У неділю на Тернопільщині відбулося попереднє народне голосування за потенційних кандидатів від опозиційних сил. Його організували громадські організації комітету «Народний вибір-2012», враховуючи звернення виборців одного з найбільших виборчих округів Тернопільщини — 165-го, до якого входять Бережанський, Козівський, Зборівський, Підгаєцький райони. У райцентрах було створено стаціонарні виборчі дільниці, а пересувні діяли у майже вісімдесяти селах. Як розповів «Дню» виконувач обов’язків голови комітету виборців України в Тернопільській області Павло Левків, враховуючи специфіку праймеризу, передусім це не були змагання, а рейтингове голосування, і до бюлетеня включали тих осіб (а їх шестеро), які в першу чергу заявили, що вони балотуватимуться по 165-му виборчому округу. Участь у пробному голосуванні взяли понад 8 300 громадян, а це менше, ніж п’ять відсотків виборців округу. Незважаючи на цей надто низький показник, організатори праймеризу все ж вважають, що він певною мірою відобразив реальний рейтинг заявлених опозиційних політиків. Принаймні Валентина Наливайченка, який, як і передбачалося, переміг із великим відривом — за нього віддали голоси 66,5% громадян. Другим був голова фракції УНП в Тернопільській облраді Володимир Болєщук, за якого проголосували 11,5 % потенційних виборців, тож імовірність того, що він обійде свого опонента під час справжніх виборів до парламенту, дуже мала. Найслабшим виявився спільний висуванець від «Батьківщини» і «Фронту Змін», перший заступник голови Тернопільської обласної організації партії «ВО «Батьківщина» Володимир Бойко (3,7%). Як зазначають експерти, це мало б насторожити Об’єднану опозицію і замінити його на більш сильного політичного гравця.
КОМЕНТАРI
Олександр СОЛОНТАЙ, громадський діяч, експерт ВГО «Інститут політичної освіти», спостерігач під час праймеризу:
— Дуже добре, що це розпочалося, тобто від розмови перейшли до діла. Не секрет, що опитування, яке відбулося у Тернопільській області, було ініційоване, з одного боку, тими громадськими організаціями, які спостерігають за виборами, а з іншого боку — тими, котрі прихильно ставляться до Валентина Наливайченка. Але попри це бюлетень, який вони роздавали виборцям, містить прізвища абсолютно всіх опозиційних кандидатів, котрі заявилися на цьому окрузі, тобто не було ніякого підступу, адже такі опитування часто використовують як маніпулятивну технологію: одних кандидатів включають, інших — ні, і в результаті одні виходять нагору, а інших люди нібито не підтримують. Тут усе відбулося досить пристойно: від усіх опозиційних партій, котрі заявилися, кожен кандидат був. Усього їх було шестеро, і, крім того, виборець міг записати свого кандидата. Це, звичайно, більш репрезентативний захід, ніж будь-яке соціологічне опитування, тому що у звичайних селах активні люди мають можливість прийти і показати свою позицію. З іншого боку, звичайно, це не науковий підхід, а політичний. Адже йдуть лише активні виборці, голосують лише прихильники тих кандидатів, котрі дійсно мають шанс. Це якраз політичне змагання, в інших країнах якраз праймеризи і є такими політичними змаганнями. Мені дуже сподобалося, що опитування було зроблено малими силами: вони зробили таку собі пересувну дільницю — узяли машину, столик, бюлетені і в різних селах призначили опитування на різний час. Таким чином вони змогли охопити кожен населений пункт, зробивши таку собі летючу бригаду. Інформування про захід організатори, як розповідають представники місцевих громадських організацій, забезпечили через усі медіа, а також вони роздавали листівки. Для досягнення рівня усвідомлення людей цього, очевидно, не вистачило. Адже це відбувається уперше — люди до цього не звикли і не все розуміють. Але добрий початок — половина діла. На цих виборах це будуть прецеденти, перші ластівки по Україні, але я не здивуюся, якщо на наступних парламентських виборах це відбуватиметься масово по округах.
Ярослав ЧОРНОЗУБ, політичний експерт, Тернопіль:
— Всередині опозиційних сил стоїть питання — хто скільки набере, але загальний відсоток від цього насправді ні збільшиться, ні зменшиться. Тобто це не вплине на тих людей, які не є опозиційно налаштованими. Це по-перше. Друге питання — відкритий вибір лідера опозиційної частини виборців. Тобто у праймеризі не брали участь люди, які не є опозиційно налаштованими. Це свого роду такий рейтинг довіри. Справа в тому, що, як показує соціологія, на сьогодні по цьому округу лідирує Валентин Наливайченко. Після того як він вийшов із «Нашої України», і після того як НУ виключили з Комітету опору диктатурі, на сьогодні він є тільки громадським лідером. А «солодка парочка» «Батьківщина» і «Фронт Змін», які є домінантою в так званій об’єднаній опозиції, не приймають, так би мовити, поштучних кандидатів, а цілими партіями. Ми бачимо, як партія Гриценка влилася, продовжуються переговори з Європейською партією. Тому для Валентина Наливайченка дуже важливим було проведення праймеризу, оскільки в нього немає такої політичної підтримки. Відверто кажучи, дуже слабкою є кандидатура Володимира Бойка від об’єднаної опозиції. Якщо ми говоримо про опозиційний табір, то його вагова категорія значно нижча, ніж у Валентина Наливайченка, і результат праймеризу може спонукати КОД і об’єднану опозицію до прийняття рішення щодо висунення більш сильного кандидата. Бойко — це людина третього політичного ешелону. Для мене особисто не зрозуміло, чому об’єднана опозиція зі старту віддає цей округ, виставляючи таку слабку фігуру. Тому праймериз — важливий крок до того, що будуть прийняті якісь інші рішення. І не виключено, що той же Валентин Наливайченко отримає підтримку з боку об’єднаної опозиції.
Микола ЛАЗАРОВИЧ, докторант Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, кандидат історичних наук, доцент кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Тернопільського національного економічного університету, заслужений працівник освіти України:
— Праймериз, звичайно, процедура демократична і застосовується в багатьох країнах світу, але поки що ми до цього не дозріли — не стільки народ, як наші політики. Все ж таки треба мати якусь запоруку проти того, щоб переможці праймеризу у підсумку не стали «тушками». Мені здається, що в такій ситуації мандат повинен би бути прив’язаний до перебування того чи іншого депутата у тій же фракції, від якої він йшов, з тою силою, яка його підтримувала. Бо може статися так, що ніби й людина непогана, але потім їй створять такі умови (а ми бачимо, що нині влада дуже вигадлива у цьому напрямку), що тому кандидатові чи вже депутатові не залишиться нічого іншого, як іти просто до урядової коаліції. На сьогодні інститут праймеризу, можна сказати, — гострий ніж із обох боків. Звичайно, було б добре, якби той чи інший кандидат визначався з урахуванням думки виборців. І ми, нарешті, маємо дозріти до тієї ситуації, коли для кандидата, для депутата, для будь-якого урядовця, насамперед, вирішальною буде ця думка. Але, на жаль, на сьогодні вона важлива для тих, кого обирають лише в той момент, коли їх обирають.
