Не сьогодні-завтра Партія регіонів, як пообіцяв днями Віктор Янукович, оприлюднить офіційну позицію щодо недавнього демаршу Інни Богословської, яка вирішила залишити табір «синьо-білих» і балотуватися на майбутніх президентських виборах. Якщо раніше синонімом партійних бурь була «Наша Україна», то тепер внутрішніх штормів зазнав і партійний корабель ПР. Ось лише один приклад: із першої п’ятірки виборчого списку на останніх парламентських виборах у Регіонах залишилися лише дві людини — Віктор Янукович та Нестор Шуфрич. Спочатку пішла Раїса Богатирьова, потім — Тарас Черновіл і ось тепер — Інна Богословська.
Безумовно, з виходом Богословської, ПР утратить, передусім, професійного спікера (а на них у Партії регіонів, попри те, що це найбільша фракція в Раді, — гострий дефіцит) і вірного «адвоката» партії в медіа-просторі. Але Інна Германівна запевняє: хоч найближчим часом у неї і запланована зустріч із Віктором Януковичем, у Партію регіонів вона не повернеться. Загалом, незважаючи на вихід, про екс-прем’єр Інна Богословська говорить із нотками пафосу: мовляв, Януковича можна любити, а можна не любити, але те, що він — політик і державний діяч, не визнати неможливо. Однак, за словами колишньої регіоналки, нині лідер ПР став заручником ситуації: криза боляче вдарила по бізнесу, а представники великого капіталу в «синьо-білому» партійному хорі грають далеко не останню скрипку і наполягають на союзі з БЮТ, що іменується в народі «ширкою».
Офіс пані Богословської розташований на столичній Шовковичній — буквально у двох хвилинах ходи від Верховної Ради. У приймальній Інни Германівни — як у бджолиному вулику: офісні співробітники відбивають атаки нескінченних телефонних дзвінків, охоронник біля входу зустрічає — проводжає відвідувачів (багато хто з них до болю нагадує політтехнологів). «Як вам картина?» — звертається до кореспондента «Дня» прес-секретар Богословської — Валентин. Картина являє собою прямокутник із хаотичними розводами яскраво рожевого та фіолетового тонів. «Агресивні кольори», — відповіла я і подумала в цей момент про наступальну агресію, що є незмінною супутницею Інни Богословської під час усіляких політичних ток-шоу. Але в людини, схоже, як і в медалі, є два боки. Богословська «з телевізора» кардинально відрізняється від «офісної» Богословської— яка усміхається і випромінює виключно позитивні емоції. Який із цих образів вигаданий, а який — справжній?..
— Віктор Янукович, назвавши вас амбіційною жінкою, зауважив, що вже на поточному тижні буде дана партійна оцінка вашому рішенню вийти з Партії регіонів і бажанню балотуватися на посаду президента. Як ви вважаєте, якою буде ця оцінка представників ПР?
— Я дуже сподіваюся, що це буде глибоке та серйозне обговорення ситуації у партії, яка й призводить до того, що йдуть люди. Одним із моїх завдань саме й було бажання- так чи інакше стимулювати партію розпочати таку дискусію, оскільки буде дуже шкода, якщо такий політичний проект зруйнується. У людей, на жаль, не вистачає сміливості говорити про проблеми вголос і приймати необхідні для їхнього вирішення питння.
Чи спілкувалася я після своєї заяви про вихід із Партії регіонів із партійцями та лідером ПР? Лідеру Партії регіонів я написала особистий конфіденційний лист, потім ми переговорили по телефону і домовилися про зустріч, що відбудеться найближчим часом. Окрім того, я розмовляла з багатьма членами партії. Вони і телефонували мені, і приїжджали. Багато разів упродовж останнього часу я підіймала дискусії про проблеми, які виникли, тому все, що можна було зробити всередині партії ,аби вона була активнішою, результативнішою та ефективнішою, мені здається, я зробила. Тому люди не ображаються. Так, здивовані, оскільки вважалося, що моє становище в партії є достатньою гарантією того, що я не ухвалю рішення про вихід. Хоча за час перебування в парламенті я двічі була готова скласти мандат. І я дуже рада, що двічі мої колеги мене почули, і партія не проголосувала за ті рішення, які були б неправильними.
— Можете конкретизувати, які саме рішення це були?
— Не хочу. Скажу лише, що це були корупційні закони, підготовлені групою депутатів від БЮТ та Партії регіонів.
— Незважаючи на те, що медіа-простір країни «палає» інформацією щодо таємних переговорів лідерів БЮТ і ПР, Віктор Янукович, який ще тиждень тому заявляв в інтерв’ю «Інтеру», що діалог із «серцевими» не припинявся, нині запевняє — переговори зупинені. Як ви вважаєте, про що свідчить ця заява Віктора Федоровича?
— Тут є два аспекти. Перше. Я дуже рада, що є заява, яка дає нам надію, що не буде змови. Другий момент — менш оптимістичний. Якщо в інтерв’ю «Інтеру» Віктор Федорович говорив про переговори, в основі яких лежить зміна Конституції, то тепер він говорить про переговори зі створення коаліції, а це різні речі. Змінити Конституцію можна й без створення коаліції. Тому, вважаю, можна чекати різного розвитку подальших подій.
— Лідеру Партії регіонів, зауважте, просто хронічно не везе з жінками. Спочатку Богатирьова, потім Кужель, тепер ви...
— Не знаю, як це пояснити, відповіді на цю ремарку в мене немає. Можу лише сказати, що в мене чудові стосунки з Віктором Федоровичем, мені завжди вдавалося знаходити з ним спільну мову. Він мене запросив у партію, і я ніколи не належала ні до яких груп усередині Регіонів. Однак я вважаю, що він зараз як лідер — скований, і, на превеликий жаль, вплив на прийняття рішень двох бізнес —груп (вочевидь, мається на увазі так звана група Ахметова — Колеснікова, з одного боку, і Льовочкіна — Бойко — з іншого. — Прим. авт.) став дуже великим. Такого не може й не повинно бути в партії. Це шкідливо для країни і це значить, що на цих президентських виборах жоден претендент не має права йти на вибори під партійними прапорами.
— Як ви оцінюєте позиційний кульбіт спікера Литвина, який раніше вірогідний союз БЮТ та Партії регіонів називав змовою, узурпацією влади, а сьогодні переконує, що такий альянс — порятунок для країни.
— На превеликий жаль, разом із заявою про підтримку союзу БЮТ і ПР для мене політик Литвин остаточно втратив авторитет. Свідченням того, що Литвин бере участь у переговорах, є поданий ним проект постанови, що передбачає скорочення терміну президентської кампанії з 120 до 90 днів. Таким чином Литвин від свого імені пропонує отримати восени додатковий місяць для другого голосування щодо змін до Конституції. Абсолютно очевидно, що легко заблокувати роботу парламенту й не дати йому працювати впродовж двох тижнів. Ось, власне, цим проектом постанови Литвин продемонстрував, що він увійшов у переговори.
Тож політична кон’юнктура вже перевалила з кількості в якість, починаючи від поведінки Литвина 2004 року (і неконституційне рішення Верховної Ради про третій тур виборів президента, яке ніколи не було б прийняте без нього), закінчуючи нинішнім вилянням. Цим проектом постанови, як на мене, в історії Литвина як політика першої ланки поставленао крапку. Він кон’юнктурний, він залежний, він несамостійний.
— Ви заявили, що якщо БЮТ і Партія регіонів спробують реалізувати сценарій зі внесення змін до Конституції, ви не дозволите працювати цьому парламенові. Яким саме чином не дозволите?
— Уже сьогодні можу сказати, що якщо я звернусь із закликом до людей підтримати мене у правильній справі, то в Києві буде близько 60 тисяч осіб. Я чітко і сміливо зараз кажу: якщо буде змова, то на будь-яку сесію Верховної Ради (чергову або позачергову, яку можуть спробувати зізвати для голосування щодо Конституції другого етапу) я звернуся із закликом до людей. Цим людям не потрібно буде платити — вони стануть і не дозволять, щоб країну поділили між десятьма сім’ями. Я людина дуже рішуча й відповідальна, а про те, що я вмію працювати з великою кількістю людей в Україні, напевно, вже нікому розповідати не потрібно.
— Очевидно, що і в БЮТ, і в Партії регіонів є люди, які через різні причини виступають проти союзу своїх політичних сил. Ви можете сказати, скільки таких людей є в ПР? Чи може, скажімо, до осені в двох командах зібратися свого роду критична маса противників альянсу БЮТ+ПР, яка повністю заблокує в тому числі й сценарій зі внесення змін до Основного Закону країни, що розробляється нині?
— У фракції Партії регіонів людей, які не підтримують ідею об’єднання з БЮТ, приблизно половина. І я вам можу сказати, що саме через це сьогодні й оголошено формат можливої коаліції не на двох — ПР+БЮТ. Упродовж останніх тижнів Томенко зазначає, мовляв, коаліція з Регіонами — це не те, а ось якщо в ній будуть Литвин, «Наша Україна» — це інше, і такий формат нам підходить. Про що це свідчить? Про те, що в БЮТ і ПР немає 300 голосів, і це підтверджує моє переконання, що більшість депутатів не хочуть подібного роздіполу.
А ось по одному або по кілька голосів «насмикати» з інших фракцій для того, щоб отримати стабільну більшість, напевно, реально. Але я хочу сказати, що ганьба, якою вмиються люди, які погодилися на цю змову, призведе до того, що їхнім дітям буде соромно говорити про те, хто їхній тато або мама. Тому мені здається, що точка морального вибору, яка зараз буде вирішальною для всіх депутатів, не дозволить усе-таки реалізувати сценарій змови.
— Більшість українців (а саме 80%) про що, до речі, свідчать результати опитування, проведеного ЦСД «Софія», негативно ставляться до ідеї обрання президента парламентом. Крім цього, 56,1% наших співвітчизників вважає неприпустимим союз БЮТ та ПР. Незважаючи на це, переговори тривають, причому — під покровом ночі та, як правило, в режимі абсолютної секретності. Виходить, і Тимошенко, і Януковича не лякає суспільне незадоволення, як ви вважаєте?
— У тому-то й річ, що ті, кому я зараз кажу: «Люди, країна підніметься сторчма, і вас просто знесе», мені відповідають: «Ти про яку країну розповідаєш? В якій іншій країні зараз на вулицях було б порожньо в умовах такої кризи? Який інший народ досі вірив би цій брехні, що ллється з екранів телевізорів кожного дня? Який народ стільки терпітиме?». Але, мені здається, так вважають ті, хто погано знає українську історію. Саме тут прабатьківщина анархізму, і не дай Боже, щоб виявилися анархічні рухи, що заперечують будь-яку владу. Краще все-таки залишатися в рамках конституційного поля.
— Віктор Янукович назвав провокацією порушення СБУ кримінальної справи про Голодомор 1932—1933 років. Чи згодні ви з такою оцінкою і, відштовхуючись від цього, чи можна назвати Партію регіонів — партією, що стоїть на чіткій проукраїнській платформі й відстоює проукраїнські позиції?
— Я вам чітко і з великою гарантією заявляю, що Партія регіонів, притому, що я з неї пішла і не повернуся, на сто відсотків є проукраїнською партією. І цьому є пояснення. Регіонали представляють індустріальний сегмент економіки. Індустріальна економіка, індустріальний бізнес у будь-якій країні максимально національний, бо завод не візьмеш у кишеню й не вивезеш за кордон. Завод — це величезна соціальна відповідальність за велику кількість робітників і членів їхніх сімей.
Якщо подивитися історію з моменту виникнення промислового капіталу в будь-якому суспільстві (а українське в цьому значенні не є винятком), то очевидно, що завжди представники капіталу є національними та налаштованими дуже патріотично, якщо йдеться не про ідеологічний, а про прагматичний патріотизм.
Що ж до безпосередньо ставлення до Голодомору, то це питання абсолютно іншого характеру. На превеликий жаль, у цій темі змішані справжні, істинні спонуки та політичні спекуляції. З прикрістю можу зауважити, що порушення цієї теми зараз командою Ющенка я розцінюю виключно як технологічний хід для закріплення за ним радикального націоналістичного електорату. З практичного погляду цей хід нічого не дає. Це чистий піар для закріплення певного електорального сегменту за Ющенком, який, як ми знаємо, не залишив ідею балотуватися на новий президентський термін.
— Із урахуванням, м’яко кажучи, мінливої політичної погоди в Україні, як ви вважаєте, парламенту нинішнього скликання наказано довго жити?
— Чесно вам скажу: цей парламент не має права на життя, і він уже це довів. Разом із тим, варто зауважити й те, що будь-який інший парламент, обраний за системою закритих партійних списків, буде таким самим.
Жорстка рука в оксамитовій рукавичці. Гадаю, це те, що стане моїм лозунгом, і те, що потрібно зараз робити. Ми повинні, нарешті, припинити маніпулювати 46-ма мільйонами. Не можуть, скажімо, 400 парламентаріїв, а якщо вже зовсім чесно — то десять партійних лідерів, маніпулювати 46-ма мільйонами громадян. Тому зміна парламентської виборчої системи — це завдання номер один. Не захочуть самі? Значить, робитимемо це через референдум. Саме в цьому й полягає виклик на нинішніх президентських виборах. Той президент, який отримає довіру народу, повинен буде жорстко, але демократично й конституційно домогтися зміни виборчої системи і впровадити вибори за відкритими списками. В іншому випадку ми ніколи не вийдемо з цього зачарованого кола, коли відбувається картелізація політики. Картельні змови в політиці — це неприпустимі речі.
— Пам’ятається, ви як лідер «Віче» відправляли програму розвитку країни і Януковичу, й Ющенку. Відреагував лише лідер ПР. І що з вашої програми вдалося реалізувати за ці роки?
— Після того як «Віче» програло Верховний Суд (я не можу сказати, що ми програли вибори, ми їх виграли, а ось ВСУ — програли), ми дійсно зібрали політраду і розіслали програму з листами до всіх органів влади. Янукович тоді був прем’єр-міністром. Ми не отримали відповідей ні від кого, крім Януковича, з приймальної якого відразу ж зателефонували, і мене запросили на зустріч. Тоді він сказав: «У тебе є програма, і перед нами стоїть головне завдання — розробка стратегії розвитку країни». У нього реально горіли очі. Я його вперше в такому стані бачила, він тоді мене зачарував, бо він хотів, він мріяв побачити Україну східноєвропейським економічним дивом.
— А зараз не хоче, не може чи просто втомився?
— Втомився... Крім того, команда інша створилася, та й криза дуже боляче вдарила. Якщо говорити про пропорції, то від кризи найбільше постраждали олігархи. Це їх ввело в глибоку депресію, і сьогодні через те, що бізнес та політика в нас не розділені, все гірші тенденції в бізнесі впливають на ухвалення політичних рішень. Янукович у цій ситуації виявився дуже залежним від партійних бізнес-груп. Адже він політик, реальний політик. Його можна любити або не любити, поважати або не поважати, але не визнати те, що він насправді політик і насправді державний діяч, неможливо. Однак в умовах, коли бізнес-групи сильно постраждали і перебувають, передусім, у зоні вирішення власних, кон’юнктурних завдань, політика Партії регіонів почала понадміру залежати від рішення бізнесових проблем.
Знаєте, я була дуже рада і, можна сказати, навіть щаслива, коли в програмі Партії регіонів з’явився пункт про державний нейтралітет. Я вважаю, що це дуже важливо, коли такі великі партії стають ідеологічними носіями (а це ідеологічна ідея, це ідея «Віче», це ідея моя як громадянина). Переконана, що на найближчі 20 років це — правильний шлях для України. За 20 років сформуються нові системи безпеки, і в їхньому формуванні ми повинні взяти найактивнішу участь. Але зараз, щоб зосередитися на внутрішніх українських справах (побудувати, зрештою, дороги, вимити туалети, побудувати національну економіку, почати виготовляти щось, а не бути торговим майданчиком для продажу чужих товарів), дуже необхідно заспокоїти зовнішній вектор. Для цього нам потрібен нейтралітет. Природно, з гарантіями безпеки від країн-підписантів Будапештського меморандуму, а це, як відомо, США, Велика Британія та Росія. Якщо ми від них отримуємо гарантії безпеки, плюс Рада Безпеки ООН визнає наш нейтральний статус, ми можемо бути абсолютно спокійні за безпеку військову, і повинні зайнятися безпекою економічною. Для цього потрібно відбудовувати країну.
— Тижневик «Коментарі», посилаючись на свої джерела, повідомив, що одним із головних гравців майбутніх президентських виборів може стати бізнесмен Віктор Пінчук. «Існує ймовірність того, що зять екс-президента України Леоніда Кучми координуватиме кампанії трьох найрозкрученіших технічних кандидатів президентської кампанії 2010 року — Інни Богословської, Сергія Тігіпка та Арсенія Яценюка». Як стало відомо виданню, пан Пінчук уже проводить спільні зустрічі деяких кандидатів із цієї трійки. Прокоментуйте.
— Звичайно ж, це неправда. Віктор — мій друг. Останнім часом ми, на жаль, з ним значно менше зустрічалися. Нещодавно ми з ним розмовляли, але ми не говорили ні про яке фінансування виборчої кампанії. Ми говорили про те, які зараз стоять виклики. Взагалі, я переконана, що зараз жоден олігарх не потягне повноцінне фінансування кількох проектів. Можу розповісти, як я бачу фінансування з боку олігархів своєї виборчої кампанії. Я знайома з ними всіма, з кимсь — більше, з кимсь — менше, з кимсь товаришую, з кимсь колись ворогувала і казала, мовляв, я тобі руки ніколи не подам. Але час все змінює. Чому? Бо сьогодні стає зрозуміло, що ніхто поодинці не витягне цю ситуацію, і жодна партія самостійно не зможе вивести країну з цієї суспільно-політикоекономічної кризи. Тому об’єднання зусиль, ресурсів, у тому числі й грошей, можливе лише в одному випадку: якщо буде чітке розуміння, який образ країни ми бачимо й приймаємо, які інституційні правила та гарантії діятимуть з моменту обрання нового президента. Саме тому я зауважую, що жоден президент, жоден політик, залежний від конкретної політичної сили або від конкретної бізнесової групи, не має права перемогти на майбутніх виборах і не переможе. Бо це поле, що не вирішує загалом завдання загальнонаціонального виграшу. Об’єднання, умовно кажучи, ресурсів олігархів я бачу в одному випадку: якщо всі вони рівною мірою розумітимуть, що внесок їхніх компаній буде об’єктивний, офіційний, реальний та однаковий для всіх. Чому так? Щоб ніхто з них не мав підозри, що я як президент обслуговуватиму інтереси тієї або іншої бізнесової групи, це — по-перше. По-друге, щоб вони чітко розуміли, що Богословська — це гарантії недоторканності власності, роботи правоохоронної системи в рамках закону, максимальне просування українських транснаціональних компаній на міжнародних ринках, преференції національному виробнику та національному інвестору в разі приватизації. Вони повинні розуміти, що в цьому полі я потисну руку кожному з них, й інтереси кожного з них будуть захищені, бо вони збігаються із загальнонаціональними інтересами.
Хочу ще раз підкреслити, що інформація про те, що мою виборчу кампанію фінансуватиме Віктор Пінчук, не відповідає дійсності. До речі, в ЗМІ пишуть також про те, що і Фірташ фінансуватиме відразу кілька проектів. Із Фірташем я всього один раз спілкувалася, а вдруге ми зустрілися в одному телеефірі. А взагалі... переконана, що фінансове становише цієї структури, після того, що з ним зробила Тимошенко, точно не таке, щоб говорити про одночасне фінансування кампаній відразу кількох кандидатів.
Я, як і 80% українців, втомилася від цієї «каші». Знаєте, коли брудно в будинку, скільки б ти не казав, що повинно бути чисто, толку не буде. Вставай, одягай штани, футболку, є рукавички — одягай рукавички, немає — голими ручками берися за прибирання...
— Ви очолювали слідчу «газову» комісію у Верховній Раді. Нині це питання актуалізувалося, ще й як! Експерти та політики двох країн сперечаються про схеми розрахунків, закачування газу, вірогідні авансові платежі тощо. Ваша думка.
— У висновку ВСК ми зазначали, що всі ці ризики будуть, і вже зараз вони в наявності. Комісія, незважаючи на те, що було дике протистояння влади, — нам не давали документів, на 50 сторінках зробила висновки, під якими я можу зараз повторно підписатися. Це було професійне, жодним чином політично не заангажоване рішення. І все, що зараз відбувається на газовому ринку, ще раз підтверджує, що висновки комісії були абсолютно правильними. Ми попереджали, що там закладена криза платежів, ми попереджали, що там неправильно розраховані баланси газу тощо. Але ці рекомендації нинішній владі не потрібні.
— Як ви вважаєте, за підсумками майбутніх президентських виборів можна буде говорити про перезавантаження системи влади, чи все-таки відбудеться зміна прізвищ?
— Я вам відповім дуже чітко. Зараз у мене виразне бачення цього всього. Якщо хвиля нових політиків зможе довести, що два українці — це не три гетьмани, якщо в ході цієї кампанії ми зможемо домовитися про те, хто і в якому сегменті влади буде найефективнішим, і якщо ми зосередимо зусилля на перемозі найрейтинговіших кандидатів, гадаю, можна з упевненістю говорити про перезавантаження.
— Тобто, якщо, скажімо, в Яценюка рейтинг вищий, ви підтримаєте Арсенія Петровича?
— Звичайно. Хоча... якщо ми зараз про це говоритимемо, напевно, в інтернеті знову напишуть, мовляв, Богословська — це технічний кандидат Яценюка, а це, повірте, абсолютна неправда.
