Комуніст Леонід Грач, який ще в «далекому» 1999-му першим з українських політиків заявив про свої амбіції на наступні президентські вибори, від проголошених намірів не відмовляється. На думку Л. Грача, питання про вибір кандидата в президенти від КПУ на сьогоднi є відкритим. «Шанси покласти свою долю на вівтар Вітчизни є ще в багатьох», — переконаний Леонід Іванович. Головним конкурентом кандидата-комуніста Леонід Грач вважає представника партії влади. Як завжди, Грач критикує соратників за невиправдану, з його погляду, співпрацю КПУ з представниками правих — передусім «Нашою Україною» і БЮТ. Проте узгодження «четвіркою» єдиного кандидата в президенти він вважає припустимим. Але лише на певних умовах...
— Ваша оцінка президентської концепції політичної реформи?
— Без усілякого сумніву, цінні ідеї там є. Однак, спостерігаючи за дискусіями про політичну реформу, я згадую один давнішній анекдот: зібралися будівельники зводити міст через річку. Всі погодилися, що міст потрібен. Але зачепилися за питання, як його будувати — вздовж ріки чи впоперек?.. У мене таке враження, що зараз ми почали будувати міст уздовж ріки. Ми забули, що в результаті нам доведеться переправлятися з одного берега на другий. Якщо ми вирішили всерйоз зайнятися політичною реформою, належало б не валити все в купу, а спочатку розібратися. Начебто визначилися, що всі за політичну реформу, тобто за будівництво моста. Тепер давайте домовимося, що цей міст ми зводитимемо впоперек ріки, тобто проводити перерозподіл повноважень між гілками влади в напрямку переходу до парламентсько-президентської республіки. Крок за кроком вичленимо елементи, що влаштовують усіх, — пропорційна система виборів тощо. Розумною вбачається ідея проведення парламентських і президентських виборів у дещо стислі терміни, хоча б протягом року. Нині парламенту ніколи працювати, майже весь час він займається політикою: рік після парламентських виборів ми «приходимо до тями», після чого починаються президентські вибори, а за ними вже й до нових парламентських рукою подати.
— Однак деякі політики за всім президентським законопроектом побачили одну-єдину мету — продовжити повноваження чинного Президента до 2006 року...
— Пролонгацію повноважень чинного Президента в’язати сюди не треба. «Звести» в один рік всі вибори можна інакше, без перенесення чергових президентських виборів. Просто в законі треба передбачити норму, згідно з якою наступний президент України буде обраний не на 5 років, а лише на 2 — з 2004 по 2006. У березні 2006 відбудуться чергові парламентські вибори, а восени — президентські.
— Ви бачите реальну можливість здійснення політичної реформи до осені 2004 року?
— Проблема в тому, що ті, хто бачить себе наступним президентом, взагалі не хочуть чіпати його повноваження. Це абсолютно чітко видно по Юлії Тимошенко і Віктору Ющенку. Напевно, кандидат від влади також не має великого бажання цим займатися. Але тоді слід було б назвати речі своїми іменами. А то, говорячи про реформу, ми ризикуємо з водичкою виплеснути й дитину. Боюся, надалі протиборство між владою і її опонентами навколо цього питання наростатиме. Президентська сторона, мабуть, наполягатиме на запропонованому, хоча багато там небезгрішного, друга — чинитиме опір і все відмітатиме. А це означає, що руху ніякого не буде.
— Що ви думаєте з приводу ідеї двопалатного парламенту?
— Для мене це не проблема. Питання в механізмі. Вибори губернаторів областей, сенаторів областей повинні бути прямими. Не призначенці повинні представляти регіон, а реальні виборні постаті. Треба чітко виписати механізм формування другої палати.
— За останні декілька років ви неодноразово говорили про свої наміри балотуватися на посаду президента України. Які ваші плани на сьогоднішній день?
— По-перше, коли в листопаді 1999 року під час прямого телемосту, присвяченого виборам президента, я вперше виголосив свій намір, то зробив це для того, щоб трохи «розбудити» регіональних лідерів. Принаймні підбурити їх. Та частина кандидатів, яка ходить Хрещатиком у лакованих черивиках, відома всім. Але чому тільки вона? Невже у нас в Україні немає більше гідних людей? Багато столичних політиків за 12 років парламентського сидіння взагалі забули, як живе народ і що відбувається в країні. Я пройшов хорошу школу й маю певний потенціал, щоб заявити про свої бажання. Але шкода, що мої колеги в регіонах на подібні кроки не наважилися. Хоча, думаю, вони поводилися б абсолютно інакше, якби за ними стояли виборці. Своєю заявою я викликав вогонь на себе з усіх боків — як від чужих, так і від своїх. Однак я отримую багато листів на свою підтримку. Гадаю, не треба ділити шкуру ще не вбитого ведмедя. Як уже всім стало зрозуміло (а для мене це було очевидним і раніше, ще в серпні минулого року), дострокових виборів президента не буде. А отже, висунення все одно здійснюватиметься 2004 року, за декілька місяців до виборів, як годиться, згідно із законом.
— У пресі останнім часом з’являлися різні версії: про те, що на виборах 2004 року замість Петра Симоненка КПУ висуне вас, про те, що в КПУ буде два кандидати, а також про те, що ви підете на вибори за межами КПУ. Яка з них найбільш відповідає істині?
— По-перше, від КПУ буде один кандидат — це точно. По- дурге, — Грач за межами партії в кандидати не піде. Розгляне моя рідна Компартія питання, довірить мені, звалить на мене — буду. Не вважатиме вона за потрібне це зробити — так і буде. Я людина партійна, дисциплінована. Тому я себе розкольником ніколи не поставлю, хоч би яка манна з небес очікувалася. На з’їзді, який відбудеться в терміни, обумовлені законом для офіційного висунення кандидата, тобто, мабуть, уже наступного року, може бути поставлено питання про вибір нашого кандидата в президенти з декількох кандидатур, зокрема й моєї. Я думаю, шанси покласти свою долю на вівтар Вітчизни є ще в багатьох, якщо добре попрацювати.
— Восени минулого року ви засудили тісну співпрацю комуністів з представниками правих — блоком Юлії Тимошенко і блоком Віктора Ющенка «Наша Україна». При цьому ви передрікали дуже швидкий розпад ідеологічно різнорідного табору опозиції...
— А що, я був не правий? Подивімося на результати. Головна мета — дострокова відставка Леоніда Кучми. Вона не тільки не відбулася, а й стала більш примарною. І хіба не почалися останнім часом розбірки між «Нашою Україною» та КПУ? Вони й не могли не початися. Взяти хоча б останні наші нібито спільні акції. Чому ж першому секретарю Івано- Франківського обкому КПУ відмовляють 9 березня в рідному місті в праві виступити перед людьми, що зібралися? Чому у Львові, де сильні позиції блоку Ющенка, комуністам слова не дають? Якщо Комуністична партія виступає за зміну системи, а БЮТ і «Наша Україна» — тільки за зміну Кучми — це різні речі, різні цілі й різні підходи. Співпраця з націоналістами, буржуа ніколи не сприяла збільшенню авторитету і ваги нашої партії. Але вони на наших плечах свої рейтинги утримали, укріпили. Їхній електорат ніколи їм не докорятиме в тому, що вони по комуністичних плечах потопталися. Наш брат нам такої позиції не вибачить. А наші противники ближче до виборчої кампанії злорадітимуть: мовляв, подивіться, що це за комуністи — вони ж стояли поруч з УНА- УНСО! Політика — складна річ, і в ній дійсно багато бруду. Але не треба в цьому бруді ще й самому вивалюватися.
— Отже, про єдиного кандидата від «четвірки» й мови бути не може?
— Чому ж? Запросто може бути! Я особисто двома руками цю ідею підтримаю й усе за неї віддам. Хай тільки Юлія Тимошенко, Олександр Мороз і Віктор Ющенко визнають єдиним кандидатом Петра Симоненка. І це все розставить на свої місця.
— Хто, на вашу думку, для комуністів серйознiший противник — найбільш рейтинговий опозиціонер Віктор Ющенко чи представник партії влади?
— Партія влади й тільки партія влади. Дуже примітивне уявлення сьогодні нав’язується: все — є Ющенко зі своїм рейтингом, а у партії влади немає нічого. У потрібний момент влада видасть єдиного кандидата, який серйозно працюватиме. А ми ліві, ризикуємо опинитися за бортом процесу, якщо президентський мандат буде в результаті розіграно між провладним кандидатом і Ющенком.
— «Наша Україна» вже відкрито заявляє про розгортання передвиборних штабів. Не дрімають і інші кандидати. На якій стадії сьогодні перебуває підготовка до президентських виборів у комуністів?
— А що нам розгортати? У нас і так все розгорнуто. Кожна первинна організація, міський, районний, обласний комітети — завжди в бою. Це іншим партіям треба підбирати актив.
— Якою, на ваш погляд, повинна бути стратегія фракції КПУ в парламенті — координація своїх дій у рамках опозиції чи незалежна позиція?
— Тільки незалежна позиція — виразніша, твердіша. Внутрiшньопарламентська інтеграція нівелює наше політичне обличчя.
