Днями відомий український блогер і журналіст Микола Сухомлин втратив свою сторінку в соціальній мережі Facebook. Його акаунт був місцем публікацій авторських політичних анекдотів, зібранням політичних карикатур з Інтернету, аудіо- і відеопародій на українських політиків. А нещодавно у відповідь на публікацію «Донецький губернатор пропонує людям скинутися на дороги» на сторінці Миколи було опубліковано відео, на якому видно, що губернатор Анатолій Близнюк їздить на «Мерседесі» S-класу, вартість якого починається від 700 тис. гривень. За словами блогера, після цього йому почали надходити погрози, в яких радили видалити відео і «стримати свій запал щодо українських політиків». Невдовзі «поради» почали набувати менш рекомендаційного характеру, і людина, зателефонувавши і не представившись, повідомила, що на нього «знайдуть управу». «День» зв’язався з Миколою СУХОМЛИНОМ і попросив його прокоментувати те, що сталося:
— Таке видалення через скарги застосовується вже не вперше. У Росії, скажімо, це проходило більш жорстко. В Україні з гучних закриттів акаунтів можна назвати сторінку FEMEN. Вони добились відновлення лише з допомогою європейських журналістів та європейського співтовариства, коли про це всі багато говорили. Якби це була інша людина, а в Україні понад мільйон осіб користується Facebook, то, виходить, що, окрім написання листа адміністрації, жодної відповіді, жодного резонансу можна й не отримати.
— Миколо, була якась реакція на видалення вашої сторінки з боку українських журналістів, громадськості?
— Можу точно сказати, що це сколихнулo співтовариство не лише Facebook, але й інших соціальних мереж. До того ж, складно відокремити сьогоднішніх журналістів від соцмереж. Фактично вони — ті ж самі блогери. Тому реакція тут була миттєвою. Багато текстів було переопубліковано на блогах на відомих сайтах. Ми також знаємо, що це не перша спроба тиску на блогерів — були й виклики в СБУ. Нещодавно я пояснював, що наше щастя в тому, що правляча партія дуже слабко розуміється і знається на соціальних мережах. Саме тому у нас немає ще колосального тиску на соціальні медіа. Багато людей писали мені листи з підтримкою, залишали коментарі на Facebook. Нещодавно я говорив із Незалежною медіапрофспілкою про те, щоб відправити офіційні листи.
— Що ж було такого резонансного на вашій сторінці?
— Якоїсь упередженості або вибірковості щодо політиків — не було. Можна сказати, що цей акаунт став першим на Facebook місцем політичної сатири. У чому запорука успіху акаунта, адже тут не було політичного, спеціального підгрунтя чи мети? Коли ти жартуєш дотепно на політичні теми від душі — безумовно, це читається і передається далі. На відміну від інших акаунтів, які оновлювалися двічі на день, тут робота велась практично цілодобово, без вихідних, упродовж двох років. З видаленням акаунта було видалено декілька тисяч анекдотів, величезну базу карикатур, відео, демотиваторів тощо. І ще один момент: разом з акаунтом була пов’язана сторінка групи «ПРО ПОЛІТИКУ З ГУМОРОМ». У неї була абсолютно інша аудиторія, яка не перетиналася з акаунтом. Видалено також і групу MediaUkraine. До неї належали 1 тис. 200 журналістів, які регулярно отримували інформацію, анонси про заходи, конкурси, пов’язані з їхньою діяльністю.
— В інтернеті я наткнувся на доволі помітні заголовки на кшталт «У Facebook прийшла цензура». Як ви вважаєте, що треба робити, аби припинити перешкоджати журналістам публікувати інформацію в соціальних мережах і взагалі в інтернеті?
— Думаю, варто створювати свої безкоштовні веб-сторінки на таких безкоштовних блогових сервісах, як Worldpress. На цих сторінках немає модерації й цензури, а видалити їх доволі складно. Там, де є цензура, певні правила і ви не можете поспілкуватися з людьми, які займаються цим сайтом у реальному часі, проти вас можна знайти дуже багато приводів. Довести, що ця ситуація має політичне підгрунтя, доволі складно. Те, що стосується цензури в цілому, тобто спроби її подолання. Узяти, скажімо, опозицію, яка сьогодні активно освоює інтернет. Юлія Тимошенко не так давно відкрила свій акаунт у Twitter. Ми знаємо, що народні депутати Володимир Ар’єв, Андрій Шевченко, Олесь Доній, Леся Оробець, Олег Ляшко також освоюють соціальні мережі. Тому перед найближчими виборами політтехнологи дуже активно розглядатимуть соціальні мережі. Цензуру буде актуалізовано. Не варто забувати, що поширеним її явищем є й тролізм. Сьогодні про це мало говориться, але практично всі провідні інформаційні ресурси мають тролів — людей, які піддакують, коментують або «знищують» інформацію. А через певний час в Україні з’являться й більш підготовлені спецслужби, які стежитимуть за наповненням соціальних мереж.
