Проблема революцій у тому, що вони породжують надії й очікування. А коли революційні зміни не вдається реалізувати, з’являється розчарування. Так певною мірою сталося в колишній радянській Грузії. І та ж проблема стоїть перед героїчним президентом Віктором Ющенком після торішньої помаранчевої революції.
Ющенко заперечує, що рух України в напрямі створення сучасної, єдиної та демократичної держави припинився. «Чотирнадцять років тому Україна стала незалежною, але не вільною. Визволення було нашим головним завданням у листопаді минулого року, — сказав він учора в Лондоні. — Перемога свободи стала досягненням усього українського народу».
Зараз Ющенко вживає серію заходів, спрямованих на виконання обіцянок революції та на підтримку того, що він називає «відродженням» України. Але і він визнає, що ситуація нестабільна. «Усе дуже складно, — заявив стомлений Ющенко перед своїм виступом у Четем-хаус (Королівський інститут міжнародних відносин. — Прим. пер. ). — Усе змінюється просто на очах».
Очевидно, Віктор Ющенко мав на увазі могутній розкол у лавах руху «Наша Україна», а також ту загрозу, яку становить його колишня союзниця Юлія Тимошенко, відправлена минулого місяця у відставку з посади прем’єр-міністра. А можливо, він мав на увазі той страх, який відчувають деякі люди перед можливим альянсом після парламентських виборів із Віктором Януковичем, який зазнав минулого року поразки. Ця людина, чиє ім’я пов’язане з фальсифікацією виборів, усе ще користується підтримкою на сході України.
Але якщо такі кроки спричинені політичним реалізмом, то можливі й інші заходи. В умовах, коли Україна намагається звільнитися від старих радянських звичок, ліквідувати корупцію та кумівство, а також подолати економічний спад минулого року, Ющенко намагається знайти вирішення проблем в інтеграції з Заходом. Він прагне до вступу України до Євросоюзу. Він також хоче її приєднання до СОТ і НАТО.
Водночас, як каже український Президент, Київ прагне до налагодження конструктивних зв’язків із Росією, попри «певні особливості» у взаємовідносинах двох країн. Україна залежить від поставок російських енергоресурсів. Президент Володимир Путін (як і Тоні Блер) має незабаром відвідати цю країну. Євроатлантична інтеграція не є «політикою, спрямованою проти хоч кого-небудь, це природне та логічне спрямування», оскільки Україна розділяє базові цінності Європи.
Але хоча Ющенко прагне товаришувати з усіма, поки що не зрозуміло, наскільки повно його почуття розділяють інші, і наскільки Україна може розраховувати на міжнародну солідарність через рік після того, як вулиці Києва забарвилися в помаранчевий колір.
Москва, яка минулого року зазнала приниження, та її нечисленні союзники на «пострадянському просторі» дали зрозуміти про посилення своїх підходів, особливо у сфері енергопостачання. Минулого тижня Туркменістан заявив Києву, що для укладення 25- літньої двосторонньої угоди про поставки природного газу, знадобиться згода Росії, а Україна спершу мала назбирати грошей для повернення Москві свого старого боргу.
ЄС після проблем із Туреччиною неоднозначно ставиться до майбутнього розширення. Обмежений «план дій» ЄС, висунутий у лютому, викликав в України розчарування. Брюссель поки що не взяв зобов’язань із приводу повного членства цієї країни в Євросоюзі, попри ентузіазм Великої Британії та США. До членства України в НАТО багато хто ставиться зі змішаними почуттями. Воно допоможе устремлінням Вашингтона до глобального проникнення. Колишній генеральний секретар НАТО лорд Робертсон учора говорив про це дуже експансивно. Однак членство в НАТО призведе до подальшого погіршання відносин України з Москвою, і саме з цієї причини багато українців виступають проти.
Ющенко відзначив наявність істотного прогресу. Він говорив про оздоровлення економіки, про зростання реальних доходів та інвестицій, про значні суспільні досягнення: «До політичної опозиції ставляться з повагою. Переслідування бізнесу з політичних міркувань припинене». За його словами, процес розгляду приватизаційних операцій щодо колишньої державній власності буде прозорим, із дотриманням закону, а засоби масової інформації мають повну свободу дій.
На обличчі Ющенка, як і раніше, залишаються шрами після торішньої спроби його отруєння. За такої кількості проблем його політична доля, а також доля очоленої ним революції залежатиме від політичної волі. Про це говорить фахівець із цього регіону Бобо Ло: «Наявність у нього цілеспрямованості, сили волі й енергійності матиме більше значення, ніж усі політичні проблеми».
