Сформулювати ідею Руху доступними широкому загалу словами вже давно нікому не спадало на думку. Востаннє рухівська думка зосереджувалася над цим питанням чотири роки тому, видавши незабутні за своєю універсальністю гасла на зразок «бандитам — тюрми». Проаналізувати, чи допомогли ці гасла на минулих виборах, чи зашкодили, так ніхто й не спромігся: якось не до того було. Тепер же взагалі не до ідей та ідеології. Задум керівних рухівців простий до геніальності: Рухи об’єднуються, тому це і має бути ідеологією. Справді, хто і коли насмілювався виступати проти об’єднання? Подібні виступи, якщо навіть і мають під собою стовідсоткові аргументи, означають поразку на виборах. Тому сьогодні і в Народному Русі, і у середовищі його потенційних союзників про об’єднання говорять усі. Інша річ, що кожен, говорячи про це, говорить про своє.
ВЛАСНЕ РУХИ
Реальне об’єднання Руху з партією на чолі із Юрієм Костенком під майже аналогічною назвою має, за проголошеними деклараціями, відбутися вже після виборів. Такий спосіб вибраний через одну маленьку причину: реального шляху об’єднання Рухів не існує. На відміну від столиці, де вплив обох партій, м’яко кажучи, не зростає, в регіонах існують реальні структури обох Рухів. І саме їхня реальність робить об’єднання проблемою. Якби це були якісь інші партії, які окрім голови обласного осередку та свідоцтва про реєстрацію нічого не мають, проблем би не було. Коли ж в місті, області чи районі існує два реальних керівника рухівських осередків, за якими стоять реальні члени організації — справи виглядають не так вже й просто. Після невдалої спроби вже й Костенка очолити Рух у 1999 році парторганізації на місцях не поділились автоматично навпіл, як фракція у парламенті. Рухівці в регіонах йшли або «за Удовенком» або «за Костенком». Ті, хто залишився в меншості, мусили пройти непростий шлях поновлення або утворення власних структур, долаючи супротив вчорашніх співпартійців, що опинилися у протилежному таборі. Спроба механічно об’єднати їх після цього всього здатна лише загострити ситуацію. Інша річ — просто говорити про об’єднання.
Не слід забувати й про особисті інтереси на виборах. Бо ж окрім Верховної Ради є ще обласні, міські, районні, де знайдеться місце далеко не всім регіональним рухівцям. Хто кого має підтримувати, на яких засадах поступатися місцем? Поки партійні вожді не вирішили цієї проблеми, окремі рухівці в регіонах вже почали формувати «об’єднані» виборчі штаби із собою, ясна річ, на чолі. Враховуючи недостатній, на їхню думку, для здобуття народної прихильності авторитет партійних керівників, активісти на місцях активно оперують іменем Віктора Ющенка, не запитавши, як ведеться, на це дозволу.
«НАШІ»
На перший погляд, постать колишнього глави Нацбанку та уряду просто створена для того, аби вгамувати амбіції обох Рухів і взяти на себе функції об’єдуючого лідера. Якщо переконати рухівських активістів зробити це, скажімо, «під Костенка» видається справою майже безнадійною, то «під Ющенка», як під хорошу закуску, можна випити все, що дають. Така життєдайна ідея надихнула ряд вкінець скомпрометованих політиків дзигою крутитися навколо нового лідера, потрапляючи на очі чи не щосекунди. Якби уявити, що ющенківська «Наша Україна» справді складеться із двох Рухів, ПРП та КУНу, то побачити щось за спинами бажаючих втрапити до прохідної частини списку, рядовому рухівцю навряд чи вдасться.
Цю небезпеку одним із перших відчув новообраний навесні керівник секретаріату Народного Руху Сергій Конєв, який, до того ж, очолює Рух у Дніпропетровську. Його «особлива позиція», підхоплена чи не всіма вітчизняними ЗМІ, коротко виглядає як небажання йти «під Ющенка» без марки Народного Руху. Особистий інтерес в діях Конєва вирахувати нескладно — в разі утворення «Нашої України» з Рухом всередині, перспективи керівників рухівських «обкомів» на виборах до парламенту виглядають нульовими. Тоді який сенс обласним організаціям «працювати на генералів»? Ніякі умовляння на принципового дніпропетровця не подіяли. А йому пояснювали, що не до особистого зараз, коли треба будувати широкий блок номенклатури із Ющенком на чолі. Про те, що в авангарді цього блоку збираються бути всі ті, хто і сьогодні засідає під куполом ВР, не говорилося, але це й так зрозуміло. ПОДАЛЬШІ ПЕРСПЕКТИВИ
Таким чином, вимальовується картина, за якої рухівські «верхи» не до кінця вірять у спроможність своєї партії успішно пройти вибори самотужки або в блоці із новими-старими побратимами із партії Костенка. Об’єднання під орудою Віктора Ющенка видається їм панацеєю від всіх виборчих проблем. В той же час рухівці на місцях мають зробити вибір — або слідувати курсом керівництва, або відстоювати власну позицію. Одним із вірогідних варіантів розглядається проведення з’їзду НРУ, який би проголосував за входження партії до блоку «Наша Україна», делегувавши керівництву партії право формувати передвиборчий список і домовлятися про співвідношення «рухівської долі» в загальному списку блоку. В разі здійснення такого сценарію, керівництво партії може ніби і не зважати на думку «низів». Але це не зовсім так.
Вибори таки робляться не в Києві, тому комусь слід буде працювати у виборчих комісіях, займатися агітацією та іншою чорновою роботою. Оплатити такі послуги на рівні так званих «олігархічних» партій Руху не до снаги, а бажаючих працювати лише за ідею стає все менше і менше. Реальним може бути лише спільна робота структур всіх партій. Однак і тут виникає проблема. Якщо в столиці досвідчені політичні бійці здатні об’єднатися з ким завгодно, то сільському агітатору непросто буде пояснити, чому вчорашні політичні супротивники раптом об’єдналися. Для цього слід буде чітко сформулювати ідею, яка переконає голосувати саме так, а не інакше. Формулюванням ідей, як вже зазначалося, ніхто в Русі нині не займається. Всі рахують та підраховують ресурси та розклади. А вони, як свідчить реальна практика політичної боротьби, вирішують далеко не все.
ШУКАТИ ЩЕ НЕ ПІЗНО
Аморфні виступи Віктора Ющенка, котрі через власну обтічність забуваються одразу після іхнього виголошування, не здатні, звісно, об’єднати носіїв рухівської або ширше кажучи, національно-демократичної ідеології. Тому керівникам Руху ще не пізно переорієнтуватися із перманентних конфліктів всередині партії на вироблення прийнятної для членів партії та привабливої для виборців позиції Руху перед виборами до парламенту. Для початку можна просто визначитися, чи є партія в опозиції, а якщо є, то в опозиції до кого чи до чого. В тому разі, коли така позиція буде вироблена, прийнята і оголошена, набагато легше стане визначатись із партнерами та союзниками на виборах.
