Партія Регіонів унікальна щодо своєї непослідовності, впевнений народний депутат Сергій МАТВІЄНКОВ, якого тиждень тому виключили з фракції «Регіони України». Причина — «порушення внутрішньої дисципліни». А саме — голосування за Юрія Єханурова ще минулого вівторка, коли соратники пана Януковича, окрім Сергія Матвієнкова, а також Володимира Бойка та Єфима Звягільського, дружно висловилися проти. Точніше, взагалі ніяк не висловилися, бо й карток для голосування були, за словами співрозмовника «Дня», позбавлені. Того ж дня Матвієнкова й Бойка з фракції з шумом виганяли, не попросивши навіть, що примітно, дотриматися формальності — власноручно написати заяви про вихід із фракції. Утім, за словами Сергія Анатолійовича, заяв про входження до фракції «Регіони України» вони з Бойком, хоч як це дивно, також не писали.
Але найкумедніше те, що вже через два дні, після підписання Ющенком і Януковичем меморандуму про порозуміння, «регіонники» дружно видали «на гора» 50 голосів на підтримку Єханурова. Таким чином учорашні «порушники дисципліни» виявилися «передовиками виробництва».
— Як сталося, що ви з паном Бойком голосували за кандидатуру Юрія Єханурова усупереч одноголосному рішенню фракції?
— Хіба воно було одноголосним? Ми з Бойком свою позицію аргументовано виклали ще у вівторок вранці, в тому числі в присутності Віктора Януковича. Не порівняти зі Звягільським, до речі. Тож про наші наміри колеги знали. Надані пізніше стосовно цього коментарі, зокрема Раїси Василівни, яка запевняла, начебто для них це була цілковита несподіванка, неприємно мене вразили. Навіщо озвучувати явну брехню?
— Чому ви ухвалили саме таке рішення?
— У політиці має бути логіка. З одного боку «Регіони…» в опозиції, з іншого — підтримують Кабінет Тимошенко, підписують декларацію про співпрацю, ініційовану Президентом. Здавалося б, повинні підтримати і Єханурова, але тут виник спротив. Чому? Невже Юрій Іванович не зможе гарантувати суспільству й економіці стабільності, невже його непризначення ефективніше за укладення чергового договору? Кращу кандидатуру, ніж Єхануров, у нинішніх умовах знайти складно: він не проводитиме політичних зачисток, експериментів із реприватизацією, не займатиметься підкилимовими інтригами, а одразу почне працювати. У переддень передвиборної кампанії досвідчений орговик, економіст-практик — найвідповідніший з усіх претендентів на посаду і це, на мою думку, очевидно.
Багато з ПР це розуміють чудово, питання обговорювали на фракції… І, ось, уявіть: сидять депутати, приходить партійний лідер і пояснює, як слід голосувати. Пізніше в них вилучають картки, і люди, за кожним із яких підтримка щонайменше 60 тисяч виборців, сидять обеззброєні, позбавлені права висловити власну думку тільки тому, що вона розходиться з баченням верховного керівника, який намагається з кимось там нишком домовлятися, вести власну гру. Ось вам передвістя наслідків переходу на пропорційну систему, коли роль звичайного депутата зводиться до «кнопконатиснення». Навіщо нам тоді взагалі парламент? Оберімо президію з партійними бонзами, і нехай собі засідає. Інших можна збирати раз на рік для затвердження бюджету, та й то явно схваленого. Я, перепрошую, не з позиції лідера Партії регіонів міркую, а з позиції того, хто мене сюди обирав.
— Волею долі ви з «ренегата» перетворилися на «авангард». Після того як Єханурова підтримала вже вся фракція ПР, вас назад не запрошували?
— Ні, ще не запрошували. Утім, навіть якщо покличуть, чи повертатися назад — велике питання. Для чого? Щоб знову виконувати одноосібні команди голови? Нам, до речі, вже надходили пропозиції про членство в інших політсилах.
До речі, ні я, ні Володимир Бойко справжніми членами фракції «Регіонів…» ніколи не були, опинившись у цій команді після поглинання нею «Європейського вибору». На своїй особливій, самостійній позиції завжди, не приховуючи, акцентували. Тож виключати чи не виключати — це їхня справа, ми, як кажуть, не ображаємось.
— Чи правда, що після голосування за Єханурова Партія регіонів і її фракція остаточно розпрощалися з опозиційним статусом? Фактично в парламенті склалася нова ситуативна опозиційна коаліція: БЮТ, КПУ і СДПУ(О).
— Процес формування будь-якої більшості лише починається. Конкретніших контурів розклад сил у ВР набуде, гадаю, перед стартом виборчої кампанії. Це насамперед залежить від конфігурацій на самих виборах.
Криза, що виникла, стала тільки першим випробуванням. Власне, передбачити її було нескладно. У тому уряді зібралися дуже різні люди, об’єднати яких зміг свого часу тільки один чинник — Леонід Кучма. Не стало Кучми- президента, єдність у революційній команді також мов корова язиком злизала. Тепер кожен відстоює власні бізнесові, політичні, особисті інтереси.
Сьогодні цю сторінку нарешті перегорнуть, насамперед — із волі Президента. Шкода, що так пізно.
— Чи схвалюєте ви підписання меморандуму між Президентом і так званою опозицією?
— Складно відповісти на запитання, яке на фракції навіть не обговорювали. Янукович, наскільки мені відомо, ні з ким з цього приводу не радився: сам вирішив — сам підписав. Скажу ще раз: в усьому має бути логіка та послідовність. Звісно, в контексті підтримки Тимошенко, укладення попередньої декларації, схвалення меморандуму цілком природне, але ось у контексті загальної «опозиційної» лінії партії… Напевно, це не найкраще вплине на електоральні перспективи ПР.
Внутрішня структура Партії регіонів мені відома дуже добре. Не хочу нікого образити, однак ця політсила спершу формувалася на адміністративній основі. Тож рейтинг цієї структури багато в чому не її особиста заслуга, але немов антирейтинг чинної влади. Тобто чим більше помилок допускає влада, тим більші лави симпатиків Януковича. А конкретних дій, якими Партія регіонів сама на сьогодні могла б привабити виборця, я, на жаль, не бачу.
