На підвіконні в кабінеті Надзвичайного і Повноважного Посла України в Литві стоїть макет пам'ятника великому литовському князю Гедимінасу. Цей монумент біля Кафедрального собору в центрі Вільнюса з'явився зовсім недавно. Гранітного постамента, на якому встановлена статуя великого князя, привезено з України в подарунок литовському народові, про що сповіщає меморіальний напис. Для самого ж посла, який ініціював ідею цього подарунка і доклав чимало зусиль для її втілення, цей пам'ятник символізує українсько-литовську дружбу.
- Можу сказати без зайвої скромності, - розповідає Ростислав Митрофанович, - що українське посольство має в Литві великий авторитет. Наше дипломатичне представництво - найкраще у Вільнюсі і, як відзначив, перебуваючи з візитом у Литві, Президент Леонід Кучма, - це одне з найкращих українських посольств у світі. Узагалі в дипломатії не існує принципу великих та малих держав. І Литва, з якою Україну пов'язують давні миролюбні відносини і де до нашого народу, я сказав би, ставляться з ніжністю, є нашим надійним і добрим партнером. Литва розуміє наші проблеми і не раз підтримувала Україну, зокрема і у важких питаннях, скажімо, в ситуації навколо Криму. Це не просто дипломатична, а часом дуже дієва підтримка. Нагадаю, що Альгірдас Бразкаускас свого часу єдиний із президентів особисто написав листа щодо схвалення членства України в Європейській Раді. Хіба потрібен більший доказ нашого взаєморозуміння?
- Якою мірою литовці інформовані про події в Україні?
- Загалом непогано. Щодня у трьох литовських газетах публікуються матеріали про нашу країну, які готує прес-служба українського посольства.
- Соціально-економічні та політичні процеси, що відбуваються в наших країнах, напевно, схожі?
- На макрорівні - безперечно. І Україна, і Литва будують незалежні демократичні держави, однаково переживаючи складності посткомуністичного періоду, освоюючи ринкові відносини. Зрозуміло, вирішення всього комплексу цих проблем об'єктивно вимагає тривалого часу. Адже, окрім усього іншого, навколо кожного питання в суспільстві зіштовхуються політичні, корпоративні, групові, зрештою, й особисті інтереси. Однак, треба враховувати, що Литва, хоча б через особливості менталітету народу, та й не такий сильний, як в Україні, комплекс тоталітаризму, нас випереджає в деяких питаннях, зокрема приватизації, ставлення до приватної власності на землю.
- Чи не можна тоді, з певною обережністю, звичайно, знаючи досвід Литви, прогнозувати деякі процеси в Україні?
- Така постановка питання доречна. Звичайно, процеси адаптування до нової реальності в Україні та Литві відбуваються різними темпами, але, в певному сенсі, ця країна може бути для нас моделлю. Досвід реформ у Литві гідний серйозного аналізу. Відзначу, що зацікавленість цим досвідом поступово пробуджується в українських відомствах. Зокрема, з проханням розповісти про правову реформу в Литві до нас недавно звернулося Міністерство юстиції України.
- У яких галузях найкраще розвиваються українсько-литовські відносини?
- У політичній сфері в нас практично немає розбіжностей. Певна річ, хоча за обсягами товарообігу Україна посідає в Литві третє місце, наші економічні зв'язки поки що недостатньо інтенсивні. Утім, нині стабілізується ситуація зі взаєморозрахунками, посилилася банківська активність, що, на мій погляд, сприятиме пожвавленню економічного співробітництва. На жаль, дуже кволі культурні контакти між нашими державами. Ми мріяли провести тут Дні української культури, але в нинішній економічній ситуації це, напевно, утопія. Хоча, переконаний, що, бодай спорадично, варто було б здійснювати тут культурні акції, організовувати гастролі українських виконавців. Можливо, поліпшенню ситуації сприяло б створення у Вільнюсі "Українського дому". Нині ми намагаємося реалізувати цю ідею.
- Напевно, її вітають і українці, які постійно проживають у Литві. Загалом наскільки українська діаспора тут може задовольняти свої національні, культурні потреби?
- У Литві проживає 40 тисяч українців. Треба чесно сказати, що українська діаспора тут об'єктивно не має того економічного потенціалу, який дозволяв би їй істотно впливати на життя Литви. Утім, для свого культурного розвитку наші земляки мають непогані умови. Осередки української громади діють у кількох литовських містах - Клайпеді, Вісагінасі, Йонаві, де, до речі, є українська школа. Недільна школа, яку, між іншим, відвідують і діти співробітників амбасади, діє при уніатській церкві василіан у Вільнюсі. При багатьох осередках створено художні колективи. Звичайно, вони дуже обмежені в коштах, але, якщо є така змога, ми прагнемо їм допомагати.
Вільнюс - Київ
