Вітчизняні політики їдуть у тиху провінцію, аби геть розслабитися, позбутися високої напруги, в якій їх «тримає», наче у лабетах, пожвавлене столичне життя. Вони, звісно ж, достеменно знають, що слово не горобець: вилетить — назад не вернеш. Одначе то, як вони вважають, стосується мовленого чи писаного слова у Києві, а периферія, мовляв, проковтне, як добру чарку, і зробить саме такі висновки, на які вони, партвожді, сподіваються, відправляючись на зустріч з електоратом.
Отож, в окремо взятому Хмельницькому лідер КПУ П.М.Симоненко, зустрівшись зi своїми місцевими соратниками, партактивом, попутниками, іншими виборцями, дав інтерв’ю пресі. Петро Миколайович з усією ленінською принциповістю і відвертістю розповів читачам наймасовішої у краї газети про те, як розкрадається країна, обдурюється народ. «Деякі структури повністю контролюють ринок, скажімо, м’яса в державі. Через наші західні кордони... щоночі, щоб ніхто не бачив, пропускають до п’ятдесяти фур дешевого польського м’яса. Хабар за кожну фуру, пропущену без оформлення митних документів, — дванадцять тисяч доларів. Та там вистачає заробити і тим, хто цим займається», — заявив із притаманною йому діловитістю і глибоким знанням найгостріших суспільних проблем П. М. Симоненко. А для того, щоб ні у кого з провінції не виникало жодного сумніву, що він каже щиру правду, зазначив: «Я відповідаю за ці слова».
На цьому високий гість Хмельницького не зупинився. Виявляється, у країні розцвіла пишним цвітом не тільки м’ясна контрабанда. «Без митних документів через кордон ті ділки провозять понад тридцять відсотків усієї побутової техніки, яка в нас продається. Ви уявляєте, скільки вони заробляють, від яких сум оподаткування відхрещуються?», — продовжив про «дірки» на кордонах неосяжної Батьківщини компартійний вождь.
Уявивши, місцевий співбесідник Петра Миколайовича нагадав: «Але скільки років говоримо про подібне, а діло — ні з місця». І що ж, запитується в задачі, відповів на те П. М. Симоненко? «А ось представники коаліції упевнено переможуть на виборах, і ми цю справу доведемо до логічного кінця», — визначив він світлі перспективи для країни на найближчий поствиборний період і тут-таки перейшов до висвітлення інших актуальних тем сучасності.
«Середньостатистичний» провінціал прочитав на дозвіллі, після копання картоплі на городі, складені у речення слова, за які відповідає вірний ленінець, почухав потилицю і засумнівався. Не у достовірності мовленого, звісно ж.
І чого б то, подумалося йому, провінціалові, «тягнути» проблему, як цапа за хвіст, у наступний парламент? Хіба ж у Верховній Раді п’ятого скликання, яку розігнав Президент, фракція комуністів була в опозиції? Як загальновідомо — у правлячій коаліції. Чи народний депутат П.М.Симоненко, глибоко обізнаний у тому, як на кордонах розкрадається країна, обдурюється народ, звертався із запитом до МВС, Генпрокуратури?.. Якби звертався, то, розслабившись на периферії, розповів би електоратові, що відповідні служби не бажають чути «нас, безкомпромісних комуністів...». І пояснив би, чому не бажають.
Одержавши поживу для роздумів, «темний» провінціал удасться до невтомних пошуків відповідей на порушені Петром Миколайовичем гострі запитання сучасності. Він достеменно знає, що будь- який автоінспектор може зупинити яку завгодно фуру. Чи то з контрабандним м’ясом, чи то із «законним».
А хто ж отими батальйонами автоінспекторів командує? Рішучий і вольовий Василь Цушко. Від кого він? Від соціалістів, соратників комуністів по коаліції. Тому в провінціала виникає вже не одне, а аж три наступних питання. Чи дав Петро Симоненко «наводку» головному міліціонерові країни? Якщо дав, то чому той залишив достовірну інформацію поза увагою? Якщо ж Петро Симоненко не дав «наводку», то чому?
Це ж, мовляв, треба — півсотні фур щоночі... Одначе недарма лідер комуністів відомий у народі, як «володар думок усіх знедолених, гнаних і голодних». Тому вони згадають про вже призабутий спосіб — читання поміж рядками. Чи, бува, немає бодай одного півслова про горезвісний «дах», якщо вже товаришам комуністам у складі парламентської більшості були, як кажуть, не по зубах оті контрабандисти? Невже потрібно знову обиратися до парламенту, аби до логічного кінця довести непочату справу? І тут на читача чекає велике розчарування: ні у рядках, ні поміж ними Петро Миколайович не повідомив, навіть щонайменшого натяку не дав, щодо того, хто чи що заважало йому, зокрема, і коаліції взагалі покласти край контрабанді дешевого польського м’яса, дорогих побутових приладів і т.ін.
Звісно ж, П. М. Симоненко — досвідчений політик. Він знає — що, коли, як і де треба сказати. Несамохіть розслабився на периферії. Із кожним отаке може трапитися. От і сплив на поверхню «голий» популізм. Одначе його передвиборний «похід у народ» ще тільки-но починається. А у чому сила комуністів? У тому, що завжди говорили і продовжують говорити правду, у тому, що визнають свої помилки і на них вчаться...
