Кандидати від Партії регіонів програли на всіх мерських виборах, які відбулися в неділю в електоральній вотчині «донів» — Луганській, Дніпропетровській і Запорізькій областях.
У неділю, 16 березня, в п’яти великих райцентрах східної і центральної України пройшли дострокові вибори міських голів, яки пішли минулого року у відставку з різних причин. У переддень можливих перевиборів міського голови Києва «proUA» побував у Дніпродзержинську (Дніпропетровська обл.).
Це один із найбільших промислових центрів країни. У самому Дніпродзержинську вважають, що двадцять років тому місто виробляло 1,2 ВВП СРСР, а зараз — майже сім відсотків ВВП України. Тут є дев’ять «хвостосховищ» із 46 млн. тонн відходів уранового виробництва. Вигляд у 200 тисячногоміста відповідний, індустріальний. Один із кандидатів на посаду міського голови поставив перед своєю командою завдання — випустити серію плакатів із зображенням кандидата на тлі якихось красивих місць міста. Після довгих роздумів і пошуків вирішили сфотографувати кандидата на тлі... кошиків із привізними тюльпанами.
Політико-економічний розклад свідчить про те, що урядовці мало що вирішують на ввіреній їм території. Присланий зі столиці голова облдержадміністрації Віктор Бондар тут вважається обов’язковим гостем. У Дніпропетровську впевнені, що великого зла області він не завдасть. Щоправда один зі співрозмовників «proUA» дивувався, що посада голови райдержадміністрації може обійтися в $150— 200 тис., тоді як керівництво районним УБОЗом коштує часом удвічі дорожче.
Ігор Коломойський вважається головним бізнес-авторитетом в області. Так чи інакше на ньому зав’язані всі дніпропетровські нардепи від БЮТ. Однак є міста-винятки. У Кривому Розі міськрада «упакована» вихідцями з Донбасу завдяки Рінату Ахметову. Дніпродзержинськ вважається територією «Індустріального союзу Донбасу» завдяки володінню найбільшим заводом міста — меткомбінатом ім. Дзержинського. Тому недивно, що минулі вибори виграв кандидат, який отримав підтримку цієї корпорації.
Попередній міський голова Дніпродзержинська пішов у відставку вимушено. Олег Захорольський очолив місто 2006 р. завдяки перемозі на виборах із перевагою в... 12 голосів, що стало величезною несподіванкою для місцевих бонз, які за звичкою покладалися на долю та доморослих піарників. За рік міськрада поставила міського голову з його ініціативами в повний «ігнор». Кращим виходом стала добровільна відставка. В.о. міського голови стала секретар міськради Світлана Кузнєцова (Партія регіонів), протеже соратника Ріната Ахметова — нардепа Олександра Вілкула (його батько очолює Дніпропетровську облраду).
На дострокові вибори ІСД спочатку висунув із півдесятка працівників ДМК. Проте, за ходом концепція помінялася, й майже всі вони «добровільно» знялися з виборів, боротися за перемогу залишився лише один електромонтер. У той же час отримав підтримку керівник місцевого відділення «Промінвестбанку» Ярослав Корчевський, який проводив кампанію своїми фінансовими силами. До того моменту передвиборна соціологія показувала, що Кузнєцова і Корчевський ідуть рівномірно. За місяць ситуація змінилася. Столичні «варяги» не нагнітаючи пристрастей (явка в день виборів становила лише 24%) домоглися 40% результату для Корчевського. Своєю чергою регіонали зробили велику помилку, сподіваючись на партійний бренд і один підтримуючий візит телезірки Інни Богословської. Підсумок — третє місце Кузнєцової з 10%. На друге місце спромігся вийти місцевий правозахисник Віталій Купрій — «помаранчевий» протеже Миколи Катеринчука.
Свою поразку регіонали відчули за декілька годин до кінця голосування. Пізно ввечері було мобілізовано юристів, які спробували завалити дільничні комісії скаргами. Але було дуже пізно. Та й скаржитися не було на що: на дільницях не те, що урну ніхто не перевернув, а навіть кількість виборців, що не знайшли себе в списках, а це головна проблема для українських виборів останніх років, — була вкрай малою.
Схожа картина виявилася і в інших східних містах. У Бердянську (Запорізька обл.) виграв підприємець Євген Шаповалов, а регіональний секретар міськради — друге. У Стаханові (Луганська обл.) переміг колишній мер Сергій Жевлаков, тоді як регіонали, що активно боролися один із одним посіли друге й третє місця. У Зорінську (Луганська обл.) виграв голова профспілки місцевої шахти Микола Козюберда. А перший заступник голови, якого підтримувала ПР, посів лише третє місце, пропустивши вперед ще й 70 річного комуніста.Ще одна сенсація прийшла з селища Новопсков, де виграв бютівець Олександр Бондар.
Доповнює картину Жашків (Черкаська обл.). У електоральній вотчині БЮТ протеже найбільшого латифундиста області Богдана Губського також ухитрився програти. Переміг глава місцевого районного військкомату Едуард Ружицький, який має партквиток Соцпартії. Однак на вибори він ішов, скоріше, не як соціаліст, а як людина, яка користується довірою колишнього міського голови Жашкова.
Таким чином, з’ясувалося, що наші виборці пам’ятають і цінують «мажоритарку». Це, мабуть, головний сигнал для Секретаріату Президента, що мучиться падінням рейтингу пропрезидентського блоку. У разі повернення змішаної системи пропрезидентська сила може піти за принципом «Заєди», що набрала 2002 року жалюгідні сім відсотків як блок, але отримала найбільшу фракцію в парламенті за рахунок приєднання десятків «мажоритарників». Тим більше, що вибори на сході показали — перемагати регіоналів на їхній території можна.
