25 квітня в Києві відбулася Установча конференція Українського відділення Міжнародної асоціації релігійної свободи (МАРС). Завданням нової організації буде «Утвердження й поширення принципів релігійної свободи, а також захист усіма законними засобами права кожної людини на віровизнання і богослужіння або на відмову від них, згідно з особистим вибором.»
Українське відділення буде асоційованою частиною МАРС, організації, яка діє в багатьох країнах світу і має за собою понад 100-літню історію змагань за релігійні права людини. Головні принципи МАРС проголошують: «Ми віримо, що релігійна свобода (РС) є правом, яке дароване людині Богом... Ми віримо в природне й невід’ємне право людини на свободу совісті — сповідувати чи не сповідувати певну релігію, самостійно обирати релігію та переконання, змінювати релігійні переконання за наказом своєї совісті ... Ми віримо, що РС та усунення усіх форм нетерпимості й дискримінації за релігійною ознакою є основою взаєморозуміння, миру та дружби між народами ... Ми віримо, що дух істинної РС викладено в «золотому правилі: «Як хочете, щоб з вами обходилися, так і ви обходьтеся з іншими».
Ініціаторами утворення Українського відділення МАРС стали представники багатьох релігійних організацій країни, Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ, вчені, громадські діячі, а також Держкомітет у справах релігій. Президентом Українського відділення обрано Віктора Єленського.
Чому виникла необхідність створювати подібну інституцію в Україні? Організаційний комітет установчої конференції відзначив, що останнє десятиліття стало добою радикальних змін у сфері свободи совісті та релігійних прав людини в Україні. Свобода віросповідання проголошена Конституцією держави і закріплена законодавством. Однак численні релігійні й громадські діячі, вчені, правозахисники свідомі того, що «лише постійна й наполеглива боротьба за розширення меж релігійної свободи та за поглиблення її розуміння здатна зробити досягнення незворотними, а також закріпити в Україні міжнародні стандарти свободи совісті ... Транзитний стан українського суспільства майже щодня створює проблеми для віруючих різних віросповідань, а порушення чинного законодавства місцевими органами влади торкається не тільки релігійних меншин, а, по суті, всіх релігійних організацій.» Обговоренню цих проблем було присвячено значну частину установчої конференції.
Голова Держкомітету у справах релігій Віктор БОНДАРЕНКО розповів про те, що міжнародний рейтинг України у сфері забезпечення РС стоїть досить високо — згідно з річним звітом Комісії з питань релігійної свободи Держдепартаменту США. Попри це, відзначив п. Бондаренко, численні й нагальні проблеми існують. Зокрема з тiєї причини, що релігійна свобода потребує не тільки конституювання, але також втілення у суспільну свідомість. Важким для урегулювання є феномен новітніх релігійних організацій. З одного боку, держава має забезпечити релігійну свободу для членів цих організацій, а з іншого — захистити громадян (в деяких нечисленних випадках) від можливого шкідливого впливу. І зробити це обґрунтовано, законно. А це пов’язано з іще однією проблемою — 90% новітніх релігійних організацій досі залишаються науково не дослідженими, не описаними — ніхто докладно й безпомилково не знає їхніх догматів, ієрархії, обрядів, церковного права. Цими питаннями мають систематично займатися науковці; конче потрібно створювати при університетах теологічні факультети, захищати дисертації, які б мали прикладний характер, писати фактологічні монографії.
Професор Анатолій КОЛОДНИЙ , президент Української асоціації релігієзнавців, розповів, що за 5 років асоціація здійснила видання 65 книжок, присвячених актуальним питанням релігійного життя України, провела численні міжнародні та всеукраїнські конференції за участю представників різних церков, без будь-якої дискримінації. «Наш принцип — рівність усіх релігійних організацій. Що, однак, не всім подобається. Дехто досі ділить віруючих на «православних та інших». Забуваючи при цьому, що у більшості країн світу «іншими» є саме православні.» Анатолій Колодний впевнений, що релігійний досвід незалежної України можна з гордістю «експортувати» в інші країни. На відміну від деяких пострадянських країн, таких як Білорусія, Азербайджан, Туркменія, де релігійні свободи людини відверто порушуються.
На Установчій конференції були присутні гості — активні діячі вже існуючого Російського відділення МАРС — пп. Крушеницький та Красіков. Цікаво відзначити, що один із гостей — православний, належить до РПЦ, а його колега — член церкви Адвентистів сьомого дня. Обидва поділилися досвідом своєї роботи і нагадали присутнім, що якість демократії визначається тим, як держава ставиться до меншості, а не до більшості, зокрема — до релігійної меншості. П. Крушеницький перелічив фактори, які, на його думку, ведуть до порушення свободи совісті та дестабілізації релігійної ситуації в будь-якій країні. Це, зокрема, 1) відстоювання певною релігійною групою своєї суспільної виключності; 2) фактор традиційності, який наче б то надає одним релігіям переваги над іншими; 3) ксенофобія — постійна спрямованість на те, щоб засудити й викоренити все чуже. Віктор Крушеницький нагадав, що, діючи за цим принципом, ми можемо залишитися взагалі без релігій — всі вони, включно з усіма християнськими конфесіями, прийшли до нас з інших країн; 4) ворогом релігійних свобод також є, як це переконливо довів радянський досвід, примусова державна ідеологія, тоталітаризм.
Головний редактор часопису «Людина і світ», кандидат філософії Віктор ЄЛЕНСЬКИЙ почав із твердження, що «релігійних прав ніколи не буває забагато». Він ще раз торкнувся позитивної оцінки релігійної ситуації в Україні Держдепартаментом США — за моніторингом 2000 року Україна увійшла до списку 32 країн світу, де релігійна ситуація не погiршилася. Зауваження, однак, хоча й не дуже суттєві, було зроблено.
П. Єленський нагадав присутнім, що цими днями виповнилося 10 років українському Закону про свободу совісті. У порівнянні з тим, що трапилося з подібними законами, прийнятими на хвилі демократичного підйому початку 90-х, у наших сусідів (Росія, Білорусія, Литва), український Закон «вижив», зберіг свою демократичну сутність. Віктор Єленський проаналізував причини такої стійкості. Це, по-перше, особливості української конфесійної карти — розкладка «сил», при якій традиційні церкви, в першу чергу православні, зайняті конкуренцією одна з одною і через те мало втручаються у справи релігійних меншин. Більш компліментарний другий фактор — наша релігійна культура традиційно є значно більш толерантною до іновірців, ніж деякі інші. Неабияку роль, на думку п. Єленського, зіграло також те, що український націоналізм відносно мало пов’язаний з конфесійністю, хоча спроби політизувати церковне життя постійно мають місце. І останнє — трапилося так, що релігійна свобода не загрожувала чинній владі і, відповідно, влада не вдавалася до спроб обмежити чи скасувати свободу.
Відносне благополуччя з релігійними свободами є, однак, вельми крихким, бо не базується на відповідній політичній культурі суспільства. Все в порядку в релігійній сфері може бути тільки в дійсному громадянському суспільстві, в якому, як неухильний факт, визнається існування релігійного плюралізму, а легітимність політичного режиму та його законів не підлягає сумніву. Тому, на думку Єленського, утворення в Україні відділення Міжнародної асоціації релігійної свободи — вельми на часі.
Юрій РЕШЕТНIКОВ — представник Євангельських християн баптистів, навів довгий список проблем, з якими й сьогодні стикаються так звані нетрадиційні церкви (хоча баптизму в Україні майже 150 років). Претензій до законів, до політики вищих щаблів влади у баптистів немає. Але у житті все залежить від чиновників на місцях, від того, як вони тлумачать закони, до якої конфесії належать. Класичні точки дискримінації всім відомі — проблеми з реєстрацією релігійних громад, виділенням земельних ділянок під будівництво храмів, дозволи на будівництво. П. Решетніков згадав також неабиякі складнощі з практичним застосуванням закону про альтернативну службу в армії — нескінченні довідки, обмеження, спротив. Ще одна болюча точка — відсутність можливості дітям отримувати освіту у світських школах, які спирались би на те віросповідання, яке сповідує сім’я. Зараз поняття «світська школа» є синонімом «атеїстичної школи», в якій, однак, деякі предмети набули «православного відтінку». П. Решетніков згадав і про те, що всім учням, незалежно від віросповідання, намагаються нав’язати Християнську етику, укладену однією з конфесій. Так само йдеться з інститутом капеланства (військові священики), з духовною опікою різних силових структур, де проходять службу молоді люди різних віросповідань. Там вочевидь нехтуються права релігійних меншин.
Судячи з виступу представника євангельських християн баптистів, можна зробити висновок, що Держдепартамент США цього разу нас ... перехвалив. І що входження до Міжнародної асоціації релігійної свободи — то дійсно необхідна акція. Адже у списку основних напрямків діяльності Українського відділення МАРС знаходимо, між іншим, такі: «Збір відомостей, що характеризують стан РС і дотримання прав громадян на свободу совісті; аналіз порушень законодавства, надання юридичної допомоги релігійним об’єднанням і окремим громадянам, захист їхніх законних прав в установах суду й арбітражу.»
Установча конференція проходила в атмосфері взаємоповаги й пошуку, у дружньому спілкуванні духовних і світських людей різних церков і конфесій. Російські гості вельми відрізнялися від тих, яких іноді доводиться слухати на «наукових» конференціях захисників російської мови в Україні. Тут виступали дійсні спеціалісти, знавці, ерудити, а також — красномовці. А головне — люди, дуже зацікавлені у релігійних свободах. Не для себе. То, може, не так вже і погано у нашому королівстві, як це здається, коли сидиш перед екраном ТБ або слухаєш радіо?
