Держави-учасниці погодилися з тим, що загальна кількість озброєнь у Європі, порівняно з існуючими рівнями, не буде збільшуватися. Зафіксована необхідність забезпечення однакового для всіх рівня безпеки, незалежно від приналежності країни до військово-політичного союзу. Район застосування Договору не буде поділятись, як раніше, на зони, до яких входили члени блоків. Основою участі країн стане їхнє індивідуальне членство. Для кожної держави-учасниці визначатиметься максимально дозволена кількість звичайних озброєнь. Цей так званий територіальний рівень складатиметься з національного рівня (тобто певної кількості власних), і розміщених на постійній основі іноземних озброєнь.
Для держав, які не мають на своїй території іноземних озброєнь на постійній основі, в тому числі й для України, територіальний рівень має дорівнювати національному.
- Для європейських країн, котрі планують найближчим часом вступити в НАТО, питання про те, як в адаптованому Договорі буде обумовлено розміщення на їхній території іноземних військ, є принциповим. Деякі з них уважають, що чітко фіксувати співвідношення між кількістю власних та іноземних озброєнь на своїй території взагалі не варто. А якщо й фіксувати, то за винятком таких категорій звичайних озброєнь, як літаки та гелікоптери. Чи поділяє такі підходи Київ?
- Якщо країна для гарантування безпеки хоче мати на своїй території іноземні війська - це її суверенне право. Водночас Україна вважає за необхідне чітко конкретизувати дозволену кількість розміщених озброєнь з усіх п`яти категорій, що обмежуються Договором, спираючись на принцип достатності. Це забезпечить передбачуваність ситуації в Європі, сприятиме більшій стабільності та прозорості у військовій сфері.
- Як в оновленому Договорі буде трактуватись присутність звичайних озброєнь у складі Чорноморського флоту РФ у Криму?
- Озброєння й військова техніка у складі формувань ЧФ РФ перебувають на території України тимчасово, що зафіксовано в українсько-російських угодах. Ми прагнемо, аби й в оновленому ДЗЗСЄ ці озброєння вважались такими, що перебувають на умовах тимчасового розгортання. Учасники переговорів вже визнали, що за певних обставин і на певний час країна може мати більшу кількість озброєнь, ніж це передбачено її територіальними рівнями (наприклад, для проведення навчань, миротворчих операцій). Застосування цього положення й до російських озброєнь дозволить привести у відповідність з адаптованим Договором умови перебування в Україні військових підрозділів ЧФ РФ, не обмежуючи наші національні рівні звичайних озброєнь.
- А як довго може тривати таке тимчасове розгортання?
- Висловлюються думки, що таке розгортання має бути обмежено незначними термінами.
- Але ж мінімальний термін дії українсько-російських домовленостей по ЧФ - 20 років. Якщо інші учасники Договору вважатимуть, що це задовго для тимчасового перебування, то в Росії буде можливість на якісно іншому рівні закріпити перебування своїх військ у Криму. Причому за рахунок наших квот і вже на постійній основі. Наскільки реальний такий розвиток подій?
- На нашу думку, після довгоочікуваного вирішення проблеми поділу ЧФ залишення обмеженої кількості російських озброєнь на території України не порушує загального балансу сил у районі застосування Договору. Виходячи з цього, ми сподіваємося, що партнери на переговорах підтримають наші пропозиції.
- Чи сподівається Україна в процесі адаптації ДЗЗСЄ позбутися так званих "флангових" обмежень?
- Це одне з найбільш чутливих ??? важливих для України питань, яке поки що залишається неврегульованим. За часів НАТО та Варшавського договору були визначені флангові зони з додатковими обмеженнями на кількість озброєнь. В Україні до такої зони увійшла частина території (колишній Одеський ВО), де ми були обмежені у праві на свій розсуд розміщувати озброєння, попри те, що Україна є позаблоковою країною.
Значною мірою гострота цього питання була пом`якшена для нас після ухвалення у травні "флангового" Документа, за яким було зменшено площу, на яку поширювались обмеження. Але, схвалюючи цей Документ, Україна офіційно висунула умову, що "флангова" проблема буде остаточно врегульована в ході адаптації Договору про ЗЗСЄ. Ми прагнемо до повного скасування додаткових обмежень на територію України. Підтримавши нас у цьому прагненні, інші держави на практиці визнають відсутність будь-якої військової загрози з боку України в цьому фланговому районі, який, до речі, ні на сході, ні на заході не виходить до зовнішнього кордону нашої держави.
