Перше травня в різних країнах відзначають по-різному. У нас - маївка, у французів - розслаблені демонстрації трудящих. Англійці вирішили відзначити свій першотравень виборами. Цікаво, що дату цю вибрав сам Джон Мейджор, людина далеко не лівих поглядів, може, хотів пожартувати, показати, що навіть у день традиційного соціалістичного свята консерватори можуть здобути перемогу над лейбористами.
Шість тижнів передвиборної кампанії промайнули як одна мить. Регулярні опитування громадської думки показували великий відрив лейбористів, на що Мейджор також регулярно відповідав, що вся ця статистика - нісенітниця. І посилався на минулі вибори, коли опитування також показували відставання консерваторів, але перемогли саме вони.
Нині, коли передвиборні плакати знову поступилися своїми місцями рекламі "Марлборо", можна спробувати спокійно розібратися в тому, що сталося. Було б неправильно сказати, що виборці цього разу масово перекинулися до лейбористів. Ні. Хтось, може, і перекинувся, та особливої ролі це не зіграло. Важливіше було інше - вже надто виборцям набридли консерватори. Та й важко не набриднути - цілих вісімнадцять років при владі, маса невиконаних обіцянок, маса скандалів. Англійцям захотілося змін, як нам у дев'яносто першому. Подивилися вони навкруги - є ліберальна партія: вічно на третьому місці. На чолі - симпатичний колишній спецназівець Педді Ашдаун. Чесний, порядний, правильний, але ніяких шансів стати прем'єр-міністром. Май він реальні шанси, близько половини тих, хто проголосували за лейбористів проголосували б за нього. Та в цьому й парадокс. Пастка-22. Якби половина тих, хто проголосували за лейбористів підтримали його - у нього, мабуть, і з'явився б шанс! Проте все вже позаду. Джон Мейджор пішов у глибоку тінь і гуляє іноді вздовж Темзою. Він - уже історія. У ніч після виборів, коли почали надходити перші результати й консерватори, й їхні противники, приготувавши шампанське, чекали кожний на свою перемогу. Першими відкоркували шампанське лейбористи. Ті, що програли, загаявшись, також відкрили. Від долі не втечеш, не вдалося обмити перемогу, випили на згадку про добре минуле.
Претензії до тих, хто програв, посипалися після виборів новою хвилею. Найнадзвичайнішу з них висловило керівництво британської поліції - за час правління консерваторів середній зріст англійського поліцейського (без шолому) знизився на вісім сантиметрів. Претензія доволі серйозна, адже традиційно в разі виникнення різних вуличних проблем пересічний англієць озирається в пошуках поліцейського. Озирається й не знаходить його. Не тому що його немає, а тому що він маленький.
Та забудьмо про претензії. Настав час змін. Переможець - Тоні Блєйр - зайшов подивитися на свої нові апартаменти на Давнінг-стріт. Зайшов у супроводі журналістів, телебачення й, абсолютно не думаючи про них, немов хлопчисько, смішно прикусив нижню губу, розглядаючи стелю. Наступного дня знайомі англійські бабусі за чаєм тільки про це й говорили: "Який він безпосередній, який милий!". Виявилось, і вони голосували за нього. Чому? Тому що бабусям подобаються молоді й енергійні. Це, звичайно, висновок спрощений. І якщо врахувати, що молодий та енергійний прем'єр-міністр Великобританії очолюватиме уряд Її Величності щонайменше чотири роки, то варто познайомитися з ним і його оточенням ближче. Хоче він того, чи ні, а він тепер - зірка й як зірка має бути доступним не лише своїм британцям, але й громадянам нашої країни.
Тоні Блейр і родина.
У наймолодшого з 1812 року прем'єр-міністра троє дітей - двоє синів - Еєн і Ніколас, тринадцяти й одинадцяти років, і дев'ятирічна донька Катрін. Дружина, Чері Блейр, служить прокурором високого рангу й кидати свою роботу не збирається. Більше того - з дев'ятнадцятого травня йде на підвищення.
Вона й раніше мала вищий прибуток, ніж її чоловік. Схоже, що ситуація не зміниться, та ніяких проблем у цьому немає. Проблеми поки тільки з переїздом. Справа в тому, що апартаменти на Даунінг-стріт, 10 не розраховані для сім'ї з маленькими дітьми. У семикімнатній квартирі всього дві спальні й мало місця для дитячих велосипедів. Так що скоріше за все родина Блейрів житиме поряд, на Даунінг-стріт, 11, де за правилами має жити новий міністр бюджету Гордон Браун. За чутками вони вже домовилися про обмін. Навіщо одинакові-міністру квартира з чотирма спальнями?
Свого часу прем'єр Гарольд Макміллан розвішував у коридорах апартаментів записки для дітей типу: "Будь ласка, ніяких роликових ковзанів сьогодні - засідання кабінету міністрів!" Цікаво, які записки писатиме своїм дітям Тоні Блейр? А, може, обійдеться без записок? Усе таки в дітей буде постійна няня.
Тоні Блейр і машини.
З приходом нового прем'єр-міністра поновився на одну машину й урядовий гараж: до традиційних "Ровера", "Ягуара" та "Даймлера" додався восьмимісний "Форд Галаксі" - машина не така вже й рідкісна на Київських вулицях. Не зважаючи на серйозну критику в автомобільних журналах, машина сподобалася прем'єр-міністру своєю "сімейною" місткістю - у ній легко можуть розміститися прем'єр-міністр із дружиною, троє дітей, няня й двоє (!), як заведено правилами, охоронців. Щоправда, в машині немає місця для багажу! Через це її й неполюбляють автомобільні критики. Зате всі машини гаражу, включаючи й останню, вітчизняного виробництва. А далеко не кожен прем'єр-міністр може дозволити собі їздити у вітчизняному авто!
До речі, всюдисущі журналісти вистежили Чері Блейр, коли вона під'їхала до Давнінг-стріт за кермом французького "Рено Еспас". Виявилося, машину вона позичила на день у подруги, так що звинуватити першу леді в автомобільному непатріотизмі не вдалося.
Тоні Блейр і жінки.
Окрім дружини Чері та доньки Катрін новий прем'єр привів за собою до парламенту рівно сто одну жінку. Тепер, коли серед членів парламенту опинилося сто двадцять представниць слабкої статі (у Великобританії за такий вислів мене жінки могли б й до суду притягнути, звинувативши в сексизмі, тобто в навмисному протиставленні жіночої статі чоловічій), з'явилася надія, що дебати між парламентаріями правлячої партії та опозицією проходитимуть культурно та натхненно. Єдина й, я впевнений, тимчасова проблема - це нестача жіночих туалетних кімнат у цьому традиційно чоловічому закладі.
Якщо в уряді Джона Мейджора було п'ять жінок-міністрів, то в новому лейбористському уряді - вже дванадцять!
Тоні Блейр і Європа.
За тиждень до виборів Жак Сантьєр, головний архітектор об'єднаної Європи, гучно виступив проти так званих євроскептиків. Він не назвав жодного прізвища, але вся Європа подивилася на Англію. Європа ж маленька, і в ній, як у звичайному українському селі, шепнеш в одному кінці - відгукнеться в протилежному.
Не лише Європа досить брутально втручалася в передвиборні справи Об'єднаного Королівства. Автомобільна компанія "Тойота" погрожувала згорнути свої плани будівлі у Великобританії нового автоскладального заводу, якщо та не погодиться стати частиною єдиної Європи. Японці попередили, що завод побудують у Франції, але й тут трохи схитрували, так як самі одночасно поглядали (й досі поглядають) на Польщу, де й робоча сила дешевша, й ніякого впливу єдиних європейських приписів не передбачається. Тим не менш таємні переговори уряду консерваторів із керівництвом "Тойоти" не зупинялися навіть під час виборчої кампанії. Тепер, імовірно, переговори з англійської сторони вестимуть уже інші люди.
Великобританія, завдяки Ла-Маншу, завжди із задоволенням відчувала свою відокремленість від основної Європи, тому й тунель під Ла-Маншем багато хто сприйняв без ентузіазму. З іще меншим ентузіазмом англійці ставляться до перспектив уведення єдиної європейської валюти й особливо до ідеї єдиного європейського уряду в Брюсселі. Джон Мейджор щодо Європи був, що називається, суворим та справедливим. Пропонував вичікувати, не робити поспішних кроків і відстоювати британські інтереси до останнього. Здавалося б, він висловлював думку більшості мешканців Альбіону. Але при цьому не казав ні "так" Європі, ні "ні". Такою була виборча платформа партії "торі". Проте партійна дисципліна дала збій: кандидати від консерваторів почали включати до своїх передвиборних програм особисту думку з приводу Європи. При цьому думки в кандидатів консерваторів розходилися аж до зовсім протилежних. Кандидати поділилися на єврофілів та євроскептиків. Ліпшого подарунку й не треба було добре дисциплінованій армії кандидатів-лейбористів.
Першого ж дня після перемоги Тоні Блейр заявив, що Великобританія підпише два пункти Всеєвропейської соціальної хартії, котрі колишній уряд відмовлявся визнавати. Один із них стосується створення робітничих рад у великих міжнаціональних корпораціях. Звучить, звичайно, революційно, але ці ради виконуватимуть, скоріше, функції місцевої профспілки.
Європа, очевидно, зустріла зміни у Великобританії гучним схваленням. Вони сподіваються, що з Тоні Блейром можна буде легко домовитися. І він готовий домовлятися, але постійно оглядатиметься назад, перевіряючи настрій і виборців, і опозиції, з котрою заведено рахуватися, хоча вона й у меншості.
На відносини між Великобританією та Україною зміна влади особливо не вплине. Англійські урядові програми допомоги Україні - переважно в області ноу-хау - буде продовжено. На особливу фінансову допомогу розраховувати не доводиться, бо за світовими мірками Україна вважається відносно благополучною країною порівняно із Заїром, Руандою, КНДР тощо. Проте це "відносне благополуччя" не викликає в англійського бізнесу великого бажання вкладати в Україну гроші. Дається взнаки репутація однієї з найкорумпованіших країн Східної Європи, особливо після великої аналітичної статті в "Файнешнл Таймз". Крім цієї статті про Україну в англійській пресі згадали цього року двічі. Вперше - про нездатність багатьох наших співгромадян чоловічої статі мати дітей. Друга замітка викликала захоплення в любителів потягів - саме на парову тягу повернулися багато вантажних составів в Україні через нестачу інших джерел енергії.
До речі, англійські капітали ринули зараз до Хорватії на оновлення інфраструктури туризму й відпочинку. Зруйнована війною Хорватія, виявляється, має вигляд стабільнішої й надійнішої країни для інвестицій. Куди надійнішої, ніж зруйнований безгосподарністю Крим, де спільні англо-українські проекти зведення готельних комплексів були живцем поховані вже кілька років тому.
Зближення Великобританії з Європейським Союзом урешті-решт призведе до уніфікованої програми допомоги таким країнам, як Україна. Допомога, очевидно, буде ще більш "бюрократизованою" й широко надаватиметься у вигляді корисних порад зарубіжним фахівцям, які перебувають у відрядженні. Інколи, звичайно, й корисні поради не зашкодять, але вже тепер вони викликають у наших урядових чиновників більше роздратування, ніж бажання прислухатися. Західні фахівці - люди не дуже знайомі з російською літературою, й їм нічого не скаже фраза, що стала для нас в якомусь розумінні гаслом життя: "Дядьку, не вчить мене жити, а ліпше допоможіть матеріально!" Але Захід, у тому числі й Великобританія, вже надивилися на дивні метаморфози, що відбуваються в Україні з зарубіжною матеріальною допомогою. Так що тепер смиренно чекаймо порад.
Тоні Блейр і внутрішня політика
У передвиборному маніфесті лейбористів усі основні обіцянки розпочиналися з частки "не". Лейбористи обіцяли не проводити подальшої націоналізації, не піднімати прибутковий податок, не закривати лікарні тощо. При цьому вони збиралися продовжувати намічені консерваторами програми фінансування системи освіти, соціальної допомоги, охорони здоров'я. Тепер, здобувши перемогу й отримавши в спадок від попередників два мільярди фунтів стерлінгів бюджетного дефіциту, їм доведеться багато займатися математикою, не витягуючи з населення грошей у вигляді додаткових податків і при цьому знаходячи потрібні суми в іншому місці. Передбачається велике перекидання фінансів усередині бюджету, й можна лише здогадуватися, які статті бюджету постраждають. Які виграють - уже ясно. Адже про це й говорилося в передвиборному маніфесті, й тепер слово, як це не важко, стане ділом. Проте Тоні Блейр настільки впевнений у собі, що це має викликати заздрість у його опонентів. Із його перших заяв можна зробити висновок, що потрібні гроші з'являться в результаті суворого контролю за витратою бюджетних коштів і завдяки розумнішому використанню цих коштів, адже витрачати гроші можна по-різному. Новий прем'єр закликав свій кабінет до "менеджерського" підходу до всіх державних проблем. Лейбористів деякі газети вже охрестили партією нового менеджменту. Тепер завдання уряду - меншими витратами забезпечити високу якість обслуговування виборців. "Дорогі друзі, - сказав Тоні Блейр своїм парламентським однопартійцям перед тим, як вони зайняли свої депутатські крісла. - Ви не повинні забувати, що ми - слуги виборців. Виборці надали нам можливість служити їм, вони можуть забрати її назад!" Новий "менеджерський" підхід лейбористів уже простежується в проголошеній у перші дні нового уряду реформі системи соцзабезпечення.
