Те, що значна частина опозиції не в захваті від перспективи здійснення в Україні політичної реформи, вже ні для кого не є секретом. Це підтвердилося й минулого сесійного четверга, коли Верховна Рада не змогла прийняти майже жодного рішення — внаслідок блокування парламентської президії представниками опозиційних фракцій, передусім — «Нашої України» та БЮТ. Хоча ситуація вимагала, і не лише політична, але й в економіці, а також в аграрному секторі. Формальним приводом для блокування послужили процедурні моменти. А саме — незгода опозиціонерів із запропонованими в проектах постанов формулюваннями.
Про те, що насправді стало причиною блокування роботи парламенту, досить відверто говориться в прийнятому в той же день фракцією «Наша Україна» зверненні. Воно, зокрема, свідчить, що «Наша Україна» не буде підтримувати «нинішні зміни» до Конституції України, оскільки вважає, що ці зміни й сам процес їх внесення «будуть використані режимом для продовження своїх повноважень, для остаточного придушення демократії». «Ми переконані, що сьогодні головна проблеми України — не зміна Конституції, а її дотримання та виконання всіма посадовцями, починаючи від президента», — підкреслюють автори документа. Тут же наводиться ряд уже відомих пропозицій блоку Віктора Ющенка щодо реформування політичної системи без внесення змін до Основного Закону.
Таким чином, фракція Віктора Ющенка «не словом, а ділом» (точніше, і тим, і іншим) заявила про неприйняття ідеї конституційної реформи. Піти на це нашоукраїнців змусило, за словами деяких із них, побоювання того, що парламентська більшість підтримає направлення до Конституційного Суду тільки президентського законопроекту. Водночас, за однією з кулуарних версій, офіційно не підтвердженою, керівництво фракції прийняло рішення «валити» обидва законопроекти.
Коментуючи ситуацію в сесійній залі, голова Верховної Ради Володимир Литвин заявив про цинічне блокування роботи парламенту. «Висновок головний і очевидний, хоч як це дивно, — представники тих фракцій, які відносять себе до опозиції, не хочуть змінювати систему влади», — сказав спікер. Від імені більшості оцінку ситуації дав її координатор Анатолій Толстоухов. Верховна Рада провела безплідний день, і винуватцями цього є представники опозиції, відзначив він. За словами координатора, парламентська більшість залишає за собою право надалі організувати роботу Верховної Ради таким чином, щоб політична реформа тривала, а потрібні країні закони приймалися. Шанси у народних обранців є ще навіть на нинішній сесії, оскільки в четвер увечері на засіданні лідерів фракцій у голови Верховної Ради Володимира Литвина було вирішено наступного — останнього перед літніми канікулами — пленарного тижня приймати рішення не тільки в четвер, але і в середу, і в п’ятницю. У середу парламент збирається голосувати за законопроектами, що стосуються питань агропромислового комплексу та внесення змін до бюджетного кодексу, в четвер — повернутися до питання про направлення до Конституційного Суду президентського та парламентського законопроектів з політреформи.
«День» запропонував висловити своє бачення вищевикладених подій представнику більшості Петру Писарчуку (фракція СДПУ(О), а також представнику опозиції Юрію Павленку (фракція «Наша Україна»)
«...Хотіли показати, що ми є потужною політичною силою»
— Уся країна стала свідком того, як під приводом вирішення процедурних питань депутати «Нашої України», а також кількох інших опозиційних фракцій блокували голосування щодо направлення в Конституційний Суд законопроектів по внесенню змін до Основного Закону. Так чого ж насправді прагне «Наша Україна» — політичних реформ чи консервації нинішньої системи?
— Звинувачувати «Нашу Україну» в блокуванні політичної реформи, як мінімум, некоректно. Саме блок Віктора Ющенка став її ініціатором. На початку роботи парламенту нинішнього скликання нами був запропонований цілий комплекс заходів з метою створення в Україні справді ефективної та відповідальної влади. В четвер, що минув, ми вже вкотре запропонували суспільству та політичним силам, представленим у Верховній Раді, свою модель демократичних перетворень. Отже, в нас є чітке бачення того, що необхідно реформувати в державі, і ми будемо відстоювати необхідність здійснення цих заходів.
— Навіщо, в такому разі, «Наша Україна» доклала зусиль, щоб зірвати процедуру направлення законопроектів по політреформі до Конституційного Суду?
— Ми виступили проти запропонованої процедури, яку вважали неправильною. Було очевидно, що проект постанови, поданий фракціями більшості, мав на меті будь-що провести до Конституційного Суду тільки один законопроект — президентський. Крім того, в ньому йшлося не лише про направлення, але й про схвалення, що є грубим порушенням процедури. Тому ми й стали на захист Конституції та прав українських громадян.
— Захищати Конституцію антиконституційними методами, яким є силове блокування президії парламенту?
— У Конституції, взагалі-то, про блокування парламентської президії нічого не сказано... В ситуації, що виникла в день голосування, ми хотіли показати, що наша фракція є потужною політичною силою. Нинішнє обговорення конституційної реформи не дало можливості прийняти кілька десятків вкрай необхідних державі законів. Думаю, це дасть поштовх до більш якісних і ефективних переговорів між різними зацікавленими сторонами.
— І все-таки «Наша Україна» налаштована голосувати за направлення в Конституційний Суд лише парламентського чи парламентського й президентського законопроектів?
— Не виключено, ми підтримаємо направлення обох законопроектів. Хоча однією з принципових позицій «Нашої України» є те, що нині діюча Конституція ще не працювала в повну силу жодного дня. Відповідно завданням № 1 є забезпечення діяльності вже прийнятої Конституції. Внесення змін до неї — лише наступний етап, завдання на майбутнє.
— Судячи з публічної дискусії, включаючи й останню політичну заяву «Нашої України», основним розходженням між пропрезидентськими та опозиційними силами є питання про зведення всіх виборів в один рік. Як ви бачите розв’язання цієї суперечності?
— Ми вважаємо, що ця ідея сама по собі може бути досить шкідливою, — вона неодмінно дезорганізує функціонування політичної системи. Думаю, з цього питання ще треба провести комплекс переговорів, «круглих столів». Я не виключаю, що Президент і парламентська більшість зрозуміють нашу позицію з цього питання і компроміс буде знайдено.
— А що, як ваші опоненти виявляться такими ж непоступливими? Не боїтесь, що «поїзд політичної реформи» піде без «Нашої України?» За умови досягнення домовленості з деякими іншими фракціями опозиції, голосів може вистачити. Як засвідчив розгляд ряду важливих для держави документів — програми уряду, бюджету тощо — домовлятися з деким із ваших партнерів по так званій «четвірці» все ж можливо...
— Я не вірю в такий сценарій.
«Блокування роботи парламенту — передвиборний трюк»
— У чому причини чергового парламентського «колапсу»? Справді у процедурі, як стверджують представники опозиції?
— Суть не в процедурних питаннях, вони лише привід. Судячи із заяви, яку розповсюдив блок Віктора Ющенка «Наша Україна», ми маємо справу з тонкою, і при тому не дуже порядною, політичною грою. Спочатку опозиція начебто продемонструвала прагнення до конструктивного діалогу. Відбулася зустріч керівників фракцій і депутатських груп з Президентом, після якої лідери опозиції випромінювали оптимізм, говорячи про бажання докласти зусиль задля здійснення реформи. Тепер виявляється, що насправді блоку Віктора Ющенка реформа не потрібна. Виходить, вони весь час лицемірили. Очевидно, нашоукраїнці дуже сподіваються на перемогу на майбутніх президентських виборах свого кандидата, прагматично не бажаючи врізати йому повноважень. — Який із запропонованих законопроектів — парламентський чи президентський — схильна підтримати ваша фракція? — Президентський законопроект ми вважаємо абсолютно нормальним. Там є багато логічних пропозицій, які відповідають реальним інтересам держави. Наприклад, щодо проведення всіх виборів в один рік, раз на п’ять років. Документ, розроблений робочою групою парламенту, якісно поступається президентському. З одного боку, він мало що змінює, з іншого — містить деякі абсолютно недоречні новації, які лише ускладнять виконання органами державної влади їхнiх конституційних обов’язків. Наприклад, норма про те, що міністрів-силовиків має призначати не президент, який відповідає за безпеку всієї держави, а прем’єр. — Як, виходячи із ситуації, що нині склалася в парламенті, вам бачаться подальші перспективи реформи? — Після четвергового засідання вони видаються досить туманними. Слід визнати, до останнього часу багато хто плекав ілюзії, запевнення наших колег по опозиційному табору щодо їхнiх намірів сприяти реформі ми приймали за чисту монету. Нині виходить, що вірити нікому не можна, всі ті домовленості були нещирими, для проформи. Боюся, оптимістичні прогнози стосовно можливості до вересня зібрати в парламенті 300 голосів на підтримку політичної реформи є просто нереальними.
— Чи припускаєте ви можливість винесення законопроекту глави держави одразу на всенародний референдум?
— Я не виключаю такої можливості. Я згоден, що є певне коло питань, пов’язаних з амністією, податками тощо, які мусять вирішувати виключно політики. Однак в багатьох інших важливих сферах життєдіяльності держави останнє слово повинно залишатися за народом.
З іншого боку, законодавчо оформлювати реформи, згідно iз своїми конституційними обов’язками та повноваженнями, повинен парламент. Ось чому так важливо знайти консенсус між його основними силами. Найкращий варіант — коли на референдум виносяться ті положення, за які вже проголосувала конституційна більшість.
— Чи вдасться все ж таки до кінця третьої сесії хоча б направити ці законопроекти до Конституційного Суду? Адже варто повторитися історії з блокуванням трибуни і ... прощавай, політреформо?
— У такому випадку документ може бути направлений за підписом 150 депутатів. Конституція це передбачає. Думаю, від імені більшості президентський законопроект і піде до Конституційного Суду.
— До речі, опозиціонери казали, начебто Президент особисто заборонив більшості підтримувати парламентський законопроект. Можете підтвердити чи спростувати цю версію?
— Це дурниці, ніхто нікому нічого не забороняв. Хоча не важко здогадатися, кому вигідно розповсюджувати подібні плітки. Дехто намагається створити враження, що більшість — це суто президентська команда, яка виконує всі вказівки з Банкової. Але це ж неправда. Більшість також є неоднорідною. В нас є різні думки, точаться дискусії. Але нас об’єднує розуміння ситуації, в якій перебуває Україна, і бажання змінювати її на краще.
На жаль, в парламенті є й по-іншому налаштована частина. Вона вже гріється думками про майбутні пости, її єдина стратегічна мета — перемога на президентських виборах. Не гребуючи при цьому прикриватися інтересами народу, кричати про ціни на хліб. Те шоу, що ми всі бачили в парламенті в четвер, — певний передвиборний трюк. Не реформа потрібна нашим так званим опозиціонерам, а лише розмови про неї.
