Історія, як відомо, часом робить несподівані зиґзаґи та повороти. Приклад сусідньої Білорусі засвідчує, що механізми референдуму можуть прислужитися народові не лише в змаганнях за незалежність, а й у намаганнях її позбутися. Напередодні чергової річниці незалежності центр політичного аналізу "Дня" поставив державникам із різним "стажем" - народним депутатам, керівникам партій та організацій - запитання: "Уявімо, що український народ таким же демократичним шляхом, як і в грудні 1991 року, на референдумі проголосував за скасування незалежності України. Що Ви як політик у цьому разі робитимете?"
Левко ЛУК'ЯНЕНКО, народний депутат України, почесний голова Української республіканської партії
Це неможливо за будь-яких обставин. А тому не варто всерйоз обговорювати те, що не може здійснитися. Наснитися може що завгодно, але тлумачення снів - справа не політиків.
Проте, якщо пофантазувати: а що, якби... Для мене особисто катастрофи в цьому не було б. Я чудово розумію, що високі результати на референдумі 1 грудня 1991 року - результат не надвисокого рівня національної свідомості, а передусім просвітницької роботи нашої інтеліґенції. Але національна свідомість поволі, поволі, та все ж таки росте. І якщо, скажімо, сьогодні 45% висловиться за незалежність, а 55% - проти, я й далі працюватиму, як працював усе життя, і певен, що це співвідношення змінюватиметься на користь національно свідомих громадян. Думаю, що не тільки я, а й вороги української незалежності це розуміють.
Юрій ТИМА, народний депутат України, член проводу Української національної асамблеї
По-перше, мої дії були б спрямовані проти того, щоб держава опинилася на грані загибелі. Як я діяв би? Так, як потрібно. У критичній ситуації годяться і мирні, і силові дії.
По-друге, я певен, що на значну частину України (захід і центр) мирним шляхом експансія чужорідного елемента не могла би поширитися в жодному випадку. Там би втрималася держава. І з цієї території можна було б за допомогою силових методів вести роботу на землях, де тимчасово запанував антиукраїнський елемент, щоб повернути ці землі в лоно української держави.
Іван ДРАЧ, голова Української всесвітньої координаційної ради та Конґресу української інтеліґенції
У такому випадку я, звичайно, підтримаю Президента, якщо він як ґарант державної незалежності виступить на її захист. Взагалі треба сказати, що існує формальне розуміння демократії та її реальний зміст. Наприклад, нині на Заході ледь не всі в захваті від того, що відбулося в Албанії: як усе демократично, на підставі народного волевиявлення. Те, що воно після стількох років комуністичної диктатури може бути й викривленим, до уваги не береться. В Албанії з допомогою формально демократичних механізмів до влади прийшли антидемократичні сили. Демократію відкинуто назад. Її буде поновлено, але албанцям це коштуватиме чимало часу й зусиль.
Так і з тією ситуацією, яку ви змалювали: формально демократичне рішення може бути спрямоване проти демократії, проти самої можливості народу надалі ухвалювати будь-які рішення, що визначатимуть його долю. Тому я вчинив би в такому випадку формально антидемократично й приєднався до тих, хто обстоював би українську незалежність.
Олесь ДОНІЙ, голова об`єднання "Молода Україна"
17 березня і 1 грудня 1991 року український народ (принаймні, його більшість) на двох референдумах дав прямо протилежні відповіді. Можна припустити, що розбіжність зумовлена позицією влади: люди відповідали те, що вона від них хотіла почути. І якщо влада буде за скасування незалежності, більшість громадян підтримає владу.
Тому в Україні повинна існувати певна верства, яка на Заході зветься інтелектуалами - незалежна від думки влади про незалежність і навіть від думки про це з боку ситуативної більшості. Для цієї верстви незалежність країни мусить бути чимось самоочевидним, і вона повинна боротися за неї.
Що стосується мене особисто, то я боротимусь за відновлення незалежності тими методами, які мені дозволяє сумління - ненасильницькими. А вони, як доводить досвід історії, мають велику силу.
Вадим ГЕТЬМАН, народний депутат України, керівник депутатської групи "Незалежні"
А хто виніс би таке на референдум? Хто ставитиме під сумнів досягнуту такою великою ціною незалежність? Такі люди мають відповідати за статтею кримінального кодексу, адже за Конституцією заклики до зміни політичного ладу мають каратися.
Валентин ЛАНДИК, народний депутат України, голова політради Партії праці
Якщо так вирішить народ, до цього треба ставитися нормально. Але я не думаю, що народ міг би так проголосувати. Я багато зустрічаюся з людьми по областях, і не чув одностайних вимог скасувати незалежність. Навіть у Криму народ цього не вимагає. Я впевнений, що це неможливо.
