Про голованівські трагічні події, що сталися за участю народного депутата України Лозинського було вже чимало коментарів. В інтернеті друкувався і мій (як голови РДА) лист до міністра МВС, але той, який знайшли в газеті Лозинського «Наша воля». З листа було викинуто кілька абзаців, де йшлося про очолюване ним бандитське угруповання, про зрив ним виборів на одній із виборчих дільниць тощо.
В 2004 році я очолював окружний виборчий штаб кандидата в президенти Віктора Ющенка в Голованівському виборчому окрузі №102, а в 2005—2006 роках був головою Голованівської РДА.
На ці роки припадає активізація діяльності тоді ще не депутата Лозинського, і в своїх офіційних зверненнях до правоохоронних структур та до Президента я неодноразово просив зупинити безмір, що чинив Лозинський. На жаль, не прислухалися...
До цих пір я уникав коментарів. Дехто дивувався: чому людина, яка постраждала від Лозинського, мовчить? Але я переконаний, що проблема не в Лозинському, а в системі, що дозволяє таким, як він, почувати себе господарями на нашій землі.
Я не вважаю себе постраждалим саме від Лозинського. Як можна винуватити вовка, який через безпечність господаря і поганих сторожів поїдає овець?
Я мав необережність повірити Ющенку й підтримати його на виборах. Думав, що у Ющенка справді щирі наміри змінити в Україні владу на порядну, що бандити отримають законну прописку на зоні. А вийшло не так.
З першого дня, як я прийшов на посаду голови РДА, ми повели рішучу боротьбу зі зловживаннями Лозинського. Ми направили всі необхідні подання до правоохоронних органів для перевірки незаконної діяльності цього пана. І, до речі, деякі слідчі підтверджували, що йому місце на нарах. Але незабаром діло зам’яли і все повернулося проти тих, хто ініціював перевірки.
А уникав я коментарів тому, що чекав на реакцію президента Віктора Ющенка, міністра МВС Юрія Луценка, генпрокурора Олександра Медведька та голови СБУ, яких в 2005—2006 роках я офіційно попереджав про можливі наслідки діяльності Лозинського.
Ось цитати з листа Луценку від 25 травня 2006 року: «Фактично контролюючи і керуючи райвідділом міліції, він (Лозинський) проводив наради в приміщенні РВ УМВС з головою райради Ткачуком А.І., керівниками підприємств та членами бандитського угрупування, на яких розроблялися заходи, як локалізувати членів виборчого штабу Ющенка...
...Продовжує Лозинський контролювати міліцію й сьогодні. По суті, вона виконує його замовлення, чому є чимало доказів. Нещодавно він зумів добитися призначення т. в. о. начальника райвідділу міліції Ковальського М.І., людини, яка повністю підконтрольна Лозинському В.О.
Призначення це відбулося без погодження з головою райдержадміністрації, що не лише підриває авторитет президентської гілки влади, позбавляє впливу державної влади на діяльність міліції, а й може призвести до непередбачених наслідків...
...6 травня на всю країну ви заявили про те, що в Україні майже покінчено з організованою злочинністю і діяльність УБОЗу слід переорієнтовувати на боротьбу з мафією... Зважаючи на те, що в руках цього пана (тобто, Лозинського) знаходиться міліція, газета райради, керівництво райради, це, на мою думку, є ніщо інше як мафія.
Голованівський район дуже ласий шматок для неї — це феронікелевий комбінат, спиртозавод, ліси і багатющі чорноземи тощо. Її діяльність повинна стати предметом особливого розгляду Міністерства внутрішніх справ України».
Відповіді я не отримав. Натомість вже на другий день, як тільки лист надійшов до міністерства, його копію мав на своїх руках Лозинський.
Через вісім днів вийшов указ Президента про моє звільнення з посади, нібито, через допущену районом заборгованість по зарплаті, хоча насправді такого не було — район займав лідируючі позиції в області з соціально-економічного розвитку.
А ще днів через десять мене почали тягати по судах за наклеп. І це при тому, що офіційні звернення до державних структур не можуть розглядатися як наклеп.
До Ющенка, крім офіційних листів, надіслав і відкритий, який 20 липня 2006 року під заголовком «Кучмівщина бере реванш» надрукувала газета «Сільські вісті».
Я перерахував у ньому всі безчинства нашого сьогоднішнього «героя» і попереджав: «Стоїть завдання повністю паралізувати президентську гілку влади на місцях і показати, хто насправді в країні господар».
Віктор Андрійович це проігнорував, а мої прогнози збулися — в районі президентом, богом і кесарем був уже Лозинський.
Медведьку лист був майже аналогічний що й Луценку. Я просив його вжити необхідних заходів по припиненню діяльності голованівської мафії і «особливо її очільника В. Лозинського».
Голову СБУ Дріжчаного просив «дати належну оцінку діяльності Лозинського, так як вони направлені на підрив і дезорганізацію державної влади». На жаль, тоді всі відмахнулися від попереджень РДА.
Я залишився без роботи і не міг знайти її протягом більше двох років навіть у сусідніх районах. З мене було стягнуто чотири тисячі гривень моральної шкоди, на двох моїх заступників було сфабриковано кримінальні справи... А Лозинський знов запанував у районі.
Після цього він вже відкрито заявляв, зокрема під час суду наді мною, що міністр МВС його друг, а Президент, якого він до цього обзивав і писав про нього всілякий бруд, став святим чоловіком. Про район він казав: «це мій район і що хочу те й роблю».
Отож смерть Валерія Олійника також на совісті тих, хто не відреагував відповідним чином на попередження РДА. Лише коли сталося вбивство, Президент вибухнув гнівом. Луценко продовжує захищати Ковальського.
Медведько лише минулої суботи прокоментував події, розсмішивши читачів газети «Дзеркало тижня», що в Лозинського є совість, і він не тікатиме від правосуддя. А ще він сказав, що звернення до генпрокуратури від Голованівської РДА були в 2005—2006 роках, але зовсім з інших питань. Справді, тоді ще не було вбивства Олійника, але були інші серйозні зловживання, однак прокуратура вирішила дочекатися смерті людини.
Хочу виокремити ще деякі питання, які так чи інакше зараз обговорюються в районі.
Перше. Люди дивуються, як три специ, що все контролювали в районі: начальник райвідділу міліції, прокурор району, народний депутат — він же член комітету Верховної Ради по боротьбі зі злочинністю та корупцією — не змогли приховати здійснене ними убивство мешканця сусіднього села Грушки Валерія Олійника?
Як на мене, все йшло до того, що мусило статися саме так, а не інакше. На рахунку цієї бригади дуже багато гріхів. І коли вони замахнулися на національні святині, то вже не вони контролювали ситуацію.
Згадаймо, що саме у святий для всього свідомого українства день — в чергову річницю перепоховання Великого Кобзаря на українську землю 22 травня пан Лозинський зібрав сесію Голованівської селищної ради і примусив всіх проголосувати за зміну на неофіційному символі Голованівська пам’ятнику «Щаслива родина» малого герба України Триглава на серп і молот.
Через кілька днів під покровом ночі цю зміну було здійснено. За два дні патріоти зняли серп і молот. Згодом, а саме в ніч на 4 червня, там знову ще з міцнішим кріпленням з’явився серп з молотом. Як стало відомо, всі ці роботи фінансував особисто нардеп Лозинський.
Тієї ж ночі, відбулося ще таке своєрідне попередження: якщо задумаєте ще раз скинути серпа і молота, ми ліквідуємо пам’ятник Шевченку. Його було вирішено розмалювати чорною фарбою і нанести невелике пошкодження. Але пошкодження виявилося більшим, ніж вони розраховували, й пам’ятник одразу демонтували.
Залишився лише постамент із викарбуваними пророчими словами Кобзаря «Встане Україна і розвіє тьму неволі, світ правди засвітить!». Будь-якій банді, будь-якій окупаційній владі не можуть подобатися ці слова про Україну і про правду.
Прикро, що загинула ні в чому не винна людина. Навряд чи хто нагородить за це Валерія Олійника, але ми мусимо пам’ятати, кому маємо завдячувати своєму прозрінню на те, хто і якими методами насправді керує в Україні.
Друге. Дехто з прихильників БЮТ намагається виправдати Тимошенко, мовляв, включаючи в списки своєї команди на вибори до ВР пана Лозинського, вона не знала, хто він є насправді?
Я переконаний — знала. Не міг не розповідати їй про подвиги Лозинського у Голованівському виборчому окрузі начальник обласного виборчого штабу «Сила народу», голова обласної організації партії «Батьківщина» Валерій Кальченко.
Також був зобов’язаний про нього доповісти своїй шефині й міністр Юрій Луценко. Він був особисто на Голованівщині під час виборів Президента, і пам’ятає дільницю, яку спочатку намагалися спалити, а потім замінувати й на якій врешті-решт взагалі зірвали вибори, бо вони були не на користь Віктора Януковича.
Усіма цими процесами керував Віктор Лозинський, який мав необмежені повноваження від Віктора Медведчука, і був одним із організаторів масових фальсифікацій. Юлії Володимирівні були потрібні люди, які вміють робити потрібний результат на виборах, а все решта її не цікавило.
Третє, щодо рішення президента про звільнення голів Кіровоградської обласної і Голованівської районної держадміністрацій.
Можна було б вітати це рішення. Дійсно, на території області, району повинна бути одна влада — законна державна. А якщо керують бандити, необхідно звільняти посадовців, що допускають подібне.
Однак у випадку з головою РДА Крижанівським є певна несправедливість, бо Голованівська РДА зверталася у відповідні інстанції з заявами про безчинства Лозинського. Хай це було тоді, коли я був головою, але зверталася.
На той час Крижанівський був першим заступником голови і теж брав участь у підготовці відповідних подань. Окрім того, якщо сказав «а», необхідно говорити й «б» — якщо ти звільнив голову РДА чи ОДА, мусиш одразу призначати іншу людину на його місце. А то як вийшло — обов’язки голови РДА нині виконує подільник Лозинського, людина, якій давно пора відповісти за мільйонні розкрадання народного добра.
Четверте. Не можу не відповісти тим, хто не знаючи, з ким район мав діло, закидає громаді, що вона, мовляв, дозволила сісти собі на голову бандитам.
Цю громаду ѓвалтували не один рік — кого підкупами, кого шантажем і кримінальними справами, кого відбиранням або знищенням власного майна і навіть фізичними розправами.
У 2004 році на президентських виборах Голованівщина дала за Ющенка більше, ніж 72 відсотки голосів (округ — 74). Такого результату було досягнуто в безпрецедентних умовах тиску міліції і бандитів, які об’єдналися проти виборчого блоку кандидата в президента Ющенка.
Після перемоги всі сподівалися, що бандити сидітимуть в тюрмах, як те обіцяв Ющенко. Народ обрав собі Президента, щоб він захищав громаду від «безпрєдєлу». Натомість влада, за яку боролася громада, віддала її на розправу з Лозинським.
І коли люди побачили, як легко йому вдалося познущатися не тільки над непокірними головою РДА та головою райсуду, а й відсудити в РДА (в держави!) машину голови та ще 30 тис. грн. лише за офіційне звернення до правоохоронних органів, то що йому розправитися із пересічним громадянином?
Стало зрозуміло, що надіятися немає на кого — в руках у нього міліція, прокуратура, суд, райрада... Так що не варто переводити стрілки на громаду. У тому, що бандити стали почувати себе вільно в країні і отримали депутатські значки є конкретні винуватці.
П’яте. Як позначаться голованівські події на всеукраїнських процесах?
Гадаю, це вдарить по авторитету, чи як модно сьогодні казати — по рейтингу не тільки БЮТ, під крилом якої творив свої темні справи Лозинський, а й ряду інших партій. Народ почне активніше звертати свої погляди на позапарламентські політичні сили і шукатиме нових лідерів.
По-друге, громада має повне право запитати Ющенка та Тимошенко: яке вони мають право після всього заявляти про свої наміри брати участь у наступних президентських виборах? Чи мають право після цього займати свої посади Луценко та Медведько?..
Шосте. Сьогодні в районі працюють численні комісії. Роблять справжній трус. Але що цікаво, мало хто вірить в те, що щось зміниться в районі.
У 2005 році теж були серйозні перевірки, але результати вже всім відомі. Зараз керівники більшості установ Голованівського району, керівництво райради і майже весь депутатський корпус, який переважно складають очільники різноманітних структур — це холуї Лозинського. І якщо їх не позбавити посад, нічого не зміниться.
Тільки люстрацією на місцевому рівні можна повернути віру людям в те, що в країні діє закон і є справедливість. Це одне.
Друге — треба змінити практику призначення керівників правоохоронних органів без погодження з місцевою владою.
Третє — треба обирати голову райради прямими виборами, щоб він залежав не від волі депутатів та їх покровителів, а від волі виборців.
Але головна проблема в тому, що Україну віддано на відкуп Лозинським, у створеній нинішньою владою системі неконтрольованості, безвідповідальності та безкарності.
