«Очевидно ми говоримо про різні цінності» — так відповів В. Ющенко на запитання журналіста, чому він не може домовитися з шанованою в місті людиною, генеральним директором комбінату ім. Ілліча Володимиром Бойком.
На відміну від мальовничого і романтичного опису зустрічі з виборцями при свічках і читання вголос листів — відповіді на конкретні запитання журналістів про повернення ПДВ, відшкодування грошових внесків населення, на жаль, не були такими вичерпними і породжували ще більше питань.
Так, питання керівника прес-центру комбінату ім. Ілліча С. Магери про заборону постановою колишнього Кабміну надавати матеріальну допомогу вчителям В. Ющенко назвав демагогічним як у прямому телеефірі, так і на прес-конференції. Крім того, він попросив виділити йому окрему кімнату для проведення всеобуча журналіста з даного питання.
Справа у тому, що в місті утворився дисбаланс у рівні зарплат: прибиральниця комбінату ім. Ілліча отримує 350 гривень, а зарплата директора школи становить близько 180 грн. Комбінат ім. Ілліча постійно надавав учителям міста матеріальну допомогу. Люди були дуже задоволені, поки не вийшла постанова за підписом В. Ющенка, що забороняла направляти благодійні внески на зарплату працівників установ освіти. В. Ющенко обгрунтовує це неприпустимістю утримання міліції за рахунок комерційних структур. Але ця постанова забороняє «утримання» тільки працівників освіти, а не міліції!
Відповідаючи на запитання журналістів про союзників блоку «НУ» в майбутньому парламенті, В. Ющенко сказав, що до 31 березня у блоку один партнер — виборець, а після 1-го квітня у парламенті можливі різні політичні комбінації. Враховуючи заяву Р. Безсмертного про майбутній поділ блоку «НУ» на три парламентські фракції, виборець, який проголосував за блок Віктора Ющенка, може побачити комбінацію з трьох пальців.
На прес-конференції я була, вхід був вільний без акредитації. Побачене і почуте навело на наступні роздуми.
Не так давно один молодий політик вирішив приголомшити уяву публіки, запропонувавши під час виступів кандидатів у депутати прямо в телестудії встановити детектор брехні. Це «ноу-хау» напевно гідне патенту, як, наприклад, дорогоцінне прізвище Віктора Ющенка, вже запатентоване. Питання тільки у тому, наскільки ефективний цей засіб проти брехні. Адже багато наших політиків давно вже стали вільними художниками слова, які перед об’єктивами телекамер свято вірять в те, що говорять. Неспроста зовнішній вигляд Юлії Тимошенко максимально наближений до образу Лесі Українки, а такий атрибут «поліцейської держави», як детектор брехні, здатний ще більше надихнути політиків на нові полум’яні промови. Інша справа кандидати, що йдуть до парламенту під девізом «НЕ словом, а ділом!» Детектор брехні буде лускати їх, як горішки. Але яка при цьому роль виборця? Бездумного глядача політичного шоу? Вічного аутсайдера, що здає екзамени зі шпаргалкою? З таким громадянське суспільство зроду-віку не побудувати. Тоді й відомий афоризм може звучати інакше: «Кожний народ гідний вибору, зробленого детектором брехні». Але все- таки поки ще кожний окремо взятий виборець і є той самий детектор, який може визначити ціну слову і ділу. Складається враження, що кандидати в народні обранці навіть не підозрюють про це.
Нещодавно мені довелося побувати на одному передвиборному мітингу. І хоч день видався погожим, людей на площі біля пам’ятника Леніну зібралося небагато. Одна прикольна опозиційна газета з цього приводу піднеслася у хмарах фантазій: мовляв, народу прийшло стільки, що рух на проспекті було частково паралізовано.
Особливе пожвавлення серед присутніх викликав виступ оратора, який обіцяв націоналізацію стратегічно важливих галузей економіки і окремих підприємств, зокрема комбінату «Азовсталь». Оригінальність ситуації полягала в тому, що мітинг проводили не комуністи і не прогресивні соціалісти, а... блок «Наша Україна». Його лідер Віктор Ющенко, будучи прем’єр-міністром, планував отримати до бюджету 2001 року 9,1 млрд. від приватизації. Не дивно, що Ющенко-прем’єр запам’ятався як головний приватизатор, що сповідує принцип проїдання через бюджет коштів, отриманих від продажу стратегічних об’єктів на аукціонних торгах. «Як красиво: «з молотка»... — іронізувала тоді з цього приводу одна газета. І ось на її сторінках керівник штабу блоку «НУ» у Маріуполі М. Поживанов розповідає, що В. Ющенко був ніби противником приватизації об’єктів, що становлять «становий хребет економіки України». А у питанні приватизації комбінату ім. Ілліча трудовим колективом «Ющенко зайняв державну позицію. Він сказав «ні» такій приватизації, нехай уже краще комбінат залишиться у держвласності». («Азовські новини», 14-20 лютого 2002 р.). Де й коли говорив про це Віктор Андрійович, М. Поживанов не вказує. У той час, як усі ЗМІ повідомляли, про письмове звернення В. Ющенка до Президента України Л. Кучми з пропозицією скористатися правом вето по відношенню до закону про особливості приватизації ВАТ «ММК ім. Ілліча». Крім того, В. Ющенко наполягав саме на продажу держпакету акцій на конкурсній основі. Про збереження його у держвласності взагалі не йшлося. В інтерв’ю газеті «День» В. Бойко сказав: «Якщо чесно говорити, я був проти приватизації нашого комбінату, я за те, щоб 50%+1 акція залишалися у держави. Але оскільки трапилося так, що нас могли віддати кому завгодно, то ці два роки ми воювали за свій завод і сьогодні доводимо своєю роботою, що іншого такого підприємства в Україні немає». («День», 15 травня 2001 р.).
Тим часом у своїх передвиборних технологіях прихильники В. Ющенка зовсім заплуталися. З одного боку, «реформатори» хочуть з’явитися перед тими, хто розчарований у приватизації великих підприємств, — у ролі націоналізаторів. З іншого, хіба можна залишитися збоку від чиєїсь вдалої приватизації? Маючи звичай ставити в заслугу своєму лідеру всі позитивні зміни, що відбуваються у країні, прихильники В. Ющенка спробували представити його ледве чи не «батьком-фундатором» особливої приватизації комбінату ім. Ілліча. На зустрічі з виборцями Ю. Єхануров розповів історію про те, як Леонід Данилович Кучма запитував по телефону у Віктора Андрійовича Ющенка поради, як йому бути: підписати Закон, або ж скористатися правом вето? І Віктор Андрійович сказав: «Гаразд, підписуйте!»
А яка ж позиція В. Ющенка, навколо якої його соратники напустили стільки туману? Вона прояснилася на прес-конференції і не несла у собі нічого нового: «Моя позиція була одна. Я сказав, уряд мій не піде цим шляхом!» Новим було те, що повторити модель приватизації комбінату ім. Ілліча, за словами В. Ющенка, вишикувалася ціла черга бажаючих. Факт вельми красномовний і коментарів не потребує.
