Як відомо, за ходом президентських виборів в Україні, за їх відповідністю українським і міжнародним законам стежило Бюро з демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ), яке працює під егідою Організації з безпеки та співробітництва в Європі і при підтримці Парламентської Асамблеї Ради Європи. Спостерігачі ОБСЄ і після першого, і після другого турів виборів обнародували свої заяви про їх хід, у яких проведення виборів піддали різкій критиці. В Україні ці заяви в ейфорії післявиборного «одобрямсу» постаралися начебто не помітити. Однак вони серйозно занепокоїли європейські політичні кола — настільки, що, можливо, на початку майбутнього року може постати питання про позбавлення України членства в ОБСЄ. Кореспондент «Дня» зустрівся з главою місії спостерігачів ОБСЄ Саймоном ОСБОРНОМ і з керівником групи медіа-моніторингу Ростиславом КУЖЕЛЕМ.
— Місія ОБСЄ, що спостерігала за виборами в Україні, обнародувала свою попередню заяву. У ній рівень демократичності минулих виборів піддано суворій критиці. Ви, як керівник групи спостерігачів від БДІПЛ, могли б розказати детальніше про свої спостереження та висновки?
— Місія спостерігачів зафіксувала безліч порушень. Причому не тільки внутрішнього законодавства України, але й міжнародних зобов'язань, взятих на себе Україною. Якщо говорити точніше, то залученість усіх посадових державних осіб у передвиборну кампанію, причому на боці тільки одного кандидата, — не була випадковістю. Ми вважаємо, що це була систематична, координована зверху, тривала акція, що суперечить закону України про вибори, а також міжнародним правилам та зобов'язанням, взятим на себе Україною.
Представники виконавчої влади систематично порушували закони своєї країни. Міліціонери ходили по квартирах і агітували людей голосувати за одного з кандидатів, тим самим чинячи тиск на громадян. Медики змушували своїх пацієнтів голосувати так, а не інакше. У школах учителі збирали батьків і агітували за одного з кандидатів. В інститутах студентів примушували брати відкріпні талони і голосувати під наглядом викладачів. Це тільки те, що нами задокументовано. А є ще військові частини, в'язниці, закриті організації, у нас є відомості про порушення і там, але немає документальних свідчень. Причому, всі порушники знають, що ніколи не будуть притягнуті до суду, а якщо і будуть притягнуті, то не будуть покарані. Закон України про вибори просто не працює, не застосовується так, як необхідно його застосовувати.
У нас є дані з однієї виборчої дільниці, де явка була більшою за 100 %. Спостерігачі здивувалися цьому факту і порівняли списки виборців першого і другого турів. Списки відрізнялися. Порівняли і підписи виборців. У першому і у другому турах у деяких випадках проти однакових прізвищ стояли різні підписи. Ми стикалися з таким і на інших дільницях. А поодинокі такі випадки були зафіксовані більше ніж на 33 тисячах дільниць.
— Що ви можете сказати про демократичність та об'єктивність висвітлення передвиборної кампанії в українських ЗМІ?
— Ні у центрі, ні у регіонах навіть не намагалися дотримуватися закону про вибори і Положення про висвітлення виборів у ЗМІ, прийнятому Центрвиборчкомом.
Ростислав КУЖЕЛЬ: — Ось, наприклад, графік кількості телесюжетів в інформаційних програмах на каналі УТ-1, у яких беруть участь кандидати у президенти. Ми згодні з думкою багатьох, хто звертався до нас, що такі програми, як «Акцент» Валерія Лапікури, «Досьє», «Питання дня» не є свідченням демократії. Втім, для більшої наочності порівнянь ми не враховували ні їх, ні фільми політичної спрямованості, ні численні рекламні блоки. УТ-1 канал державний, значить, і за українськими, і за європейськими законами, час, наданий кандидатам, має бути приблизно рівним. Тут цього немає і близько. Одного кандидата тільки хвалять, інших тільки лають (якщо взагалі згадують). Така позиція державного, підкреслюю, телебачення говорить про те, що держава не забезпечувала одного з найголовніших прав людини — права на вільне отримання інформації. При демократичних виборах такого бути не може. (Графік 1).
Аналогічні графіки з переважанням тільки одного кандидата складені нами і для інших загальнонаціональних телекомпаній: «1+1», «Інтер» і СТБ. І хоч це телекомпанії приватні, але журналісти, що працюють там, і, насамперед, їх керівництво, також порушили основний принцип журналістики: не надали глядачам достовірної, різнобічної інформації про всіх кандидатів.
Графік 2 показує, що під час підготовки до другого туру всі центральні канали також хвалили лише одного кандидата і не надавали навіть нейтральної інформації про іншого. Це свідчить про надто низький рівень розвитку демократії в Україні.
Аналогічні дані отримані нами і при моніторингу біля двадцяти регіональних телекомпаній. Причому, якщо серед них зустрічалися ЗМІ, які намагалися дотримуватися закону, тобто хоч якоюсь мірою надавати рівні можливості іншим кандидатам, — то вони, як нам стало відомо, зазнавали репресій.
Ми провели також моніторинг кількох найпопулярніших і найвпливовіших газет. Тут ситуація не така однозначна, і якщо, наприклад, «Урядовий кур'єр», «Факты», «Сегодня» позитивно писали в основному про Кучму (до 80 % площі, відведеної під політику!), то «Голос України» більше писав про Ткаченка (25 %) і Мороза (13 %), а «День» — про Марчука (25 %). Під час підготовки до другого туру виборiв «Урядовий кур'єр», «Факты», «Сегодня» агітували за Кучму, не надаючи і натяку на слово його опонентові, а «Голос України» робив навпаки. «День» негативно відгукувався про обох кандидатів. Варто зазначити, це також позиція. Та в останній момент перед виборами, оскільки все-таки вибір робити треба, він вирішив підтримати Кучму.
За нашим моніторингом, загальний стан зі свободою слова і зі свободою отримання інформації зараз в Україні важкий, і це буде приводом для розгляду на самміті ОБСЄ.
— Як ви вважаєте, виявлені вами порушення могли істотно вплинути на результат виборів?
Саймон ОСБОРН: — Дуже важко визначити, скільки людей підпало під цей тиск, а скільки ні, і як це вплинуло на результат. Були порушення і з боку деяких інших кандидатів. Та якщо порушували закон представники інших кандидатів, їх негайно арештовували або якось інакше клали край їх діяльності — у той час як порушення представниками Леоніда Кучми допускалися у набагато ширшому масштабі і при цьому ніякої протидії їм не чинилося. Зауважимо, що відрив між переможцем і переможеним дуже великий. Так що відповісти на запитання, чи зіграли всі помічені нами порушення фатальну роль для результату виборів, я не можу.
— Чи відбулися якісь поліпшення під впливом ваших зауважень, може, якісь порушення були ліквідовані?
— Ми відвідали багатьох високих чиновників, ділилися з ними своїми зауваженнями, вносили пропозиції. Що стосується реакції уряду і самого Президента на наші заяви, то її не було. Бiльше того, нашу точку зору про системний характер порушень одне iнформагентство процитувало з точнiстю до навпаки.
Зараз ми розглядаємо скарги, подані нам і до Центрвиборчкому. Їх кілька томів. Ми стежимо, чи було вжито хоч якихось заходів виконавчими і судовими органами з приводу цих скарг.
— І що ж?...
— В основному, ні. Щонайбільше, територіальна виборча комісія направляла їх в Центрвиборчком. А звідти вже — до органів внутрішніх справ, прокуратури. Коли ці скарги потрапляли до органів виконавчої влади, вони просто зникали. Дуже важко відстежити, що ж із ними сталося.
У грудні я завершу підготовку обширної доповіді про вибори в Україні, представлю її іншим країнам — членам ОБСЄ, і це вже їх справа, як на неї реагувати. Сполучені Штати заявили, що вони повністю підтримують і першу, і другу нашу заяву про хід виборів в Україні. Вони повністю згодні з нашими висновками.
— Чи можливе застосування до України якихось санкцій, скажімо, фінансового або політичного характеру?
— Швидше мова йде про ступінь довіри до України як партнера, про імідж її на міжнародній арені. Держави, які посилали спостерігачів, можуть змінити політику стосовно цієї країни. Найекстремальніший варіант — коли країна виключається зі світової або європейської спільноти, їй оголошують бойкот.
Ви розумієте, що це не дуже позитивно, коли ти зустрічаєшся з керівництвом країни, вказуєш на конкретні порушення, причому кілька разів, а на тебе не зважають і продовжують чинити ті ж порушення. Існує ймовірність того, що Україна буде виключена з ПАРЄ. Втім, треба пам'ятати і про те, що це рішення може бути прийняте не тільки на підставі минулих виборів. У своїй остаточній доповіді я дам низку рекомендацій з подальшої роботи в Україні. Сподіваюся, що західні уряди, прочитавши їх, прийдуть в Україну і запитають: чим ми можемо вам допомогти?
