Останні заяви українського Міністерства закордонних справ про явну абсурдність вступу України до Євразійського Економічного співтовариства, де домінує Росія, і про те, що Україна не втрачає надії на євроатлантичну інтеграцію, вселяють оптимізм у всіх, хто сподівається на те, що згодом Україна стане сучасною, процвітаючою європейською державою. Сама думка про те, що Україна увійде до Європи разом із Росією, була й залишається абсурдною, тому що, як писав Микола Данилевський у своїй праці «Росія і Європа» (1869), що стала наріжним каменем російської інтелектуальної історії, Росія — цивілізація, що докорінно відрізняється від Європи. У геополітичному значенні Росія не може увійти до Європи, не перетворивши її у щось вельми відмінне від тієї Європи, яка існує на даний момент. Із погляду політичних цінностей, явне прагнення Росії до гегемонії у тій сфері впливу, яку їй вдалося захопити, виглядає не дуже європейським. Роман Заходу з Росією, причини якого зрозумілі будь-кому, хто бачив по телевізору відвідування міністром оборони США Дональдом Рамсфельдом півтори тисячі американських військових, яким Росія люб’язно дозволила скористатися військово-повітряною базою в Бішкеці, навряд чи довго триватиме. Економічна і політична системи цієї країни (як і України) дуже відрізняються від тих, які могли б бути прийнятними для Заходу. За всього очевидного «західництва» російського президента, навряд чи він зможе при всій щирості своїх намірів повернути назад вікову російську — і радянську в тому числі — історію, а також породжені нею звички і стереотипи.
Україна розташована на межі цих цивілізацій, і її західна частина тяжіє до Європи, а східна — до Росії; вона може піти будь-яким із цих шляхів. Обнадійливі слова українських чиновників про нескінченну прихильність України до Європи не повинні примусити нас забути про те, що входження до Європи — проблема не тільки зовнішньополітична. Це цілий ряд проблем, пов’язаних із внутрішньополітичним життям країни, які не можуть вирішити дипломати. Якщо Україна буде готова для об’єднання із Заходом, їй там, безумовно, будуть раді. Багато хто у цій країні хоче саме цього. Однак, враховуючи реальну обстановку, не треба забувати стару істину, успадковану від Радянського Союзу: «Говори одне, думай друге, роби третє».
