Тиждень тому відбувся IV з'їзд Федерації профспілок працівників кооперації та інших форм підприємництва. Ця подія, котра залишилася непоміченою багатьма засобами масової інформації, між тим може стати переломною для долі українського недержавного сектора економіки й, передусім, для малого та середнього бізнесу.
Доля самої Федерації сама по собі досить складна та надзвичайно повчальна для тих, хто спробує зрозуміти долю вітчизняного підприємництва. Федерацію було створено як рух підприємців ще 1990 року. На той час форму профспілки було обрано переважно тому, що за старим радянським законодавством саме профспілки мали право законодавчої ініціативи. Фактично задумувався рух, передусім, підприємців, а не найманих робітників, і спочатку він мав саме політичний характер, щоб там не говорили його засновники.
Проте для нового руху незабаром головним стало те, що було використане на початку лише у якості прикриття - справи профспілкові. Бо з кожним роком можливість підприємців виділяти частину коштів на підтримку громадських рухів усе більше скорочувалася, при цьому саме гроші - право управління коштами соціального страхування - і стали головним завданням нової профспілки. Нові члени думали не про політичний вплив, а про те, щоб вони могли нормально працювати зі своєю часткою соцстрахівських грошей: путівки, санаторії, лікарняні, матеріальна допомога тощо. У цих умовах політичний вплив такого великого об'єднання підприємців (сотні тисяч осіб, із врахуванням працюючих у підприємницьких структурах) став малопомітним. Профспілка, звісно, намагалася вплинути на законодавчу та виконавчу влади, однак цей вплив у вигляді окремих звернень із конкретних, найболючіших питань, мав спорадичний характер. Федерація не мала й немає свого лобі у вищих ешелонах влади, а на міських та обласних рівнях її вплив дедалі зменшується.
Те що відбувається з Федерацією неможна розглядати відірвано від загальної атмосфери малого та середнього українського бізнесу. Якщо на початку свого шляху за ним стояли реальні гроші, то вже до виборів 1994 року стало абсолютно очевидним, що грошей немає, і скоро не буде. Результатом стала відмова підприємців від участі в будь-яких заходах, які безпосередньо не пов'язані із власним бізнесом. І як закономірний наслідок - повний розгром на виборах до Верховної Ради 1994 року, та майже повний провал на регіональних та місцевих виборах. Якщо Верховна Рада 12 скликання ще робила обережні реверанси в бік малого та середнього бізнесу, то Верховна Рада 13 скликання абсолютно індиферентна до його діяльності.
Безсилля малого та середнього бізнесу надало можливість владі саме на нього націлити більшість зі своїх фіскальних нормативних актів. Б'є влада навідмаш, і вибачення не просить. На IV з'їзді Федерації один із делегатів зазначив: "Нині те, що робить держава з нами, неможна назвати фіскальною політикою, неможна назвати навіть грабіжницькою політикою. Це просто збройний розбій".
Про те, що якраз підприємництво утримує країну від падіння у прірви, говорилося вже не одноразово. Однак, мабуть, уперше, на IV з'їзді так явно провалилося сприйняття малими та середніми бізнесменами політики державних органів. Політизація підприємницького сектора йде семимильними кроками.
IV з'їзд показав, що сама Федерація профспілок працівників кооперації знаходиться на межі вибору. З одного боку, є необхідна буденна суто профспілкова та соцстрахова робота. Є насущна боротьба проти спроб держави забрати до бюджету соцстрахівські гроші. Є, нарешті , все ті ж посібники, путівки, страхування, лікарняні та квартальні звіти. Навіть на стежці війни думати про них необхідно. Проте безсумнівно, головним усе-таки постало питання відстоювання інтересів свого бізнесу. Тобто формально будучи профспілкою зайнятих у недержавному секторі, фактично Федерація зобов'язана боротися за інтереси підприємців, бо якщо останніх не буде, то й доля залучених у цьому бізнесі та доля самої профспілки вже нікого не турбуватиме. І ось тут найважче, найскладніший вибір. Якщо керівники обласних організацій доки бачать можливість політичного впливу на існуючі інститути влади у вигляді напівкулуарних протестів із конкретних, найбільш небезпечних для малого та середнього бізнесу нормативних актах, і роблять хай невелику, але ставку на президентські структури, то настрій більшості делегатів був зовсім іншим.
Теза про те, що державна влада у країні почала агресивну війну проти власного підприємництва, зустріла повну підтримку більшості делегатів IV з'їзду Федерації. І хоча за пропозицією Пленуму з'їзд затвердив низку "стандартних" постанов із проханням до влади про зміну деяких законів та нормативних актів, у ці постанови увійшла й низка зовсім нових рішень. Було прийнято рішення ВИМАГАТИ від влади накласти мораторій на прийняті закони про кримінальну відповідальність за ухилення від податків і про реєстрацію платників податків, а також на Указ Президента про створення податкової адміністрації. Про це йдеться в ухваленому відкритому листі до Президента України. На думку його авторів, закон про кримінальну відповідальність за ухилення від податків, в умовах заплутаного і мінливого законодавства дає в руки чиновника безпрецедентну за силою зброю проти вітчизняного бізнесу.
З'їзд, під тиском одеської делегації, прийняв рішення про підтримку "Хартії про економічну свободу в Україні", котра розглядається делегатами як головний політичний маніфест українського бізнесу, і прийняв рішення про створення ініціативної групи з підготовки передвиборного політичного блоку на базі Федерації профспілок робітників кооперації та інших форм підприємництва України. Політичного блоку, який зумів би вийти на вибори в усіх регіонах України для майбутнього відстоювання в українському парламенті інтересів дрібних і середніх підприємців.
