Програма розвитку та інтеграції Криму ПРООН (ПРІК ПРООН) була розпочата в єдиній автономії України в 1995 році. Сьогодні її проекти здійснюються в усіх в 14 районах півострова. Ініціатори Програми декларували своєю метою сприяння збереженню миру та стабільності в регіоні, підтримку ініціатив із запобігання міжнаціональним конфліктам і мирного співіснування етнічних груп. Головними напрямами своєї роботи в Криму країни-донори та міжнародні дипломати вважають розвиток демократичного правління, економічний розвиток, удосконалення місцевого самоврядування, розвиток толерантності, технічну підтримку в поліпшенні системи стратегічного планування, а також систему моніторингу людської безпеки. Сьогодні роботу Програми на півострові координує досвідчений дипломат із Німеччини Саша Грауманн. Він розповів читачам «Дня», як насьогодні реалізовуються ці напрями.
— Пане Грауманн, скажіть, будь ласка, які нові тенденції в роботі координованої вами Програми розвитку і інтеграції Криму ООН з’явилися останнім часом?
— Найважливіша зміна —це те, що ми змінили практично весь стиль роботи. Раніше ми працювали переважно з громадами — ми називаємо їх співтовариствами — тих або інших населених пунктів, а зараз ми змінили управління проектами і залучаємо до цього процесу органи влади на всіх рівнях. Ми різко посилили співпрацю і обсяг контактів з Верховною Радою та Урядом Криму. Таким чином, нам вдалося залучити ще одне джерело фінансування, і якщо раніше проекти реалізовувалися за рахунок співтовариств і донорів Програми, то нині ми маємо три джерела коштів — у реалізації проектів тепер беруть участь і бюджети всіх рівнів. Крім того, управління проектами та контроль за їхнею реалізацією стали більш системними й ефективними. Але найголовніше — наші проекти не залишаються «річчю в собі», а системно інтегруються в загальну систему господарства регіону. Наприклад, проекти із забезпечення населених пунктів водою, реалізовані нами в багатьох селах, стають частиною єдиної системи ЖКГ Криму, а тому працюють ефективніше, ніж раніше. Аналогічно ми працюємо з Міністерством економіки, Міністерством АПК, Міністерством освіти і науки. Кілька днів тому ми підписали Меморандум про взаєморозуміння і співпрацю між Верховною Радою АРК і ПРІК ПРООН, затвердили стратегічний план роботи до 2015 року: сприяння реформуванню сектора водопостачання в сільській місцевості; розвиток співтовариств громадян; сприяння розвитку сільськогосподарського кооперативного сектора; забезпечення прав людини і виховання толерантності, а також навчання на двох (трьох) мовах; підтримка Ради з людської безпеки та розвитку при голові ВР АРК. Таким чином, навіть не маючи можливості охопити весь Крим, ми виробили певну модель співучасті населення, влади й міжнародних донорів у розв’язанні багатьох проблем, а за допомогою урядових і владних структур вона поширюється на весь Крим, хоча раніше це було для нас недосяжним...
— Як відбувається відбір проектів і який обсяг роботи вже виконаний ПРІК ПРООН у Криму?
— Ми вирішили, що найкраще це зроблять люди на місцях. У районах, які прагнуть реалізувати якісь проекти, зазвичай проходять форуми регіонального розвитку з нашою участю, де співтовариства разом з органами місцевого самоврядування вирішують, які саме проекти вони будуть втілювати в життя. Ми обмежили свою роль лише організацією фінансування з боку донорів і стежимо за тим, щоб процес відбору проектів і їхньої реалізації був демократичним, прозорим, справедливим. За час роботи програми в Криму ми реалізували вже понад 300 проектів, на які використано приблизно 20 мільйонів доларів. У 2006 році розміри допомоги кримським співтовариствам збільшені програмою в два рази порівняно з попереднім роком. Зараз реалізовується ще близько 100 різноманітних проектів.
— Сотня проектів одночасно — це дуже складна для управління система. Як вам вдається впоратися з такою багатоплановою задачею?
— По-перше, ми удосконалили процес підготовки та відбору проектів. Тепер у ньому максимально беруть участь громади й органи місцевого самоврядування. Фактично вони грають головну роль при проведенні відбірних конкурсів, оскільки лише вони знають, що для них важливіше. По-друге, вони найбільш зацікавлена сторона в тому, щоб проект був реалізований ефективно і якісно, отже, за нами залишається тільки пошук донорів, організація спільного фінансування, контроль за ходом втілення проекту в життя.
— ПРООН — це Програма, яка акцентує увагу на розвитку і людській безпеці. Ваша Програма на доповнення до цього називається ще й Програмою інтеграції Криму. Як ви розумієте процес інтеграції, і якій саме інтеграції ви сприяєте?
— Бачите, ми живемо в світі, який усе більше глобалізується. Жодна територія — країна, регіон, співтовариство — сьогодні не можуть бути ізольованими. І я впевнений, що люди не хочуть цього. Усі прагнуть жити в дружньому й зрозумілому світі. Тому дуже корисно, коли вони засвоюватимуть світові тенденції розвитку, братимуть участь у світових процесах. Тому, на наш погляд, інтеграція — це процес усе більш гармонійної взаємодії частин кримського співтовариства між собою, гармонійне входження Криму в співтовариство України, інтеграція України в Європейський і світовий економічний та культурний простір. Водночас ми розуміємо інтеграцію не як асиміляцію, не як знищення особистісних або національних особливостей, а як збереження, поєднання та розвиток різноманітних особистісних, національних, регіональних особливостей в єдине різноманітне та гармонійне ціле. Тому ми працюємо не лише зі співтовариствами колишніх депортованих, але з усіма кримчанами. Ми хочемо, щоб люди розуміли особливості один одного, цінували їх. Другий аспект інтеграції — це входження Криму в політичні та економічні структури України, третій — міжнародні зв’язки автономії. Ми вважаємо, що це єдиний процес удосконалення суспільства, і тому сприяємо всім аспектам інтеграції Криму. І за великим рахунком виходить, що спільними зусиллями ми створюємо кращі можливості жити разом, підвищуємо толерантність у середовищі різних етнічних співтовариств, розвиваємо взаємну повагу і рівноправність у всьому.
— ПРІК ПРООН почала реалізовуватись у Криму в той час, коли тут виникла проблема з облаштуванням репатріантів. Чи є і на сьогодні обов’язковою участь репатріантів, зокрема кримських татар, у співтовариствах і проектах Програми?
— Ні, не є. Ми розуміємо, що приклад Криму дуже хороший — понад 260 тисяч осіб повернулися сюди і доволі мирно облаштовуються. Це свідчить про те, що в кримському суспільстві є великий потенціал для толерантності та співпраці. Чим далі, тим більше люди різних національностей у співтовариствах вивчають особливості один одного, вчаться бути сусідами — адже вони живуть практично одним життям, у них ті самі біди й радощі. Тому ми вважаємо своїм обов’язком допомогти їм у розв’язанні технічних і гуманітарних проблем у будь-якому співтоваристві, не зважаючи на національності.
— Реалізація проектів приносить не лише економічну вигоду?
— Природно, у процесі спільної діяльності співтовариства сіл і селищ стають більш довершеними, можна сказати дорослішають у етичному й соціальному відношенні. Люди стають активнішими та починають налагоджувати конструктивні відносини між органами влади й мешканцями. Так збільшується потенціал злагоди, відповідно, все менше місця залишається для конфліктів. Від цього все кримське суспільство стає все більш довершеним і зрілим...
— Які складності є у вашій роботі?
— Складності в основному організаційного характеру. З 2004 року йдуть постійні зміни у владних структура Криму та України, тож кожного разу новим представникам влади доводиться все детально пояснювати і залучати до роботи. Тільки я вже пережив тут три склади уряду. Це сповільнює роботу, на жаль. Інша складність, пов’язана з цим же, — нам усе важче переконувати наші країни-донори, що не слід припиняти фінансування проектів у Криму. Ми переконуємо їх, що розв’язання проблем такого роду, як у Криму, — це демократичний процес, що вимагає довгострокових дій. Ми вважаємо, що історичний досвід Криму, який уник катастрофічного загострення ситуації, є повчальним для інших регіонів, і це, безсумнівно, результат наших спільних зусиль.
— Які країни-донори найбільш активно й охоче працюють у Криму?
— З 2001 року Криму активно допомагають уряди Канади, Норвегії, Туреччини, Нідерландів, Туреччини, Швеції та Швейцарії. Цього року ми вже маємо фінансування проектів від Швеції та Швейцарії, до кінця року буде допомога і з інших країн.
— Чому ці країни вважають за необхідне вкладати гроші в, по суті, доброчинні проекти в Криму, яка користь їм самим від цього?
— Вони вважають за обов’язок від імені світової спільноти сприяти процесам демократизації в Україні, допомагати людям успішно впоратися з політичними, економічними, соціальними змінами та зрозуміти вигоду від інтеграції в світову спільноту. З іншого боку, вони розуміють вигоду від того, що тут працює Програма розвитку ООН, адже ми — це гарантія прозорості і чесності, високої ефективності, адже ми об’єднуємо зусилля, наприклад, семи донорів, а якби вони працювали кожний окремо, то вкладення були б не такими ефективними. Крім того, за нашої участі досвід змін ефективніше вдається перенести з рівня співтовариств на рівень району й уряду. Адже на нинішньому етапі гроші донорів — це лише суми, які ініціюють участь у фінансуванні проектів самих співтовариств і місцевих бюджетів. Так, тепер місцеві гроші залишають 70% фінансування проектів на базі співтовариств. Таким чином, на кожний вкладений долар ми залучаємо $3—4 з місцевих джерел. Якщо фінансування в 2005 році становило приблизно $1,5 мільйона, то в 2006 році ми вклали в кримські проекти близько $3 мільйонів, під проекти 2007 року вже є $1,3 мільйона і до кінця року, думаємо, загальна сума фінансування проектів може досягнути $4 мільйонів.
— Які проекти чи програми здаються вам найбільш цікавими і корисними?
— Наприклад, у серпні 2006 року в 11 районах на форумах регіонального розвитку було представлено понад сто різних проектів з охорони здоров’я, водозабезпечення, розвитку молоді, освіти тощо. У результаті було відібрано близько ста проектів на основі 95 регіональних громад 10 районів Криму. Користь від реалізації цих проектів отримають понад 30 тисяч осіб. Традиційно ми допомагаємо у формуванні активних співтовариств мешканців (на сьогодні їх створено вже понад 500), і громадяни активно беруть участь у реалізації різних проектів — щодо питного і поливного водопостачання, газифікації, відновлення доріг, створення ФАПів і молодіжних та дитячих центрів дозвілля, розвитку толерантності. Таких проектів реалізовано вже досить багато.
Дуже перспективними здаються мені проекти з підтримки сільськогосподарських кооперативів і фермерів з метою привести їх у відповідність стандартам світового аграрного ринку. Для цього ми створили 20 ініціативних груп, до яких увійшли 282 мешканця Криму, які створили кілька десятків кооперативів. Переважно це сервісні кооперативи, які сприяють підвищенню рівня організації аграрного виробництва і підвищення конкурентоспроможності нових підприємств. У 10 районах Криму ми створили бізнес- центри, які вже провели тренінги більше, ніж для трьох тисяч осіб, що дозволило їм освоїти світові прийоми роботи на аграрних ринках. Усе це істотний внесок в аграрну реформу в Україні.
— Рано чи пізно кожний проект закінчується. Чи цікавить вас, що станеться зі співтовариствами потім?
— Так, нас це дуже цікавить. У більшості випадків громади на місцях стають активнішими, вони спільно розробляють нові проекти. Багато хто з тих людей, які керували проектами в минулому, наприклад, на минулих виборах у Криму, стали депутатами, лідерами громадських організацій. Тому ми не без підстав вважаємо, що ПРІК ПРООН — це школа суспільного і громадянського становлення для багатьох людей.
— Чи думаєте ви про те, що цілі Програми рано чи пізно будуть досягнуті й задачі виконані. За яких умов ПРІК ПРООН може припинити свою діяльність? Що буде з Програмою потім? Чи можна досвід Криму розповсюдити на інші регіони України?
— Звісно, Програма невічна. Ми гадаємо, що, швидше за все, можуть змінитися цілі й задачі програми. Наприклад, якщо вже зараз усі проекти на 70% фінансуються з місцевих джерел, це свідчить про те, що наша ініціатива не така вже й важлива в економічному плані. Водночас ми вважаємо, що світовий досвід у багатьох галузях, який має ПРІК ПРООН, може стати у нагоді Україні й Криму як у політичній, так і в інших областях — гуманітарній, освітній, управлінській, екологічній тощо.
— Що дає для успіху Програми співпраця з Верховною Радою і Радою міністрів Криму?
— Якщо раніше всі розмови з нами на будь-якому рівні починалися з грошей, то тепер ця практика змінилася. Зараз при Верховній Раді та Уряді Криму створена робоча група, яка координує підготовку проектів і визначає ті сфери, в яких наша робота буде найбільш ефективною. Завдяки цьому ми вже підготували для початку реалізації ще близько 100 нових проектів. Але головне досягнення в тому, що ми переходимо на вищий рівень роботи, до розв’язання більш складних проблем.
— Нещодавно ви вручили кримським владним структурам доповідь про рівень людської безпеки в Криму. Які задачі цього напряму роботи?
— Так, за допомогою міжнародних експертів ми проводимо в Криму моніторинг систем людської безпеки. Для цього за участі ПРІК ПРООН створена Рада з людської безпеки Криму при Верховній Раді автономії. Мета її — налагодити діалог між різними групами суспільства, своєчасно попередити про ті ризики та небезпеки, які можуть підстерігати регіон у найближчому майбутньому. Зокрема, на недавньому спільному засіданні робочої групи ми детально досліджували проблему земельних відносин, яка дуже актуальна для Криму, таїть певну небезпеку, і може привести до загострення соціально-економічної ситуації. Ми вважаємо, що в цьому напрямі в Криму потрібна активна робота щодо зняття напруження, вирішення всіх проблем в інтересах кримчан. Крім того, має бути створений інститут обміну інформацією між суспільством і урядом з метою спільного вироблення найбільш оптимальних управлінських рішень. Треба також створити структуру, в якій усі потенційно конфліктуючі сторони могли б зустрічатися для діалогу і обговорення існуючих проблем, вироблення спільних рішень, підвищення довіри.
— Над якими іншими проблемами буде працювати рада?
— Ми ставили це запитання всім членам ради, щоб визначити найбільш больові точки кримського суспільства. Зараз наші експерти аналізують кілька напрямів, у яких, можливо, будуть підготовлені доповіді. Ми припускаємо, що найбільша кількість проблем у Криму зосереджена в сфері освіти, язиковій сфері, у ЖКГ, багато проблем також у житті молоді становить небезпека поширення наркотиків і СНІДу.
— Певною мірою ви — експерт щодо кримського життяНа ваш погляд, які проблеми треба вирішити кримському суспільству, щоб його розвиток був ефективнішим?
— Найважливіше — розвивати ті структури, які в перспективі сприятимуть успішному розв’язанню найкритичніших проблем, які розвивали б потенціал Криму в усіх сферах життя — в економіці, в промисловості, в аграрній сфері, в курортній та гуманітарній сфері. Треба розділити весь комплекс проблем на короткострокові й довгострокові та мобілізувати на це не лише ресурси влади, але й усе суспільство. Крим в інвестиційному відношенні доволі привабливий регіон. Але щоб залучати більше інвестицій, треба забезпечити велику стабільність суспільства, більш довершене законодавство, велику прихильність суспільства принципам і цінностям демократії та свободи суспільства.
ДОВІДКА «Дня»
Саша Грауманн (Sascha Graumann) народився в Берліні, громадянин Німеччини. За освітою — економіст. У ООН почав працювати в 1997 році. Спочатку працював у штаб- квартирі ООН у Нью-Йорку, пізніше — у структурах ООН у Таджикистані, потім — у Регіональному офісі ООН у Братиславі. З 2005 року — Міжнародний координатор ПРІК ПРООН у Криму.
