Вчора комітет Державної думи в справах СНД і зв’язкам зі співвітчизниками поклав край чуткам щодо кандидатури майбутнього посла Росії в Україні. Згідно з процедурою, до цього комітету внесено документи для розгляду питання про призначення Михайла Зурабова послом Російської Федерації в Україні. Голова цього комітету Олексій Островський висловив переконання, що найближчим часом це питання буде розглянуто і члени комітету дадуть свою згоду на призначення пана Зурабова послом в Україні.
Нагадаємо, що в ЗМІ називалось прізвище Михайла Зурабова, радника президента Росії. Минулого тижня на прощальній прес-конференції в Києві Віктор Чорномирдін уже в ранзі екс-посла, не назвавши імені наступника, сказав про нього таке: «Він чорнявий... Він розумний, колишній міністр, серйозний... загалом, нормальний».
Для читачів може бути цікава аргументація впевненості голови думського комітету, який в інтерв’ю Інтерфаксу заявив, що Зурабов «показав себе практичною людиною і жорстким керівником на займаних раніше посадах, а саме ці якості потрібні сьогодні в російсько-українських відносинах». Островський вважає, що закритість і непублічність пана Зурабова є значним плюсом для нового посла, оскільки публічні заяви деяких послів Російської Федерації найчастіше ускладнювали їхню діяльність у країнах перебування. Ще одним плюсом, на його думку, є те, що Зурабов «добре знає бізнес-еліту України, яка, власне, й буде визначати результат майбутніх президентських виборів тут». За словами Островського, також важливим фактором є те, що «пан Зурабов був радником і Володимира Путіна під час перебування його президентом, і президента Дмитра Медведєва, що говорить про можливості його прямих телефонних контактів з тими особами, що визначають зовнішню політику країни».
Оскільки в Думі домінує прокремлівська партія «Єдина Росія», то можна не сумніватися, що без проблем буде ухвалено пропозицію Медведєва щодо призначення Зурабова послом в Україну.
Українці, як всі розсудливі люди, хочуть жити мирно і мати добрі відносини зі всіма сусідами, в тому числ — з Росією. Газета постійно пише про це, проводить опитування і надає на своїх сторінках слово представникам російської інтелігенції та експертних кіл. На жаль, цього не можна сказати про російські ЗМІ — вони не надають на своїх сторінках слово української інтелігенції та українському експертному середовищу. Нам не байдуже, хто буде наступним послом Росії в Україні та яку політику він проводитиме щодо нашої країни. Тому ми поставили два запитання українським та російським експертам. Як вони оцінюють таке призначення? І якою має бути домінанта в діяльності нового посла Росії в Україні?
Ігор ЧУБАЙС, доктор філософських наук, директор Центру з вивчення Росії Російського університету дружби народів, головний редактор журналу (альманаху) «Новые вехи»:
— Зурабов — людина з номенклатури, чиновник вищого рівня, і ми мало що про нього знаємо. Водночас я можу сказати, що у громадській думці це одна з найбільш негативних постатей, людина з антирейтингом, яка викликала в суспільстві глибоке роздратування. Це рідкісний випадок, коли неприязнь до нього, зрештою, ніби змусила його піти у відставку, але потім він був чи то помічником, чи то політиком при Путіні, ось тепер він знову виходить у велике політичне життя. Мені ця людина цілковито антипатична, оскільки — хоч нічого не доведено, і я не юрист — у громадській думці його діяльність пов’язується з корупцією.
Що стосується того, якими повинні бути домінанти в роботі посла Росії в Україні, то тут я маю зазначити, що ми маємо величезний розрив між владою та суспільством. Влада думає в рамках своїх категорій, суспільство — у рамках своїх, тому я можу говорити як частина громадянського суспільства. Взагалі найважливішим у роботі будь-якого посла в будь-якій країні є покращення відносин. Для мене Україна надзвичайно важлива, оскільки вона йде дуже складним шляхом, але це шлях демократичного розвитку. Якщо Україна просуватиметься, то це буде важливий урок для Росії, бо у нас відбувається насправді рух не в бік демократії (деякі вважають, що ми дуже повільно рухаємося у бік демократії), ми просто швидко рухаємося до сталінізму. І те, що відбувається в Україні, — для нас повчально. Тепер уже ми перебуваємо в такій ситуації, коли політичний досвід України затребуваний у Росії, тому що в Україні пройдуть вибори, результат яких ніхто не може заздалегідь передбачити. А у нас намагаються вже на дванадцять років уперед усе прорахувати.
Лілія ШЕВЦОВА, провідний науковий співробітник Московського центру Карнегі:
— Останнім часом Росія робить дивні призначення: Рогозіна — в НАТО, Зурабова — в Україну. Які підстави у Зурабова бути послом? Я просто не знаю. Всі призначення останніх років, в тому числі на міжнародному рівні, викликають посмішку. Але найчастіше — запитання.
У цьому випадку призначення Зурабова послом в Україну, скажімо, викликає не лише посмішку, але й стенання плечима. Особисто мені як спостерігачу не зрозумілі резони. Я можу зрозуміти резон призначення Рогозіна представником Росії в НАТО — це вияв такого собі почуття гумору. Очевидно, колишнього президента й нинішнього прем’єра Володимира Путіна. Добре мати людину, яка постійно провокує, скажімо, виділення жовчі у натовських колег і є постійним нагадуванням про своєрідність російської політики. Але ось призначення Зурабова послом Росії в Україну, людину, яка має такий неоднозначний політичний досвід у Росії, я аж ніяк не можу збагнути. Дипломатичними якостями Зурабов явно не прославився, успіхами на посаді міністра він явно не прославився. Він радше відомий тим, що став чинником роздратування як суспільства, так і політичної еліти. У якій якості та в якій ролі він прямує в Україну — як чинник роздратування, як людина, здатна на компроміси, як людина, що радше повинна втілювати жорстку позицію Москви, — мені поки що незрозуміло. Позаяк особистість Зурабова виключно кабінетна, апаратна. Це зовсім не публічна людина. Дипломат і не може бути публічною людиною. Але, принаймні, будь-яке призначення до такої важливої для Росії країни має стати символом певного вектора, визначеного курсу. Призначення апаратної, кабінетної людини, яка явно схильна до маніпулятивної політики. Хоча, очевидно, призначення яскравої та безсумнівно талановитої людини з одіозною репутацією, можливо, свідчить про те, що Росія взагалі не має курсу відносно України. А є якась постійна політика зиѓзаѓів, та й не політика взагалі, а постійний зиѓзаѓ.
З урахуванням того, що відносини Москви та Києва, не Росії й України, не народів, а російської та української політичних еліт є зоною постійної турбулентності — й найчастіше з російської вини, я думаю, що об’єктивно на цьому посту повинна бути людина, яка, принаймні, не загострюватиме ці відносини, і представлятиме більш або менш чітку позицію Кремля. Річ у тім, що Кремль не має чіткої позиції. Я не можу уявити, як Зурабов (я йому можу лише поспівчувати) представлятиме російські інтереси, в якому вигляді, яку точку зору, і як він поводитиметься в моменти напруженості. Ви розумієте, що цих моментів, мені здається, не уникнути, й до них треба навіть готуватися.
У мене немає оптимізму з приводу російської політики відносно України. Але за відсутності російської політики, я думаю, не можна ніяку відповідальність покладати на російського посла у Києві. Ось Зурабов — це обличчя російської політики, про яке ми не можемо сказати нічого певного.
Юрій ЩЕРБАК, екс-посол України в США та Канаді:
— Він був дуже одіозною постаттю як міністр. Його звинувачували у всіх соціальних проблемах, які він, мабуть, не міг вирішити. Я не знаю, до якого він клану належить. Очевидно, зараз він уже людина Медведєва, хоча за часів Путіна був міністром. Чесно вам скажу, що я не знаю його поглядів. Очевидно, він абсолютно нова людина в дипломатії. Це політичне призначення. Він не має на собі ніяких негативних нашарувань, а також позитивних.
Я вважаю, що завданням нового посла має бути налагодження відносин між Україною та Росією, яке на 90% залежить від рішень керівництва Росії. Якщо воно захоче, то не буде проблем з боку України. Хоча Україна висуває свої очевидні інтереси. І робить це правильно, як будь-яка інша країна. Звичайно, новий посол Росії буде йти в руслі російської політики. Перші сигнали покажуть, на чому грунтується ця політика. Мені здається, що навряд зараз можна очікувати різкого потепління відносин саме з боку Москви. Тому що діалог ведеться на підвищених тонах. Спостерігається нагнітання пристрастей навколо газового питання. Не видно ніяких спроб Москви простягнути руку й сказати: давайте частину проблем відкинемо й не будемо загострювати ситуацію. Цього не видно. Тому, очевидно, новий посол буде чітко виконувати інструкції Москви. Він як недосвідчений дипломат навряд чи буде грати в якісь дипломатичні ігри, а буде виконувати волю президента Росії, який його призначив. І тут відкривається дуже велике поле для спекуляцій, роздумів, гіпотез щодо того, що посол робитиме й чому саме його обрали в якості представника Росії. Зрозуміло, що після такої постаті, якою був Чорномирдін — що б ми там про нього не казали, а це була дуже знакова, висока постать, — Зурабов не належить до тих зірок російського урядового небосхилу. Тому що він пішов під натиском протестів громадян, в результаті дуже сумнівної соціальної політики. Там були проблеми з ліками, пенсіонерами, виплатами пенсій. Звичайно, ця посада дуже складна, щоб вирішувати соціальні питання, але у нього були серйозні проблеми з громадською думкою. Яким чином все це буде здійснюватися тут, зараз дуже важко сказати.
Те, що другий посол Росії в Україні є людиною політичного призначення, а не кар’єрним дипломатом, є ознакою того, в Москві розглядають Україну не в контексті нормальних відносин двох країн, у яких багато питань вирішують саме кар’єрні дипломати. Цим підкреслюється, що Україна — особливий випадок, що вона набагато важливіша для Росії, ніж пересічна країна, до якої посилають кар’єрного дипломата, і в цьому буде знак. Зважаючи на якісь зв’язки Зурабова з петроградською групою, можна сказати, що, очевидно, він буде виконувати їхню волю і привезе з собою їхнє послання. Він не буде задіяний у нормальних, рутинних дипломатичних переговорах, а, очевидно, діятиме напряму, зустрічаючись із українськими політичними діячами, урядовцями. Найближча практика покаже, що це означає. Я не думаю, що треба одразу панікувати — що це приниження для України. Тому що набагато гіршим приниженням було б, якби нам прислали військового губернатора, який би тут став пугалом для держави. Поки що я не бачу нічого драматичного в призначенні Зурабова. Життя покаже, яким чином він буде виконувати свої обов’язки.
Володимир ВАСИЛЕНКО, професор, доктор юридичних наук, Надзвичайний та Повноважний Посол України:
— Звичайно, фігура посла є важливою, особливо посла Росії в Україні. Але з огляду на специфіку українсько-російських відносин те чи інше призначення не відіграє вирішальної ролі в зміні їхнього характеру. В даному випадку, на мою думку, призначають людину, яка буде слухняним виконавцем волі тандему Медведєва-Путіна. Новий посол не буде грати якоїсь самостійної ролі. Зважаючи на пітерське походження та попередню кар’єру Зурабова, його діяльність вписуватиметься в існуючі модальності політики Росії щодо України, у якій на сьогоднішній день одним із домінуючих напрямків є гуманітарний. На цьому напрямку намагатимуться втілити в життя вже не концепцію розбудови дружньої, проросійської України, а натомість створення російської України з перспективою включення її до складу єдиної Великої Росії.
Можу сказати, що новий посол не дозволятиме собі хамських висловлювань на адресу України та її керівництва. Але в осяжній перспективі, хто б не був послом Росії в Україні, кардинальних зрушень в українсько-російських відносинах не станеться до того часу, поки не відбудуться кардинальні зрушення в ментальності українського та російського керівництва. Про що йдеться. Обидві сторони мають позбавитися комплексу меншовартості. Російський комплекс меншовартості — це манія величності, манія створення єдиної Великої Росії шляхом включення України в цю неоімперію. А комплекс меншовартості значної частини владної еліти України полягає у впертій демонстрації нею своєї упослідженості, вторинності й плазування перед «старшим братом». Я маю на увазі ту частину українського керівництва та опозиції, для якої є правилом навперейми бігти до Москви для пошуку російської підтримки за рахунок здачі національних інтересів України. Коли обидві сторони цих комплексів позбавляться, тоді можна сподіватися на те, що відносини між двома країнами нормалізуються.
Якщо домінантою у діяльності нового посла стане прагнення переконати своїх зверхників у тому, що українські громадяни не вважають Україну частиною Росії, що Україна є незалежною суверенною державою і відносини з нею необхідно будувати на основі принципів міжнародного права, а не імперських забаганок, які є в голові владної російської еліти, то це може наблизити час такої нормалізації.
ДОВIДКА «Дня»
Михайло Зурабов (народився 3 жовтня 1953 року в Ленінграді) — радник президента Росії з проблем реформування соціальної сфери (з 7 жовтня 2007 року). У 2004 — 2007 роках був міністром охорони здоров’я та соціального розвитку РФ. У 2000 — 2004 роках обіймав посаду голови Пенсійного фонду РФ. Один із головних ініціаторів і безпосередній виконавець пенсійної реформи, реформи охорони здоров’я та монетизації пільг. Також був засновником страхових компаній «МАКС» і «Макс-М». За фахом — інженер-кібернетик, кандидат економічних наук. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
