поговорити й обговорити», а також страшний вигляд товстих папок, з якими ЦВКівці прийшли до зали. У короткому резюме останнього етапу кампанії Ярослав Давидович, зокрема, підкреслив, що «новосформована комісія перебуває поза будь-яким впливом і діє виключно в рамках правового поля». Також повідомив, що з 5 грудня — дня початку підготовки до «третього туру» — ЦВК отримала й обробила понад 9 тисяч документів, з яких левова частка — скарги кандидатів. «Їм тільки привід дай...» — тихо пробуркотів один з присутніх у президії.
Без спроб максимально відтягнути кульмінаційний момент засідання не обійшлося й цього разу. Робила їх уповноважена особа кандидата Януковича Нестор Шуфрич, однак, порівняно з усім, що мало місце в цих стінах за останній час, вони були необразливими. Нестор Іванович навперемінно апелював то до скарг, відхилених Верховним Судом, то до власного права ставити запитання, якого його нібито позбавляли, то до долі «загиблих за демократію», маючи на увазі громадян, які померли безпосередньо на виборчих дільницях 26 грудня, чим провокував єхидні посмішки в залі та різкі репліки Давидовича. Їхні діалоги були забавні й беззлобні: «Не треба мене вчити, Несторе Івановичу! Сядьте на місце!», «Протестую! Це порушення процедури! Наш кандидат…», «Заради Бога, хто-небудь, заберіть у нього мікрофон!..» і т.ін. Проте депутат, який виявився в меншості, швидко здався. Дивно, але це засідання зазвичай численна «група підтримки» екс-прем’єра проігнорувала. Більшу частину місць у залі займав актив фракції «Наша Україна». «Помарачеві» грунтовно підготувалися до сприятливого для себе результату засідання і заздалегідь запаслися помаранчевою атрибутикою, яку демонстративно розвішували по спинках крісел. У момент зарахування підсумкового протоколу Микола Катеринчук і Петро Порошенко з переможними криками розгорнули помаранчеве «знамено перемоги» над залом, спровокувавши незвично жорстку реакцію Давидовича. Утихомирюючи порушників дисципліни, головуючий навіть привстав. Виявилося, що «для порядку» належить не тільки прослухати біографію переможця, а й проголосувати за постанову. При цьому два члени комісії, Броніслав Райковський і Юрій Донченко, підписали документ з обмовками, які згодом приєднали до протоколу. Ремарка стосувалася «неконституційного рішення Верховного Суду, що негативно вплинуло на діяльність Комісії». Але цей останній реверанс у бік кандидата від колись монолітної парламентсько-урядової коаліції вже не міг потьмарити радості «нашоукраїнців», які активно святкували перемогу. Скандуючи ім’я свого лідера й розписуючи переможними формулюваннями той самий помаранчевий прапор, вони не звертали уваги на обіцянки пана Шуфрича, який наостанок пообіцяв неодмінно оскаржити «неправильний результат» у Верховному та Європейському Судах.
