Крім того, на його думку, багато залежить від монетарної та фіскальної політики уряду, який повинен уміти обмежити державні видатки, щоб не мати поганих часів у добрі часи. «Потрібне відповідальне суспільство, яке може карати уряд, що грає роль Санта Клауса. Більшість має хвилюватися, коли уряд багато витрачає, — вважає польський економіст. Фактично, додає він, потрібне фіскально консервативне суспільство, яке буде доброю гарантією правильної політики уряду. Тим часом соціальний популізм має бути забороненим.
Бальцерович відзначив, що у нього не має певності, що фіскальні стимули, які використовує адміністрація США, будуть виправданими. На його думку, небезпека полягає в тому, чи можуть США уникнути інфляції. Крім того, додав він, потрібно враховувати, що США можуть впливати на інші країни, а на США ніхто не може впливати.
Третім фактором кризи, за словами польського економіста, є «поширення гріхів», яке залежить від попередніх темпів. Якщо вони були великими, то і спад буде великим. В Україні були великі темпи росту й тепер ми спостерігаємо велике падіння, зауважив Бальцерович.
За словам економіста, менші країни більше залежать від торгівлі та експорту, тому більше потерпають від кризи. Також багато залежить від структури експорту. Як відомо, для України це — металургія, а для Росії — нафтопродукти. А це як раз ті галузі, які чи не найбільше постраждали від кризи.
Говорячи про рецепти виходу з кризи, Бальцерович наголошує, що те, що підходить одній країні, не може гарантувати успіху іншій. Крім того, у різних країн — різні можливості. Якщо Федеральна резервна система США і Банк Англії можуть певним чином забезпечувати інвестування завдяки емісії, то такої можливості немає в України.
Тому, на думку Бальцеровича, Україні в нинішніх умовах потрібно здійснити структурні реформи, підвищити ефективність уряду, конкурентоспроможність, збільшити продуктивність праці, зменшити соціальні витрати.
Раніше відповідаючи на запитання «Дня», якою може бути правильна політика українського уряду для виходу з кризи, Бальцерович сказав наступне: «Правильна політика для України — домогтися впевненості щодо стабільності української валюти — гривні. Іншими словами, політика має полягати в тому, як забезпечити впевненість у конвертабельності гривні без обмежень. А це означає не збільшення державних витрат, а контроль над ними». Польський економіст також критично поставився до пропозицій деяких українських політичних сил, які вважають, що для України виходом з кризи може стати будівництво доріг. «Запитання, звідки гроші. Якщо це буде друк грошей, то це означатиме падіння гривні. А якщо буде падіння гривні, то станеться ефект доміно», — сказав він.
Особливий наголос польський економіст робить на відповідальність влади й особливо суспільства, яке має відповідати за те, кого обирає. Відповідаючи на запитання тіньового міністра економіки Ірини Акімової про відповідальність політики уряду для недопущення кризи, Бальрович навів приклад Угорщини. За його словами, ця країна успішно проводить реформи, але раз у 10 років переживає кризу. На думку польського економіста, це пояснюється безвідповідальною соціальною політикою соціалістичних урядів. «Люди помиляються, обираючи Санта Клауса. Якщо є шум, а немає доброї політики, то ринок буде хвилюватися», — сказав Бальцерович.
Відповідаючи на запитання щодо впливу демократії на розвиток, він зазначив, що порівняння потрібно робити з протилежними системами. «За демократії часом бувають помилки, але за диктатури вони бувають ще більшими. Згадаймо сталінізм, геноцид», — сказав польський економіст. При цьому він додав: «Демократія не гарантує доброї політики. Хтось має казати «Кока-Кола», а хтось — добра політика».
Разом з тим, у своїх виступах Бальцерович завжди наголошує, що Польща досягла успіхів в умовах демократії. «За демократії ми перейшли до капіталізму й верховенства права. Тому ми виступаємо за посилення демократії», — підкреслює він. Разом з тим, він звертає увагу на необхідність розбудови інституції, створення приватних підприємств, власники яких не мають політичної приналежності, щоб на них не можна було впливати. «І тоді вони будуть добрими контролерами. Крім того, мають існувати економічні стимули проведення швидких реформ. Люди погоджуються на реформи, коли бачать їх незворотними», — повторює Бальцерович.
Польський економіст завершив свій виступ словами, які розвеселили всіх присутніх: «Кожна країна має щось робити, щоб вийти з кризи. Думаю, що життя не буде нудним».
СПРАВКА «Дня»
Лєшек Бальцерович народився 19 січня 1947 року у Ліпно, Вроцлавське воєводство. 1970 року із відзнакою закінчив факультет зовнішньої торгівлі Головної школи планування та статистики у Варшаві (нині — Варшавська вища школа економіки). Там само працював науковим співробітником і викладачем. У 1972—1974 роках навчався в Університеті Св. Джонса у Нью-Йорку (США). 1975 року захистив докторську дисертацію у Головній школі планування та статистики у Варшаві. У 1978—1980 роках працював в Інституті марксизму-ленінізму у Варшаві. У 1978—1981 роках очолював групу вчених, яка розробляла альтернативний проект економічних реформ у Польщі. Став членом польських соціологічної й економічної спілок. Постійно брав участь у наукових конференціях у ФРН, Великій Британії, Швеції, Індії, Угорщині та інших країнах.
12 вересня 1989 року Бальцерович обійняв посаду віце-прем’єра та міністра фінансів в уряді Тадеуша Мазовецького. Він також очолив Економічний комітет при Раді міністрів Польщі. Бальцерович запропонував свій план найшвидшого переходу від планової державної економіки, що залишилася у спадок від Польської Народної Республіки, до ринкових відносин і верховенства приватної власності. Запропонований комплекс реформ отримав назву «План Бальцеровича», але нерідко іменувався «шоковою терапією».
«План Бальцеровича» передбачав суворе обмеження інфляції, приведення до рівноваги протягом року державного бюджету, товарного та грошового ринків, переведення всіх сфер економіки на ринкові засади. Для цього підвищувалися роздрібні ціни, скорочувалися бюджетні дотації, обмежувалися грошові прибутки, а для підприємств вводилася часткова внутрішня оборотність злотого та встановлювався його єдиний курс.
Незважаючи на успіх реформи, її соціальні наслідки вже у перший рік почали викликати невдоволення та суперечливі оцінки. Вже в грудні 1990 року економічний радник Валенси Ян Ольшевський відмовився мати Бальцеровича у своєму уряді, і не став його формувати. Бальцерович зберіг свою посаду в кабінеті Яна Кшиштофа Белецького, але в грудні 1991 року уряд Яна Ольшевського було сформовано вже без його участі.
Після того, як Бальцерович пішов з уряду, він був запрошений на роботу як науковий співробітник Університету Брауна та Центру аналізу європейської політики до Вашингтона (США). Того ж року його було обрано професором Варшавської школи економіки. Як радник брав участь у економічних реформах у Росії та інших країнах СЕВ. Він був головою Польського національного банку з 10 січня 2001 року по 10 січня 2007 року. 2003 року у Цюріху Лешек Бальцерович був обраний членом престижної Групи авторитетів Міжнародного інституту фінансів.
11 листопада 2005 року Президент Польщі Олександр Квасневський вручив Бальцеровичу вищу нагороду країни — Орден Білого орла — і зазначив, що без Бальцеровича шлях Польщі до Європейського союзу був би більш тривалим, і невідомо, чи відбувся б взагалі.
У липні 2007 року аналітичний центр European enterpris institute (Брюссель) присвоїв Бальцеровичу титул «найбільшого реформатора в країнах Євросоюзу».
У жовтні 2008 року Лешек Бальцерович став одним із 8 членів Європейської експертної групи з розробки рекомендацій із запобігання наслідкам світової фінансової кризи в країнах Євросоюзу на чолі з головою МВФ Жаком де Ларозьєром.
