Ще оригінальніше виглядає заклик до Кучми виступити «ініціатором політичної консолідації і підтримати процес партійної структуризації» коли «тіньові політики» в оточенні Президента, за словами А.Матвієнка, роблять все, щоб роздрібнити правий центр на безліч уламків. До речі, тієї ж долі не уникла і сама ЛПУ, нещодавно розколовшись на два табори. Однак пожалуваний губернаторством лідер ЛПУ Володимир Щербань, вочевидь, змушений його «відпрацьовувати», створюючи для Президента ілюзію партійної підтримки. Очевидно, що для АП підтримка Леоніда Даниловича правими партіями — справа принципу, хоча послуги їхніх місцевих організацій знадобляться тільки на першому етапі передвиборної кампанії. Учасники наради проаналізувавши роботу партій iз координації правого і лівого спектра констатували, що «єдиного кандидата від правих сил визначити не вдалося». Певно, такий прогноз до рішення травневих партійних з'їздів — не більше, аніж озвучена лібералами установка АП, призначена для вух «головного кандидата». Мабуть, з тiєї ж причини ЛПУ не виявила жодної «програми альтернативної програмному курсу нинішнього Президента», хоча всім відомо, що Кучма, нарікаючи на аморфну владу, неодноразово запитував: що ми будуємо і куди ми йдемо?
Приблизно в цей же час заступник голови ВР Віктор Медведчук заявив у Луганську, що Кучма пообіцяв вступити до СДПУ(о) у випадку, якщо його знову буде обрано президентом.
Про це заявив на прес-конференції для журналістів заступник голови Верховної Ради України, лідер СДПУ(о) Віктор Медведчук, відповідаючи на запитання кореспондента газети «День»: «Чи означає рішення, що СДПУ(о) підтримуватиме на президентських виборах кандидатуру Леоніда Кучми те, що ця партія вважає, що його п'ятирічна діяльність на цій посаді не суперечить принципам соціал-демократії?». Віктор Володимирович підкреслив, що цю інформацію він дає «ексклюзивно», «персонально для газети «День», яку любить і поважає і яка «у жодному номері не обходить увагою ні партію, ні її лідера». Що ж до коментаря з приводу рішення керівництва СДПУ(о) про підтримку кандидатури Леоніда Кучми на майбутніх президентських виборах, то Віктор Медведчук почав з того, що засумніватися в тому, що, вступивши з ним у дискусію, журналіст зможе назвати хоча б один крок Президента, який суперечив би соціал-демократичній ідеології і в її європейському розумінні, і в тому трактуванні, в якому дають її сьогодні об'єднані соціал-демократи у своїх програмних і статутних документах і безпосередньо в практичній діяльності.
За словами Медведчука, саме Леонід Кучма є «провідником соціал-демократичної ідеології, і всі його дії та конкретні кроки спрямовані на реформування як в економічній, так і соціально-політичній сфері».
Не аналізуючи детально численні укази Президента (цьому присвячена не одна публікація газети «День»), досить оцінити результати п'ятирічного президентства Леоніда Даниловича Кучми: стагнація в економіці, абсолютна неувага до соціальних програм (наші пенсіонери давно існують не тільки за межею бідності, а навіть біологічного виживання), фактичне знищення науки, культури, найвищий рівень безробіття, безпрецедентне розшарування на багатих і бідних... Чи соціал-демократа це плоди діяльності? От вже здивувалися б класичні європейські соціал-демократи в якій- небудь Швеції чи Австрії, почувши подібне твердження з вуст голови партії, котра вважає себе найсоціал-демократичнішої в Україні...
До Луганська Віктор Медведчук прибув у партійних справах, взявши участь у конференції обласної організації СДПУ(о). На його думку, луганські об'єднані соціал-демократи представляють досить мобільну силу, на яку, слід вважати, він як лідер партії розраховує на майбутніх президентських виборах. Важко сказати, чи виправдаються його надії. Принаймні, тільки п'ята частина делегатів конференції виявила бажання зайнятися збиранням підписів на підтримку кандидатури Леоніда Кучми. Iрина ГАВРИЛОВА, Алла АНТИПОВА, «День»
P.S. А що, власне, заважало і заважає Президенту вступити до СДПУ(о), не дочекавшись для себе позитивних результатів президентських виборів? Членство в партії, здавалося б, визначає власна ідеологічна та політична позиція, а не посада, який хотілося б зайняти. Пригадався старий анекдот. Перед атакою під час війни політрук надихає бійців. Один єврей заявляє: «Якщо я загину, вважайте мене комуністом». Після глибокої паузи додає: «А якщо ні, то ні».
