Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Про обіцянки та сподівання

Ірина БЕКЕШКІНА: Готових проголосувати «проти всіх» буде багато як ніколи
9 грудня, 2009 - 00:00

Вдаючись до свіжих соціологічних даних «ФОМ-Україна»: 65,8% опитаних громадян України вважають, що вибори президента не будуть чесними, 19,5% — чесними, а вагалися з відповіддю на це запитання 14,7% респондентів. Натомість, за словами Ірини Бекешкіної, потім, коли питаєш у людей: що заважає виборам стати реальним механізмом впливу громадян на владу? Чуєш у відповідь — невиконання політиками своїх обіцянок. Але, якщо самі наші громадяни не вірять у чесні вибори, тобто механізм демократії, то чи варто тоді вірити політикам?

Менше того, за тими ж соціологічними опитуваннями, про свою участь у виборах висловилися 87,1% опитаних. При цьому абсолютно точно прийдуть на вибори 53,5%, імовірніше за все візьмуть участь у виборах 22,5%, скоріше візьмуть участь, ніж не братимуть — 11,1%. Виникає ще одне запитання: якщо приходити на вибори і не вважати їх чесними, на що тоді надіються українці? Виходить, що точно не на себе.

Про особливості виборчої кампанії, коливання рейтингів кандидатів та переваги виборців — у інтерв’ю з головою Фонду «Демократичні ініціативи» Інституту соціології НАН України Іриною БЕКЕШКІНОЮ.

— Пані Ірина, знову вибори і знову «соціологія під прицілом». Яку роль на цих виборах відіграє «замовлена соціологія»? Чи зроблені уроки з 2004 року?

— Висновки були зроблені. Принаймні серйозні соціологічні фірми це демонструють. По тим близьким результатам опитувань, які показують соціологічні служби, можна в цьому переконатися. Мене, наприклад, дратує, коли дехто каже «фірми-одноденки», тому що ніяких «фірм-одноденок» немає. Я би їх назвала просто «гарячими головами», які створюються для бажаних рейтингів. Боюся, що їх випускатимуть і замість екзитполів, але до соціології вони відношення не матимуть.

— Від вас і від багатьох інших соціологів часто можна почути: «серйозні соціологічні фірми». Наприклад...

— З моєї точки зору, це Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), Центр Розумкова, Ukrainian Sociology Service. З останніми я працюю, тому можу судити про їх роботу з середини. Після скандалів 2004 року я не бачу претензій до «Соцису», нормально працює «ФОМ — Україна», Research and Branding Group. Коли працюють багато фірм — це означає певні гарантії і контроль.

— Наскільки сьогодні список наявних кандидатів у президенти відповідає запитам суспільства?

— Як засвідчують результати опитувань, більшість громадян знайдуть своїх кандидатів, але відсоток готових проголосувати «проти всіх» буде великий як ніколи. А це означає, що люди не задоволені запропонованим переліком, але доведеться обирати з того, що є.

— Тобто голосувати «проти», а не «за»?

— Такий підхід буде притаманний більше другому туру, коли голосуватимуть за Тимошенко, щоб не переміг Янукович і за Януковича, щоб не перемогла Тимошенко. В першому турі кандидатів вистачає, тому більше голосуватимуть «за» чим «проти».

— Чи дійсно реальними кандидатами є тільки Янукович і Тимошенко? Які тенденції зміни виборчих симпатій?

— Поки що так, тому що розрив між ними і третім місцем великий. Важко уявити, що може трапитись, щоб цей розрив подолати. Думаю, на 95%, хоча 5% ймовірності залишається, доля другого туру вже вирішена. Треба зазначити, для деяких кандидатів є важливими набрані відсотки в першому турі, тому що багато хто з них беруть участь у цих виборах з прицілом на майбутні парламентські вибори. Що стосується рейтингів, то згідно з останніми результатами опитувань, Сергій Тігіпко виходить на третє місце.

— З вашої точки зору, в чому причина падіння рейтингу Арсенія Яценюка?

— Я завжди кажу, що якщо Яценюк з’явився б влітку минулого року або навесні цього, нічого б у нього не вийшло. Він з’явився на піку економічної кризи, коли було велике розчарування в діях Юлії Тимошенко, тому його підтримка — це колишні голоси Тимошенко і Ющенка. Але сподівання, які покладали на нього люди, не виправдалися. Адже для них Яценюк, який на той час багато виступав по телевізору, був уособленням сучасного, європейського політика, а виявилося, що його слова — це просто слова.

— Виходячи зі зміни рейтингів, передвиборна кампанія якого кандидата є най результативнішою і найпродуманішою?

— Виходячи з об’єктивного показника — зростання рейтингу — це поки що кампанія Тігіпко.

— Чи згодні ви з думкою, що кожен народ має той уряд, на який заслуговує?

— З певними обмовками — так. Адже значною мірою те, що в нас відбувається сьогодні в політиці є відображенням низької політичної культури й неосвіченості наших виборців. Тому що коли після виборів ми питаємо їх — що заважає виборам стати реальним механізмом впливу громадян на владу? Відповідь однозначна: вони (кандидати. — Авт.) не виконують своїх обіцянок. Але тоді питання до виборців — яких обіцянок вони очікують від політиків і наскільки їх задовольняють ці обіцянки? Адже, як правило, ці обіцянки не конкретні. Виходить, що люди легко ведуться на нездійснені обіцянки політиків, а потім дивуються.

— Як ви вважаєте, у випадку порушення виборчих прав громадян, чи здатні українці на масові протести?

— Думаю, ні, тому що суспільство, значною мірою, вже втомилося. Локальні акції можливі, але подібного до 2004 року не буде.

— Чи матимуть вибори 2010 року яскравий територіальний поділ, як це було в 2004-му?

— В першому турі — ні, а в другому — так. Як показують дослідження, поділ, який утворився в 2004 році, умовно кажучи на «пост помаранчевих» і «постбіло-блакитних» залишився. Правда, сьогодні він не такий яскраво виражений. Тобто Янукович бере 9—10% в західній Україні, а «пост помаранчеві» 9—10% у східній Україні.

— Останнім часом, у промовах Віктора Ющенка часто можна почути подив, що український народ його не розуміє...

— «Народ мене не розуміє» — це невдячна позиція. Якщо за п’ять років він не зміг довести свою позицію народу, немає чого зараз ображатися. Тим більше, не можливо щось довести народу наприкінці своєї каденції. Так, в певних моментах я з ним згодна, Україні треба вступати в НАТО, але що було зроблено в суспільстві, щоб його переконати в цьому. Практично — нічого. Тому, з подивом звертатися до народу, тим більше маючи низький рейтинг, просто не серйозно.

— Президент і його оточення наполягають на прийнятті нової Конституції. Якщо винести це питання на загальноукраїнський референдум, про що заявляє Віктор Ющенко, чи буде воно підтримане громадянами?

— Мені видається дивним виносити на референдум цілий проект, тому що з одними положеннями люди можуть бути згодними, а з іншими — ні. Менше того, якщо виносити проект конституції на народний розсуд, їх буде декілька: від Тимошенко, Януковича... Як наслідок, обиратимемо не Конституцію, а певного кандидата. На референдум треба виносити окремі, принципові положення.

— Щодо конкретного положення — з точки зору опитувань, прихильниками якої форми правління є українці?

— Це досить складне питання, тому однозначної відповіді немає. Крайні форми, я маю на увазі чисто президентську або чисто парламентську республіку, підтримують значно менше людей. Президентсько-парламентська і парламентсько-президентська мають прихильників порівну. А головне — приблизно 50% громадянам «важко сказати».

Іван КАПСАМУН, «День»
Газета: 
Рубрика: