І ось у самій Полтаві, де колись на всю потужність діяв відомий у колишньому СРСР завод «Електромотор», «народні умільці» налагодили ще й підпільний цех з випуску електродвигунів цього мікровиробництва. Продукція практично не відрізнялась від тієї, що виробляє нинішній «Електромотор», (до речі, сьогодні завод перебуває у глибокій кризі).
Організаторами «мануфактури» стали полтавці — батько й син, прізвище котрих з певних міркувань ми не називаємо. Між іншим, останнім часом на нашому ринку відчувається дефіцит таких електроприладів (левова частка їх виробляється підприємствами Росії). Полтавські бізнесмени-підпільники вчасно зорієнтувалися і вирішили заповнити цю нішу. Ними були придбані за безцінь у різних організаціях та приватних осіб двигуни, що вийшли з ладу. Цей «секонд хенд» завозили у відповідно переобладнане орендоване складське приміщення на території приміського селища Гожули. Тут електроприлади сортувалися, замінювалися зношені деталі та відбувався процес фарбування. Останнім штрихом виробничого процесу було «омолодження» двигунів: цеховики поновлювали спеціальні «бiрочки» з технічними даними та роком випуску. Досить цікавим виявився спосіб реалізації готової продукції. Враховуючи гіркий досвід попередників, котрих «діставали» податкові служби, батько та син вирішили перестрахуватися: збували товар тільки дрібними партіями, зустрічаючись iз потенційними покупцями лише на нейтральній території. Попередньо обговорювали умови купівлі-продажу з-за кордону, коливалися від 100 до 500 гривень за штуку — залежно від потужності.
Сімейне «виробництво» двигунів мало великий прибуток. Комерсанти не сплачували жодної копійки встановлених податків та відрахувань. Тим часом, податковою міліцією у цеху було виявлено понад 70 електродвигунів, орієнтовна ціна яких понад 25 тисяч гривень. Всі вони конфісковані на користь держави. Організаторів нелегального промислу притягнуто до адміністративної відповідальності.
І знову як у випадку з «підпільними» вантажівками КрАЗ, напрошується висновок: а, може, не варто пресингувати подібні міні-виробництва, ремонтно-складальні цехи податковими службами? Чи можливий був би «електромоторний» бізнес як легальний? На це запитання «Дню» відповів Володимир ПЕРГАТ, начальник Полтавської державної податкової інспекції, у минулому — аудитор, фінансист:
— На мою думку, будь- який бізнес — вигідний і він повинен бути таким. При цьому бізнесмен повинен нормально і вчасно платити податки, щоб спати спокійно. Випадок з «підпільним» виробництвом у Полтаві електромоторів, на жаль, не поодинокий. Зрозуміло, що підприємці-«підпільники» (батько і син) не починали б свою «справу», не забезпечивши надійних каналів надходження сировини, і якби не знали, куди і кому свої «нові» мотори будуть продавати. Які матеріали необхідні для реставрації? Насамперед — мідний дріт. Не буду стверджувати, але думаю, що саме дріт у них був краденим. І багато комплектуючих — також (благо — завод «Електромотор» — під боком).
Не впевнений, що у нас у достатній кількості та на вигідних умовах легально можна було б закуповувати кольорові метали і запчастини, необхідні для відновлення електромоторів. А тому, якщо полтавські «умільці» надумали б iз «тіні» вийти на світ Божий, то їхній бізнес виявився б приреченим.
