Не минає й дня, щоб у коаліційному таборі не було нових потрясінь і скандалів. Хіба що вівторок став днем дивної коаліційної єдності й солідарності, коли соратники прем’єра дружно натиснули кнопки «за» приведення до присяги суддів КС за квотою глави держави, а представники пропрезидентської фракції «ввімкнули зелене світло» закону про поповнення прибуткової частини бюджету, такому необхідному нині голові уряду. Однак учора коаліційна ідилія розтанула, мов ранковий туман. З парламентської трибуни лунали емоційні заяви про політичні репресії в країні, які нібито проводить Секретаріат Президента. Далі — більше. Учорашні найближчі союзники Віктора Ющенка, як то Давид Жванія або Юрій Луценко, сьогодні апелюють до Кучми, називаючи його мало не ідеальним Президентом порівняно з діючим гарантом Конституції. Головна лінія нинішнього політичного фронту — «Народна самооборона» проти канцелярії глави держави й навпаки. Що відбувається в демократичному політичному домі загалом і в «Самообороні», зокрема, й, головне, до чого це все може призвести — поцікавився «День» у самооборонця Тараса СТЕЦЬКІВА.
— Тарасе Степановичу, д нями «Народна cамооборона», представником якої ви є, поширила заяву про політичні репресії. По-перше, чи не перебільшуєте? По-друге, чи могли ви, польовий командир Майдану, уявити собі, що через декілька років після помаранчевої революції доведеться говорити про репресії з боку Секретаріату Президента Ющенка?
— Безумовно, не думав. Але, чи знаєте, революція завжди породжує завищені очікування, й такі ж очікування були й під час помаранчевої революції. Люди хотіли дуже швидкої реалізації навіть нездійсненних гасел Майдану. Однак те, що відбувається сьогодні, через чотири роки після революції, викликає й занепокоєння, й біль, і розчарування. Я не думаю, що сьогодні варто говорити про політичні репресії, однак те, що силові структури в рамках демократичної коаліції стали інструментом розв’язання політичних протиріч, — це вельми й вельми тривожний факт. Ми десять років боролися з режимом Кучми, який намагався застосовувати подібні методи. А зараз, при всіх помилках, яких припускався той же Юрій Луценко, намагатися втихомирювати його за допомогою «липових», абсолютно сфабрикованих кримінальних справ? Це не додає честі діючій владі — ні інституту Президента, ні Генеральній прокуратурі, ні іншим гілкам влади, причетним до всього цього. Але я думаю, що це рецидиви. А якщо реакція, яку напередодні виявила «Самооборона», стане твердою позицією всієї демкоаліції, то цей рецидив, думаю, буде подолано, й це не перетвориться на систему.
— Ваші колеги збираються ініціювати створення ВСК з приводу політичних репресій... Бютівці вас у цьому підтримують?
— Більше того, бютівці налаштовані ще значно категоричніше. Вони говорять, що, мовляв, на місцях масово до представників їхньої політичної сили відбуваються претензії правоохоронних органів. Я думаю, це перебільшення, оскільки на місцях правоохоронні органи іноді мотивовано, іноді немотивовано перевіряють чиновників незалежно від їхньої партійної приналежності. Подібні заяви я чув і від представників «Нашої України», й від представників інших політичних сил. Однак бютівці вельми занепокоєні такими фактами. Вони, до речі, у зв’язку з цим згадують і порушену справу проти Портнова й перипетії навколо Держказначейства й т.д. Тому в особі БЮТ наш блок у цьому питанні однозначно матиме союзників. Але питання в іншому, а саме в тому, що необхідно чітко, ясно й публічно сказати: це не метод політичної боротьби.
— Чому тоді представники «Самооборони» не прийшли в Секретаріат і не сказали те, про що ви говорите?
— Якраз я прийшов і сказав. Я був єдиним представником від «Самооборони», який був присутній на зустрічі з Президентом. Я сказав своїм колегам, що не йти на зустріч з Президентом і влаштовувати демарш під стінами Секретаріату — це величезна помилка. Демарші й ультиматуми не вирішують питання, вони лише загострюють ситуацію. Моя позиція полягала в тому, що «Самооборона» в повному складі мала прийти й, дивлячись Президенту в очі, в присутності Балоги сказати, що ми цього не потерпимо. Але, слава Богу, заява моїх колег про політичні репресії не викликала ескалації конфлікту в рамках нашого блоку, зокрема, й у відносинах «Самооборони» й Президента загалом.
— А якою була реакція Президента на вашу позицію?
— Реакція Віктора Ющенка була стриманою й загалом, на мій погляд, правильною. Він сказав, що обов’язково зустрінеться з представниками «Самооборони», якщо таке прохання з їхнього боку надійде. Дуже важливо, що Президент не уникає зустрічі. А якщо він не уникає зустрічі, отже з ним треба вести діалог і усувати всі конфліктні питання з обох сторін. З одного боку, Луценко й Жванія наговорили багато непотрібних речей, з другого — руками Секретаріату було здійснено чимало шкідливих для коаліції (й не лише) дій. Тому я вважаю, що треба зустрітися й двом сторонам дати задній хід.
— «Самооборона» також укотре ініціює відставку пана Балоги. Вам, вибачте, ще не очевидно, що це пусте гаяння часу?
— На мій погляд, Балога дуже багато зробив для розростання конфлікту між Президентом і БЮТ, і створення перепон у діяльності демократичної коаліції. І в цьому сенсі він відповідальний за ці складності. Але питання звільнення Балоги — це питання Президента. У цьому випадку моя позиція полягає в тому, що Президент сам має вирішити це питання, й не треба тут ні гальмувати, ні натискати. Якщо Президент вирішить залишити Балогу, це може означати, що конфлікти виникатимуть знов і знов. А можливо, Президент обере інший шлях, іншу кандидатуру, яка підходить для виконання завдань, що стоять на цьому етапі. У будь-якому разі це питання слід віддати на відкуп Президентові.
— У понеділок, під час зустрічі з депутатами від НУ- НС, Президент заявив, що цій фракції, можливо, варто відкликати деяких міністрів, які увійшли до Кабміну за їхньою квотою. Віктор Ющенко натякав на Луценка?
— Не лише на Луценка. Я думаю, Президента занепокоїли деякі процеси, що відбувалися під час низки голосувань. Наприклад, голосування щодо компанії «Vanko», голосування деяких постанов щодо сільського господарства. Мені здається, що Президент, вимагаючи від нас бути єдиною командою, говорив про те, що політичні рішення має затверджувати фракція, а міністри зобов’язані ці рішення виконувати на засіданнях уряду. У принципі, це європейська практика. Президент, по суті, виступив проти голосування міністрами так, як їм заманеться, оскільки вони не просто з вулиці прийшли до Кабміну, вони є політичними представниками «Нашої України — Народної cамооборони». Президент наполягав на консолідованому голосуванні міністрів при виконанні політичних рішень фракції.
— Ви ініціюєте відставку голови Секретаріату Президента, ваші колеги по коаліції планують «піти» до генпрокурора. Як ви вважаєте, яку роль у політичних процесах дня нинішнього грає сьогодні особа головного обвинувача країни?
— Велику роль. А ще я хочу нагадати, що питання відставки генпрокурора було темою виборчої кампанії, й воно звучало, зокрема, й одразу після закінчення дострокових парламентських виборів. Якщо коаліція відмовляє генпрокуророві в довірі, то коаліція має право ставити питання про його відставку й вибір іншої кандидатури. Я можу відповідально сказати, що безліч кримінальних справ, які розслідують органи міліції, на жаль, у прокуратурі свого продовження не мають. А те, що пан Медведько зараз бере все «під козирок», виконуючи певні політичні доручення, йде тільки йому в мінус. На мій погляд, коаліція здатна запропонувати парламенту й суспільству більш адекватну кандидатуру на посаду генерального прокурора України.
— А коаліція, на ваш погляд, вистоїть, витримає всі ці численні внутрішні конфлікти, скандали, які, вочевидь, руйнують не лише правлячу більшість, а й політичні перспективи так званих партій Майдану?
— Мусить вистояти. Зобов’язана. Але сьогодні, наприклад, були дуже позитивні сигнали. Сьогодні я, можливо, вперше за останні п’ять місяців почув сигнал на перемир’я: й тому, що формально були приведені судді КС до присяги, проти яких виступав БЮТ, і тому, що 226 голосів було віддано за закон, якого вкрай потребував уряд. Тобто я побачив, що з двох сторін конфлікту: і з президентського, і з прем’єрського боку почало з’являтися розуміння й усвідомлення того, що їхнє персональне протистояння шкодить не тільки державі, а й їм обом. Якщо цей успіх закріпити, я думаю, ми про сварки й розбрати більше не говоритимемо. Принаймні, я таку надію маю.
— Тарасе Степановичу, дивіться, як цікаво розширилися конфліктні точки. Спочатку було протистояння між коаліцією й опозицією, потім між двома коаліційними фракціями, а тепер уже відбувається дербі в одній фракції — НУ-НС. Відштовхуючись від цього, чи не вважаєте ви, що ідея створення блоку НУ-НС апріорі була помилковою, оскільки десять політсил під одним козирком — це запрограмований конфлікт?
— Знаєте, я думаю, що ці процеси треба оцінювати з погляду часу, коли вони відбувалися. Якби минулого року не було створено блок «Наша Україна — Народна cамооборона», сьогодні б ми бачили широку коаліцію в парламенті. І тому тоді, саме на той момент, створення блоку було абсолютно правильним кроком. А на цьому етапі «Народна cамооборона», до якої я належу, припустилася цілої низки публічних помилок. Не можна було, скажімо, оголошувати «Нашу Україну» політичним трупом, треба спочатку подивитися на себе. Слід було взяти на себе частину відповідальності за провал виборів у Києві. Ну й, окрім того, декілька відомих заяв представників «Самооборони» насправді викликали серйозне напруження всередині нашого блоку. А загалом це означає, що надалі будуть інші формати й конфігурації участі у виборах. Я думаю, що, швидше за все, на базі НУ-НС з певної кількості суб’єктів буде створена єдина партія, й це стане новою якістю. І ця якісно нова партія братиме участь у виборах. Інші суб’єкти, можливо, підуть до БЮТу. У цьому разі слід розуміти, що ні «Наша Україна» в нинішньому вигляді, ні «Народна cамооборона» в нинішньому вигляді не мають перспективи як самостійні суб’єкти. Або ми розчиняємося, або ми починаємо об’єднувальний процес. Я вважаю, що ставку слід робити саме на об’єднувальний процес. А зараз, сьогодні, так, тертя є, і я пояснив, чому вони є.
— Експерти вважають, що нинішні проблеми у пана Луценка й Жванії пов’язані з тим, що група «Самооборона» в парламенті змінила орієнтацію з пропрезидентської на пропрем’єрську. Ви сьогодні можете відповідально заявити, що є пропрезидентською політичною силою?
— Якщо говорити про майбутнє, про цілі, то група «Самооборона» нині на роздоріжжі, вона не знає, куди їй піти. І це, безумовно, є внутрішньою кризою. На мій погляд, ми всі: й «Наша Україна», й «Народна cамооборона», повинні зайняти таку позицію: ми йшли на вибори як пропрезидентська сила, й ми маємо нею залишатися. Наше ключове ставлення до інституту Президента таке: ми підтримуємо курс глави держави, спрямований на реалізацію цивілізаційного вибору України — у бік НАТО, у бік Європи, у бік спирання на традиційні українські цінності. Ми підтримуємо Ющенка не тому, що в нього прізвище Ющенко. Ми підтримуємо курс Президента, оскільки цей курс, за всіх помилок Ющенка, за всієї неоднозначності, за всіх нападок Президента на БЮТ (які ми не поділяємо) є проукраїнським. Однак у будь- якому разі, рано чи пізно з роздоріжжя «Самооборона» поверне або ліворуч, або праворуч, оскільки як самостійний учасник політичного життя «Народна cамооборона» не має перспективи. І «Наша Україна» в нинішньому вигляді теж не має перспективи. А от коли станеться інтеграційний процес (зміна іміджу, нова ідеологія й так далі), тоді майбутнє є. Я відстоюю ідею об’єднання в єдину партію. Тоді ми будемо третім гравцем після БЮТу й Партії регіонів. Якщо станеться розпад... Тоді є ймовірність або зникнення з політичної карти країни, або приєднання до БЮТу.
— А як ви особисто оцінюєте відомі скандальні заяви Жванії та Луценка?
— Ви знаєте, насправді в заявах Луценка й Жванії дуже мало політики. Там є емоції, образи й дуже-дуже багато незрілості. Я впевнений у тому, що суспільству не до вподоби як нападки Луценка й Жванії на Президента, так і нападки Президента й Балоги на Луценка й Жванію. Суспільство цього не хоче! Я вважаю, що безпосередньою провокацією, яка змусила їх здійснити нападки на Президента, стало порушення кримінальних справ. Скажіть мені, на яку здорову голову налізе справа про громадянство Жванії!? Навіщо це було робити? Навіщо заступник Балоги ініціював цей процес? Однак цей неправовий, неправильний політичний крок аж ніяк не означає, що Жванія має діяти аналогічно й звинувачувати дружину Президента, що, вона буцімто не є громадянкою України, а також говорити про те, що не було отруєння кандидата в Президенти Ющенка. Це неправильно! На мій погляд, ці всі справи незабаром повністю розваляться, але мені не до вподоби відповідь, яку дали Луценко й Жванія Президентові у вигляді прямих нападок і образ. Це неправильно й неадекватно.
— Раніше ви сказали про відлигу в коаліційному домі. Отже можна говорити про те, що заява пана Луценка про так званий план Балоги — Колесникова щодо широкої коаліції вже неактуальна?
— Поза найменшим сумнівом, у Балоги є постійний і регулярний контакт з паном Колесниковим. Про що вони ведуть свої діалоги, невідомо, однак ці діалоги ведуться, й вони викликають підозри. Але це один бік медалі. Є другий бік. Я, наприклад, зважаю на публічні заяви Президента, який, як ми пам’ятаємо, сказав, що він цю коаліцію зв’яже ланцюгами. Це означає, що Президент утримуватиме цю коаліцію рівно стільки, скільки йому стане сили. Якщо Президент вчинить інакше, отже Президент обдурить свій народ і, звісно, народ йому це згадає на наступних президентських виборах.
— А нинішні коаліціянти, коли вони сваряться між собою, кидаються заявами про можливий розвал коаліції, взагалі усвідомлюють, що це може бути їхнім останнім шансом?
— Я думаю, це усвідомлюють не лише представники коаліції, а й Президент. Якщо зараз ця коаліція розпадеться, то політично програють усі її учасники: і Президент, і Тимошенко, і НУ-НС, і БЮТ. Єдиний шанс для всіх щось у політичному житті важити — це за будь-яку ціну зберегти коаліцію й зробити її дієздатною. Той, хто розвалить коаліцію, стане політичним камікадзе, й суспільство цвяхами приб’є його до стіни.
