Другий всесвітній форум українців, крім усього іншого, поставив питання ще й про доцільність проведення таких велелюдних зібрань
Коли п`ять років тому відбувся Перший всесвітній форум українців, ні в кого (крім запеклих противників української незалежності) не виникало сумнівів у тому, що така акція має дуже великий сенс. Адже з`їхалися сотні українців із десятків країн світу; люди з донедавна протилежних політичних таборів зав`язували контакти між собою; українство світу чи не вперше в історії спробувало продемонструвати себе як єдину цілісність.
Відтоді відбулося чимало подій, які змінили й саму Україну, і світ навколо неї. Тому, коли 21 - 23 серпня в Києві проходив Другий всесвітній форум українців, настрої на ньому вельми відрізнялися від попереднього. І одним словом чи навіть реченням охарактеризувати їх неможливо, бо надто по-різному налаштованими були люди, котрі приїхали до Києва.
У частині антуражу другий форум спробував був скопіювати перший. Не оминули його своєю присутністю керівники владних структур держави та керівники низки національно-демократичних і центристських партій. На адресу делегатів надходили вітання з найекзотичніших точок планети, навіть з Антарктиди, зі станції "Вернадський". Фольклорні колективи демонстрували свою майстерність перед учасниками. Проте відчувалося (і це говорили численні делегати із західної та східної діаспори), що повторення ритуалів першого форуму нічого змістовного не несе.
На відкритті форуму Президент Леонід Кучма виступив із тривалою промовою, яка була присвячена головним чином внутрішньополітичним "розбіркам" у державі й дуже неоднозначно сприймалася учасниками зібрання. Наприклад, різко негативно про звичку висипати політичний дріб`язок перед "шокованою діаспорою" висловився народний депутат Євген Марчук. На його думку, "виносити внутрішні проблеми на високу трибуну всесвітнього форуму" недоцільно. З другого боку, деяким представникам національно-радикальних сил сподобалися різкі висловлювання Леоніда Кучми на адресу лівого керівництва парламенту, і вони щиросердо волали: "Ганьба!" під час виступу Олександра Мороза.
Після пленарного засідання всі розійшлися на секції та "круглі столи". При цьому трапився цікавий казус. Аудиторії "жовтого корпусу" Національного університету імені Шевченка не вміщували бажаючих взяти участь в обговоренні різноманітних проблем, винесених організаторами на секції та "круглі столи". Це, попри організаційні хиби, засвідчило актуальність як цих проблем для представників українців усього світу, так і тих форм, у межах яких відбувалося обговорення. Видається, що саме там, у живій і неформальній атмосфері дискусій, і відбулися головні змістовні події форуму. Принагідно варто зазначити, що однією з ідей, що зародилися на секціях і "круглих столах", стала ідея створення фахових інформаційно-координаційних структур, які б на постійній основі сприяли співпраці українських бізнесменів, науковців, освітян із різних країн.
Те, що потрібні нові організаційні форми для поєднання праці українців самої України та країн поселення, зайвий раз засвідчив третій день форуму. Коли знову почалися пленарні засідання, зібралося приблизно з півзалу палацу "Україна". Інші делегати та гості або спілкувалися у фойє, або залагоджували свої справи в місті, або просто мандрували столицею. Очевидно, багато хто самотужки шукав плідніших, ніж помпезні урочистості, форм спілкування з колегами з різних держав і з самої України. І це зрозуміло. Адже Україна знаходиться нині в стані суспільної модернізації, отож коли збираються представники українських громад із усього світу, акцент, напевно, слід робити не на формальних ритуалах, а на живих контактах всіх зацікавлених у розвиткові української культури, науки, економіки. А в залі палацу "Україна" тривали, головним чином, традиційні для певних політиків ламентації щодо тяжкого стану української мови й культури, які закінчилися не менш традиційним фольклорно-етнографічним концертом.
... А паралельно з прикінцевими годинами форуму та згаданим концертом на стадіоні "Динамо" розгорталося велике молодіжне шоу з участю відомих українських співаків. І київська молодь, яка знає напам`ять пісні Олександра Пономарьова, Юрка Юрченка, "Аква Віти", Олі Юнакової, охоче підспівувала виконавцям щиро українською мовою. Жаль тільки, що на шоу не було жодного з делегатів форуму.
