Київським районним судом міста Сімферополя розглянуто справу за позовом громадянина Руслана Бальбека до народного депутата, голови меджлісу кримськотатарського народу Мустафи Джемільова, а також до Благодійної організації «Фонд Крим» і ПрАТ «Українська прес-група» про захист честі та гідності і ділової репутації та рішенням від 23 травня 2012 року у справі № 2/0109/1153/2012 р. позов задоволено частково.
Визнано недостовірною інформацію, поширену Джемільовим М. у статті (рос.) «Мустафа Джемилев: спецслужбы России начали «переориентацию» Крыма с раскола крымских татар» у щоденній всеукраїнській газеті «День» за 24.11.2011 року і на сайті газети, про те, що Руслан Бальбек був раніше двічі засуджений.
Зокрема, відомості, викладені у статті «Мустафа Джемилев: спецслужбы России начали «переориентацию» Крыма с раскола крымских татар», вміщеній у Всеукраїнській щоденній газеті «День» за 24.11.2011 року і на сайті газети, про те, що Руслан Бальбек був раніше двічі засуджений та (рос.) «...после чего вскоре был опять осужден уже по другому делу...», підлягають спростуванню (спростовуються цією публікацією).
Спростовувані твердження виявились хибними через те, що Руслан Бальбек був звільнений ухвалою Судакського міського суду АР Крим від 03.06.2011 р. у справі про обвинувачення Бальбека Р. І. від відповідальності за амністією, яку застосовано за його заявою про повне визнання вини у скоєнні вчинених злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342 Кримінального кодексу України (опір працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю під час виконання ним службових обов’язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов’язків щодо охорони громадського порядку), ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків), а вказана ухвала не є доказом засудження особи за вчинення кримінального злочину.
У решті вимог (зокрема про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн із кожного відповідача) позивачу судом відмовлено.
