Почнемо з міні-екскурсу в найновішу історію: буквально три тижні тому в ефірі «Громадського радіо» лідер Соцпартії Олександр Мороз, розповідаючи про хід своїх перемовин з лідером Компартії Петром Симоненком, заявив: «...Зокрема йшла мова, чи виграватиме комуністичний представник за підтримки соціалістів, чи соціаліст, якого підтримають комуністи, чи називався ще третій варіант. Я казав, що, якщо буде така згода, давайте знайдемо нейтральну фігуру, може, навіть не члена нашої партії, людину, яку можуть підтримати і ті, й інші». Та заява дала експертам підстави запідозрити, що лідер соціалістів переглянув власні шанси на перемогу у президентських перегонах. Однак недільний з’їзд СПУ ці підозри, якщо вони у когось ще лишались, остаточно розвіяв. Про «нейтральну людину» не згадувалося й побіжно. Натомість ішлося про «найчеснішого, найморальнішого, найавторитетнішого» «поета і політика, політика і поета», «душу України, її гордість і силу», «видатного державного діяча», «єдиного прохідного кандидата від опозиції» (?!) Олександра Мороза. Про «ліризм витонченої душі» і «романтику, яка є перш за все турботою про людину» тощо. І це при тому, що контингент виступаючих зі з’їздівської трибуни був досить пістрявим — від народних депутатів-однофракційців висуванця до представниці одного з регіональних осередків, яка із тремтінням у голосі зізналася громадськості: раніше, мовляв, вона політикою не цікавилася, а соціалісткою стала через те, що цю партію очолює Олександр Олександрович.
Подібне перевищення, як на наш погляд, дози дифірамбів вождю свідчить про те, що проблеми з оточенням є не лише у лідера «Нашої України» Віктора Ющенка... Утім, пролунала з трибуни форуму і відмінна від інших думка: один із делегатів, який сам себе назвав «незапланованим виступаючим», закликав колег «шукати союзників, бо об’єднану владу жоден з опозиційних кандидатів самотужки не переможе», адже «ситуація насправді не така вже для нас і сприятлива, як ми її тут змальовуємо...» Справедливості заради слід відзначити, що чи не останню відчайдушну спробу знайти союзників у обличчі Компартії на з’їзді соціалістів було зроблено: делегати проголосували за направлення «листа до з’їзду» комуністів, який проходив у той же час по інший бік Хрещатика, з пропозицією підтримати на виборах лідера СПУ. Однак чи, як кажуть, «воно їм допоможе», — питання, думається, риторичне. Загалом це дивовижно: з одного боку, Соцпартія пишається своїм членством у Соцінтерні і близькістю до європейських соціал-демократів. З іншого — прагне до альянсу з комуністами, які в нас близькі відомо до кого і до чого...
Учасники форуму також визначили головним завданням політради СПУ і обласних, районних та міських партійних комітетів організаційне, політичне та матеріальне забезпечення перемоги кандидата від партії на виборах, обговорили його виборчу програму та затвердили уповноваженим представником О.Мороза у Центрвиборчкомі другу особу в партії Йосипа Вінського. За словами одного з делегатів, з якими важко не погодитися, оцінкою цієї роботи соціалістів будуть результати президентських перегонів. Значно суперечливіша теза того ж делегата щодо того, що результатом виборів стане «різке похолодання по всій Україні» (так дотепно, на думку автора тези, він обіграв прізвище лідера партії). До речі, одну з можливих причин майбутньої поразки О.Мороз озвучив уже зараз — під час прес-конференції в перерві з’їзду: «Я — людина позакланова, тому незручний для закордону — як для Заходу, так і для Сходу, оскільки ніяких інших важелів впливу, крім дипломатичних, на мене не буде». Хоча, з огляду на «гнучкість» соціалістів у багатьох політичних питаннях, не раз ними продемонстровану, цей аргумент звучить не дуже-то й переконливо...
