Культурні та громадські діячі буквально окупували списки політичних сил. Утім, якщо раніше їх включали до партій, щоб відхопити шматок від торту популярності тієї чи іншої кандидатури, отримавши додаткові голоси, нині їх залучають і по мажоритарним округам. Українська платформа «Собор» вирішила зробити ставку на культуру. Більшість її членів — письменники та музиканти. Політиків у списку мало. До лав «Собору» увійшов і відомий прозаїк Василь ШКЛЯР. Він представлятиме партію на 123 окрузі Львівщини (Золочів, Миколаїв, Перемишляни). Про мотиви такого рішення та перспективи партії «День» вирішив розпитати самого автора.
— Василю Миколайовичу, чому ви вирішили йти до парламенту?
— Спочатку, не зважаючи на численні пропозиції йти до Верховної Ради за списком чи по мажоритарці, я відмовлявся. Мій соціальний статус письменника міцніший і вищий за депутатський. Однак, в останній момент з’ясувалося, що люди з 123 округу збирають підписи для звернення до лідерів Об’єднаної опозиції з проханням висунути на цей округ мене. На їхню думку, опозиційний кандидат на цьому окрузі заслабкий (Котеляк Лідія. — Авт.). У тій ситуації, яка склалася в країні: загроза державності й усьому українському, мій громадянський обов’язок був погодитися на пропозицію людей. Це все одно, що колись: тебе кличуть до себе повстанці, а ти не йдеш з ними до лісу. Настав момент, коли треба принести в жертву деякі свої творчі плани й стати до тих лав, які будуть відстоювати українські інтереси.
— Ви говорите про опір та боротьбу, однак робота депутата включає в себе й безліч інших обов’язків, чи готові ви їх виконувати?
— Утвердився штамп, що до парламенту повинні йти тільки економісти та юристи. Це не так. Коли прибалти оголосили незалежність, на перше засідання їхнього Кабміну прийшли хлопці в джинсах й кедах, без спеціальної освіти.
Насправді, усі економічні закони, постулати тощо були відкриті ще 200 років тому, просто треба чесно ними користуватися. У кожного народного депутата працює ціла армія юристів та економістів, але все, що вони роблять — завуальовують діяльність нардепа та відстоюють його власні інтереси. Тож, нам слід позбутися міфу про так званий професіоналізм, котрим хворіли деякі, навіть видатні, політики. Покійний В’ячеслав Чорновіл брав людей із комуністичної команди тільки тому, що вони хороші фахівці. Сьогодні ми пересвідчилися в тому, які це професіонали і до чого вони призводять.
— Фактично, відбувається повернення до тенденції початку 1990-х років, коли у Раді було багато культурних та громадських діячів.
— Професія людини сьогодні важить менше, ніж її моральне обличчя. Усі дуже добре розуміють, що нам потрібно і за що варто боротися. Повернення до досвіду 1990-х сталося тому, що ми побачили: у нації немає вождів. Спрацював відомий вислів: коли у народу немає вождів, їхню місію беруть на себе поети.
Спостерігати за безладом та відвертою наругою над українською нацією та її цінностями і просто чухати лоба вже не можна. Тому багато письменників, людей із загостреним почуттям національної гідності, знову вирушає в «бій»: по списках чи одномандатних округах. Особисто мені більше імпонує мажоритарка: тут є справжня боротьба — ти не автоматично проходиш до парламенту. До того ж, кандидат отримує підтримку конкретних людей, перед якими він несе відповідальність і має зробити усе можливе, щоб їм не було за нього соромно.
— Але сучасний парламент інший, там правлять бал різноманітні бізнес-групи. Доведеться працювати на них?
— До парламенту повинні прийти люди, котрі покажуть суспільству, що є речі значно цінніші за гроші. Новообрані депутати мусять продемонструвати, що має бути якась совість, відданість і, зрештою, вибачте за пафос, самопожертва.
Ми сподіваємося, що у ВР пройдуть, в першу чергу, патріоти. Інакше, будемо сподіватися на те, що навіть меншість сильних, принципових особистостей, котрі не застрягли з головою у матеріальних інтересах, здатна дати більше позитиву, ніж більшість, котра буде гратися у поміркованість: і вашим, і нашим.
— З ким збираєтеся співпрацювати, якщо пройдете у парламент?
— З Об’єднаною опозицією. Я йду за мажоритарним округом тільки тому, що у людей виник сумнів щодо перемоги опозиційного кандидата. Однак, я не буду з ним конкурувати. Якщо напередодні виборів побачу, що в нього є шанси на перемогу, я зніму свою кандидатуру і буду працювати на нього. Якщо таких шансів не буде — боротимуся до останнього, щоб не віддати цей округ людині від влади.
— Українська платформа «Собор» заявила про себе напередодні виборів, як це часто у нас робиться. Ви гадаєте, є шанси у партії?
— На мою думку, проект запланували добре, але, дійсно, його краще було б втілювати раніше. Можна було б залучити більше відомих імен. На жаль, усе робиться в останню хвилину. Втім, багато кому ця команда симпатична, адже там є як професіонали, так і нові імена.
Найближчі два місяці покажуть, наскільки нас підтримають виборці. Якщо до середини жовтня ми не здобудемо необхідної підтримки, щоб подолати п’яти відсотковий бар’єр, партія відмовиться від участі у виборчих перегонах на користь опозиції. Оскільки половина електорату ще не визначилася зі своїми політичними вподобаннями або не довіряє ні владі, ні опозиції, цей проект може бути успішним, адже працює на завоювання симпатій саме цього електорального поля.
